номер провадження справи 34/4/19
15.07.2019 Справа № 908/980/19
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Чубар М.В.,
розглянувши матеріали справи № 908/980/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Лащукової Катерини Прокопівни , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Бойка Ігоря Миколайовича, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-2 Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 20478637 (70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Каштанова, буд. 15)
про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Гришко Р.В, адвокат, ордер ДН № 069301 від 22.03.2019;
від відповідача-1: Бойко І.М., паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 19.04.2013;
Комар Г.І., адвокат, довіреність № 95 від 08.02.2019;
від відповідача-2: Плішко А.П., довіреність № 01 від 10.01.2019
Фізична особа-підприємець Лащукова Катерина Прокопівна 24.04.2019 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. б/н від 23.04.2019 до відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця Бойка Ігоря Миколайовича, відповідача-2 -Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4 ), укладеного 06.09.2013 між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком Ігорем Миколайовичем на підставі рішення Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області № 10 від 16.05.2013 - недійсним, враховуючи порушення прав позивача.
Згідно з Витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2019 справу № 908/980/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.04.2019 у справі № 908/980/19 вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 08.05.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/980/19, якій присвоєно номер провадження 34/4/19. Суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши підготовче засідання на 29.05.2019.
11.05.2019 відповідач-1 подав до суду лист-пояснення б/н від 08.05.2019 щодо поданого позову у даній справі.
22.05.2019 до суду від відповідача-2 надійшло два клопотання про відкладення розгляду справи: 1) за вих. № 01-22-03/320 від 20.05.2019, за підписом представника, у зв'язку з участю представника відповідача-2 в іншому судовому засіданні; 2) за вих. № 01-22-03/320 від 17.05.2019, за підписом селищного голови Щербань О.М., враховуючи щорічну відпустку у період з 20.05.2019 по 29.05.2019 за рішенням Розівської селищної ради № 34 від 15.03.2019 "Про надання частини щорічної відпустки селищному голові". До клопотань додано докази на підтвердження доводів, викладених у клопотаннях.
28.05.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву вих. № 01-22-03/320 від 23.05.2019, направлений поштовим зв'язком 25.05.2019.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у даній справі відкладено підготовче засідання на 12.06.2019 о 15 год. 00 хв., про що сторони повідомлені належним чином.
10.06.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву від 08.06.2019 із доданими документами та доказами направлення іншим сторонам у даній справі.
12.06.2019 до суду від позивача у справі надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача та його представника, задоволення клопотання про витребування доказів, долученого до позову, вирішення питань, передбачених ст. 182 ГПК України на розсуд суду.
12.06.2019 до суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання № 01-22-03/03/320 від 11.06.2019 про закриття провадження у справі, враховуючи що спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
За змістом статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати таких доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу передбачені цим Кодексом.
У позові позивач зазначав третьою особою ТОВ "Брокінвестгруп" та у клопотанні від 23.04.2019 просив суд витребувати у вказаної особи наступну інформацію, яка може бути витребувана виключно ухвалою суду, враховуючи відсутність відповіді на адвокатський запит, та копії документів:
- Чи було видано та ким дозвіл на будівництво будівлі колишнього АК АПБ "Україна", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ? Витребувати відповідну копію наявного дозволу.
- Чи було видано та ким дозвіл на знесення недобудованої будівлі колишнього АК АПБ "Україна", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ? Витребувати відповідну копію наявного дозволу.
- Чи виготовлялася проектна та технічна документація на будівлю колишнього АК АПБ "Україна", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ? Витребувати відповідні копії наявної документації.
- Витребувати документ, що підтверджує право власності на будівлю та право власності або користування земельною ділянкою, на якій було споруджено об'єкт незавершеного будівництва АК АПБ "Україна", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , (таким документом може бути витяг, державний акт на право власності на землю, на право постійного користування, договір оренди, та ін).
- У зв'язку з завершенням ліквідаційної процедури АК АПБ "Україна", чи проводилася оцінка та передача або продаж майна та самої недобудованої будівлі колишнього АК АПБ "Україна", яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ? Витребувати копії договорів купівлі - продажу, звіту ліквідатора.
Позивачем нормативно та документально не обґрунтовано підстав зазначення у позові в якості третьої особи - ТОВ "Брокінвестгруп".
