ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2019Справа № 910/6998/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс»
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 256,40 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 10 256,40 грн. вартості втраченого вантажу - насіння масляних культур, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не забезпечив збереження довіреного йому вантажу згідно залізничної накладної № 47137286 від 16.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
20.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що виявлена нестача вантажу сталася не з його вини, а внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. Крім того відповідач вказує, що надана з позовною заявою довідка № 5900 від 18.03.2019 видана ТОВ «АТ Каргілл» не є допустимим та належним доказом по справі. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що розмір позовних вимог є недоведеним та недоказаним.
01.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечує щодо твердження відповідача відносно відсутності вини з його боку щодо недостачі вантажу, а саме зазначає, що на момент вивантажування люки були закриті щільно, течі вантажу не було, проте в процесі перевезення вантажу у вагоні №95102455 ЗПП № Б580532 позивача було зірвано, на ст.Миколаїв-Вантажний було встановлено його відсутність та змінено на ЗПП К/З Х087378. Також позивач вказує, що дана продукція (насіння масляних культур) є власністю ТОВ «АТ Каргілл». У свою чергу позивач надає власнику вантажу транспортно-експедиторське обслуговування, а саме: послуги з організації перевезення вантажів в залізничному рухомому складі, на підставі договору №01/1607 від 16.07.2018. Разом з тим, позивач надає довідку № 1018 від 26.06.2019 на підтвердження вартості вантажу, підписану та скріплену печаткою вантажовідправника.
15.07.2019 відповідач подав через відділ діловодства суду заперечення на відповідь на відзив, які були прийняті за відповідним клопотанням відповідача про поновлення процесуального строку на їх подання, задоволеного судом. У поданих запереченнях відповідач наголосив на тому, що позивачем до відповіді на відзив були подані додаткові докази, не додані до позовної заяви, що суперечить положенням ст. 80 ГПК України. Відтак, відповідач просить суд не приймати вказані докази до уваги.
Разом із цим, суд зауважує, що згідно з частинами 3, 4 статті 166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частиною 6 статті 165 ГПК України також передбачено надання до відзиву доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Таким чином, оскільки вищенаведені положення чинного законодавства передбачають надання до відповіді на відзив відповідних доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх неприйняття судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У вересні 2018 відповідач згідно залізничної накладної № 47137286 здійснював перевезення вантажу - насіння масляних культур у шести вагонах зерновозах: № 95183810 вагою 69000 кг, № 95184347 - 69000 кг, № 95177119 - 69000 кг, № 95178059 - 69000 кг, №95178224 - 69000 кг, № 95102455 - 64600 кг за маршрутом ст. П'ятихатки регіональної філії «Придніпровська залізниця» - ст. Миколаїв-Вантажний регіональної філії «Одеська залізниця».
20.09.2018 вантаж прибув на ст.Миколаїв-Вантажний. Під час видачі вантажу з перевіркою була встановлена вагова нестача продукції у 1100 кг у вагоні № 95102455, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 10 256,40 грн.
У відповідності до положень статті 133 Статуту, пункту 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, на залізничній накладній здійснено переуступний напис, за яким право пред'явлення претензій та позову передано позивачу.
Відтак, позивач звертався до відповідача з претензіями № 304 від 12.02.2019 та № 509 від 19.03.2019 про відшкодування збитків, однак відповідач претензії не задовольнив, грошові кошти не перерахував.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення
Згідно зі статтею 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Вантаж прибув на ст.Миколаїв-Вантажний у справних вагонах. Після прибуття вагонів на вказану станцію, у присутності начальника / в.о. станції, комерційного агента, представника воєнізованої охорони, слідчого поліції та вантажоодержувача проведено контрольне переважування товару та встановлено недостачу у вагоні № 95102455 вагою 1100 кг. Вагон прибув зі справними 4 ЗПП відправника: на верхніх завантажувальних люках ЗПП №№Б580546, Б580548, на нижніх розвантажувальних люках ЗПП №№ Б580547, Б580534, з правого боку по ходу поїзда, на 2-му розвантажувальному люку відсутній ЗПП №Б580532, проте у наявності ЗПП К/З Х087378 ст.Миколаїв Одеської залізниці.