Суд визнав, що в даному випадку, відсутні підстави для залучення у справу в якості третьої особи - ТОВ "Брокінвестгруп" та витребування від даного товариства, вказаних у клопотанні інформації та документів, оскільки до матеріалів справи додано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна - торгівельний центр літ. А, а, загальною площею 292,2 кв.м, склад-магазин літ. "Г" загальною площею 116,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки місяця розташування НОМЕР_4 , реєстраційний номер: 249219623249, площа; 0,2715 га. Номер запису про право власності 27338487, 31.07.2018. Підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 117, виданий 22.12.2017, видавник: Розівська селищна рада Розівського району Запорізької області; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: НОМЕР_5 , видана 29.05.2018, видавник: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області; Довідка-характеристика, серія та номер: 205/ДХ-18, виданий 30.11.2018, видавник: ТОВ "КОМПАНІЯ "ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВИЙ ПРОЕКТНО-БУДІВНИЧИЙ ЦЕНТР"; Технічний паспорт, серія та номер: 0000490/2018, виданий 31.07.2018, видавник: ТОВ "КОМПАНІЯ "ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВИЙ ПРОЕКТНО-БУДІВНИЧИЙ ЦЕНТР". Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію, прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42380685 від 03.08.2018 14:13:17, ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, Запорізька область. Форма власності - приватна. Власник, Бойко Ігор Миколайович , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . А також, у матеріалах справи міститься Протокол № 20/1-2 аукціону з продажу майна АК АПБ "Україна" (Лот № 02/2) від 28.12.2004, що посвідчує право переможця аукціону - Бойка І.М. на укладення договору-купівлі-продажу майна та Технічний паспорт на торговий центр з господарськими будівлями ( АДРЕСА_4 ), замовником якого зазначено Бойка І.М . Вказані обставини і документи спростовують доводи позивача покладені в основу клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів.
Суд також відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ГПК України:
1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
6. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Лащуковою Катериною Прокопівною до відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця Бойка Ігоря Миколайовича та відповідача-2 - Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4 ), укладеного 06.09.2013 між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком Ігорем Миколайовичем на підставі рішення Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області № 10 від 16.05.2013 - недійсним, враховуючи порушення прав позивача.
Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздрукованих судом при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі та долучених до матеріалів справи, позивач та відповідач-1 мають статус фізичних осіб-підприємців.
Суд уточнив статус фізичних осіб-підприємців у позивача та відповідача-1. Представник позивача та відповідача-1 підтвердили наявність на час розгляду даної справи відповідних статусів. Крім того, судом враховано, що спірна земельна ділянка передана в оренду відповідачеві-1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто для здійснення господарської діяльності (п. 1 договору оренди земельної ділянки від 06.09.2013). Цільове призначення спірної земельної ділянки згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 326/203-19 від 06.06.2019 не змінилось - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Таким чином, даний спір за своєю правовою природою виник саме з господарських відносин сторін.
Пояснення та матеріали справи Розівського районного суду Запорізької області № 327/554/18 суд відхиляє, оскільки позов Лащукової К.П. до Бойка І.М. та Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області про визнання правочину недійним, залишенно без розгляду ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 14.05.2019 у справі № 327/554/18.
Враховуючи суб'єктний склад, зазначений у позові та предмет спору, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є господарським та підлягає розгляду в Господарському суді Запорізької області.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 закрито підготовче провадження, справу № 908/980/19 призначено до судового розгляду по суті на 15.07.2019.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. 06.09.2013 року між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком Ігорем Миколайовичем укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4 ). Предметом зазначеного договору є земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Як вказує позивач, на зазначеній земельній ділянці знаходиться його об'єкт торгівлі (МАФ), в якому вона здійснює реалізацію м'яса населенню. Між позивачем та відповідачем 1 виник спір стосовно подальшого розміщення її магазину земельній ділянці, яка перебуває в оренді. Відповідач не хоче укладати з позивачем договір суборенди земельної ділянки, яка розташована під її магазином через неприязні відносин. Суборенда земельної ділянки дозволена пунктом 28 договору за умови надання дозволу орендодавця. Орендодавець - відповідач 2, перешкоджає в передачі в оренду або суборенду земельної ділянки, яка розташована під її магазином і яка необхідна їй для розміщення та обслуговування цього магазина, посилаючись на існування договору оренди, укладеного з відповідачем 1. Таким чином, існує спір між позивачем та відповідачами, які, укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки, порушили її права, а саме - право на здійснення у законний спосіб підприємницької діяльністю та отримання нею доходу. В супереч п.24 договору, разом з земельною ділянкою відповідачу 1 передано об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (недобудована будівля колишнього АК АПБ "Україна", який на праві власності належить Товаривству з обмеженною відповідальністю «БРОКІНВЕСТГРУП» (ТОВ «БІГ»). Незважаючи на те, що будівля банку належить на праві власності іншій особі, відповідач її частково розібрав та розмістив об'єкти роздрібної торгівлі, що підтверджується протоколом комісії Розівської районної ради Запорізької області №7 від 26 вересня 2018року. Таким чином, в момент вчинення правочину, селищною радою не було додержано вимог чинного законодавства. На підставі ст. ст. 4, 5, 162, 164 ГПК України просить позов задовольнити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4), укладеного 06.09.2013 між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком Ігорем Миколайовичем на підставі рішення Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області № 10 від 16.05.2013.
Представник відповідача-1 проти позову заперечив з таких підстав. 28 грудня 2004 року відповідач-1 став переможцем аукціону, що проводився філією «Запорізький аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» щодо придбання об'єкту незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_4 , що належав ліквідованому акціонерному комерційному агропромисловому банку «Україна». Надалі на підставі протоколу № 20/1-2 аукціону з продажу майна від 28 грудня 2004 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу. На час розгляду справи судом на земельній ділянці розташований торговий центр з господарськими будівлями, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними документами, копії яких додано до відзиву на позовну заяву. Згідно наданих Лащуковою К.П. документів вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець тільки 21 квітня 2016 року, а тому на момент вчинення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки її права та законні інтереси не могли бути порушені. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив з таких підстав. Договірні відносини між Розівською селищною радою (орендодавцем) та Бойко І.М. (орендарем) виникли в жовтні 2010 року та договір оренди земельної ділянки дійсний до 31.10.2033 року. Позивач на той момент на зазначену земельну ділянку прав не заявляв, заяв до селищної ради від позивача не надходило. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який доданий до позовної заяви, Лащукова Катерина Прокопівна зареєстрована як ФОП лише 21.04.2016 року, тому будь-якого відношення до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 не має. В договірних відносинах з Розівською селищною радою та Бойко І.М. не перебувала та не перебуває на даний час. В позовній заяві позивач вказує, що Розівська селищна рада перешкоджає в передачі в оренду або суборенду земельної ділянки та пов'язує це зі спором між позивачем та відповідачами, які укладаючи договір оренди земельної ділянки, порушили її права на зайняття підприємницькою діяльністю. Згідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду, якщо це передбачено договором оренди, або за письмовою згодою орендодавця, тому на підставі зазначеного та відповідно до п. 28 договору суборенда землі це право Бойко І.М. а не обов'язок. До Розівської селищної ради за отриманням дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки Бойко І.М. не звертався. Вважає, що позивач не довів, що договір оренди земельної ділянки, укладений 06.09.2013 року між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком І.М. , на підставі рішення Розівської селищної ради № 10 від 16.05.2013 року порушує законні інтереси, належних доказів не надав. Просить в задоволенні позову про визнання договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4 ), укладеного 06.09.2013 року між Розівською селищною радою Розівського району Запорізької області та Бойком Ігорем Миколайовичем , на підставі рішення Розівської селищної ради № 10 від 16.05. 2013 року відмовити повністю.
В судовому засіданні 15.07.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
В судовому засіданні 15.07.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
06.09.2013 року між Розівською селищної ради Розівського району Запорізької області (орендодавець) та Бойком Ігорем Миколайовичем (орендар) підписано договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_4 ).
Речове право оренди землі за договором оренди земельної ділянки від 06.09.2013 зареєстровано 14.12.2013.
Пунктами 1, 2, 5 договору оренди земельної ділянки від 06.09.2013 передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2715 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_4
Відповідно до п. 6 договору оренди земельної ділянки від 06.09.2013, його укладено на 20 років до 31.10.2033 року. Після закінчення строку договору орендар має переважно право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно пунктів 13, 14 договору оренди земельної ділянки від 06.09.2013 земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Позивач вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки, порушує її права, а саме - право на здійснення у законний спосіб підприємницької діяльністю та отримання нею доходу.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-ХIV в редакції станом на 06.09.2013 (далі - Закон України «Про оренду землі»), відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ст. 13 зазначеного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України (в редакції станом на момент укладення спірного договору) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. (п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»).
Пунктом 26 зазначеної постанови встановлено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Відповідно до пункту 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1 -10/2004).
Таким чином. у спорах про визнання договорів оренди недійсними позивач, незалежно від того, чи є він стороною правочину або ж іншою заінтересованою особою, повинен довести, а суд - встановити наявність факту порушення суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На момент вчинення оспорюваного правочину, тобто станом на 06.09.2013 року, Лащукова Катерина Прокопівна не набула статусу фізичної особи-підприємця, оскільки такий статус було зареєстровано 21.04.2016 (номер запису про державну реєстрацію - 20950000000000557). Відповідно і не могло бути порушене її право на здійснення у законний спосіб підприємницької (господарської) діяльності.
Посилання позивача на перешкоджання відповідачами в отриманні в суборенду земельної ділянки також не дає підстав стверджувати про недійсність договору оренди земельної ділянки від 06.09.2013.
Згідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду, якщо це передбачено договором оренди, або за письмовою згодою орендодавця.
З огляду на зміст вказаної правової норми передача в суборенду земельної ділянки відноситься до прав орендаря та орендодавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Не знаходять свого підтвердження і доводи позивача щодо належності об'єкту незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці третій особі - ТОВ "Брокінвестгруп". Як вже зазначалося до матеріалів справи додано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна - торгівельний центр літ. А, а, загальною площею 292,2 кв.м, склад-магазин літ. "Г" загальною площею 116,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки місяця розташування НОМЕР_4 , реєстраційний номер: 249219623249, площа; 0,2715 га. Власник, Бойко Ігор Миколайович , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . А також, у матеріалах справи міститься Протокол № 20/1-2 аукціону з продажу майна АК АПБ "Україна" (Лот № 02/2) від 28.12.2004, що посвідчує право переможця аукціону - Бойка І.М. на укладення договору-купівлі-продажу майна та Технічний паспорт на торговий центр з господарськими будівлями ( АДРЕСА_4 ), замовником якого зазначено Бойка І.М. В будь-якому випадку наявність майна третьої особи не може призводити до порушення права позивача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача не доведені належними і допустимими доказами, а відтак позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 17.07.2019.
Суддя А.О. Науменко