Відповідно до акту загальної форми № 12348 станції Миколаїв Одеської залізниці встановлено комерційну несправність у вигляді відсутності ЗПП, а саме встановлено, що по прибуттю поїзда у вагоні № 95102455 відмінна ЗПП від встановленої позивачем ЗПП №Б580532 на станції відправлення, у зв'язку з чим було навішено ЗПП К/З Х087378 станції Миколаїв та повідомлено чергового ВП ГУНП у Миколаївській області.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі актами загальної форми №4308, №12348 від 20.09.2018 та комерційним актом № 415207/58 від 21.09.2018, який складений у відповідності з Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
У свою чергу відповідач у відзиві посилався на те, що для проведення розслідування факту нестачі вантажу звертався до начальника Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції України в Миколаївській області з відповідною заявою, однак наразі в матеріалах справи відсутні докази того, що вантаж втрачений не з його вини.
Крім того, відповідач у відзиві також зазначає, що завантаження вагону № 95102455 відбувалося засобами та силами відправника вантажу, яким самостійно визначалася маса вантажу перед відправленням вагонів, без участі представників залізниці.
Відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, та пояснень щодо заповнення накладної, накладна заповнюється відправником, який вносить, зокрема, відомості щодо маси та найменування вантажу. У разі зміни пломб чи ЗПП під час перевезення відомості про них змінюються таким чином, щоб можна було прочитати первинні відомості. За неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (частина 1 статті 118 Статуту та пункт 5.5 вищевказаних Правил).
Разом із цим будь-які докази неправильного зазначення позивачем у накладній маси вантажу у спірному вагоні та стягнення з останнього відповідного штрафу, чи докази заміни ним ЗПП під час перевезення у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що зазначений вагон прибув без пломби відправника та його передача вантажоодержувачу відбулася із недовантаженням, про що складено комерційний акт № 415207/58, та на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав документи, які свідчать про відсутність його вини у втраті прийнятого для перевезення вантажу, суд дійшов висновку про те, що відповідач несе за вантаж відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до вимог статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вказаному вагоні проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів (фактична вага отриманого вантажу за вирахуванням допустимих природних втрат, помножена на вартість 1 тони насіння) та становить - 10 256,40 грн.
Вартість 1 тони насіння розрахована позивачем згідно довідки № 1018 від 26.06.2019 становить 11 000,00 грн. без ПДВ.
В обґрунтування підстав заперечення проти позову відповідач послався на те, що позивачем не надано підтвердження вартості вантажу, у зв'язку з чим понесення останнім збитків не є доведеним.
Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з приписами статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову (пункт "б" статті 130 Статуту). Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (частина третя статті 133 Статуту).
З аналізу наведених положень Статуту слідує, що перелік доказів стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, установлено ст. 130 та 133 Статуту, які не передбачають обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Таким чином, оскільки до матеріалів справи позивачем, як вантажоодержувачем, додано відповідний рахунок відправника на загальну суму 10 256,40 грн., який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу - насіння масляних культур, то з урахуванням ст. 115, 130, 133 Статуту, вимоги позивача щодо вартості нестачі вантажу є належним чином обґрунтованими.
Відповідно до приписів ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).
Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.2 ст.22 ЦК України).
Вину у недостачі спірного вантажу на суму 10 256,40 грн., яка є доведеною з огляду та обставини, встановлені вищеописаним комерційним актом, відповідач належними засобами доказування не спростував і також не довів, що нестача вантажу виникла з незалежних від нього причин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості нестачі вантажу у розмірі 10 256,40 грн.
Відповідно до ст. 76 ГПК України господарський суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс» задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалургтранс» (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану,1,кімн.546; ідентифікаційний код 30095793) 10 256 (десять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 40 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова