61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
17.07.2019 Справа № 910/6133/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест»
до відповідача Акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 11112,58 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави спору.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 11112,58грн.
Позов обґрунтований тим, що у зв'язку із припиненням надання Акціонерним товариством «Київенерго» теплової енергії у гарячій воді за договором №331108 від 24.09.2012, наявні підстави для повернення відповідачем на користь позивача надлишково сплачених коштів, як безпідставно набутих Акціонерним товариством «Київенерго».
Так, 27.04.2018 між сторонами станом на 01.05.2018 підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сума передплати становить 11112,58 грн. Позивач звертався до відповідача з листами № 415 від 31.07.2018; №578 від 25.10.2018 та претензією №1/2611-18 від 26.11.2018 щодо повернення передплати, на який відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто. У зв'язку з викладеним, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача передоплати у заявленому розмірі.
Заперечення учасників процесу.
Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Акціонерного товариства «Київенерго» значиться: вул.Енергетиків, 34, Курахове, Мар'їнський район, Донецька область, 85612 код ЄДРПОУ 00131305.
Ухвала господарського суду Донецької області від 10.06.2019 про відкриття провадження у справі №910/6133/19 надіслана 10.06.2019 на адресу відповідача зазначену у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Поштове відправлення №6102228569975, в якому надсилалась ухвала суду від 10.06.2019 №910/6133/19 було отримане відповідачем за вказаною адресою 13.06.2019, докази чого наявні у матеріалах справи.
За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №910/6133/19 повідомлений належним чином.
Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.05.2019 позовні матеріали №910/6133/19 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» до Акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 11112,58 грн передані до господарського суду Донецької області за підсудністю.
Підставою для направлення позовної заяви до господарського суду Донецької області стало те, що господарським судом міста Києва згідно з витягом єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено місцезнаходженням відповідача: 85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34.
Таким чином, зазначений позов територіально не підсудний господарському суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 24.05.2019 позивачем надано клопотання від 04.06.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.06.2019 №910/6133/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.
24.09.2012 між Приватним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» (абонент, позивач) підписаний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 331108 (договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1 договору, є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 договору відповідач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору та повідомляти абонента про зміну тарифів.
Позивач, згідно п. 2.3.1 договору, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
За умовами п. 2.3.2 договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Пунктом 1 - 2 додатку №4 до договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про Заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Згідно з п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул.Жилянська, буд. №63 - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду.
Позивачем до суду поданий акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018 згідно даних якого, станом на 01.11.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» за договором №331108 від 24.09.12012 наявна переплата у розмірі 11112,58 грн. Акт підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств. Вказаний акт підготовлений відповідачем та направлений позивачу.
Суд враховує, що акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.
Однак відповідачем до суду не подано жодних первинних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження надання та виконання послуг останнім за договором №331108 від 27.09.2012 на суму, що погоджена сторонами правочину в акті звіряння від 31.10.2018. Отже, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача та за наявності підписаного з боку відповідача акту, суд приймає акт звіряння розрахунків як доказ, що підтверджує переплату у розмірі 11112,58 грн.
Також судом встановлено, що 2018 році внаслідок прийняття Київською міською радою ряду розпорядчих актів акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» припинила постачання теплової енергії у м. Києві.
Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди. Цим же розпорядженням комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов'язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов'язаних з прийманням-передачею майна.
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591, комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:
- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно;
- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.
З 01.05.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
На підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 591 від 10.04.2018, ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, отримало КП «Київтеплоенерго».
У зв'язку з наведеним. з 01.05.2018 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.
Отже, оскільки з 30.04.2018 Акціонерне товариство «Київенерго» позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість у подальшому надавати зазначені послуги, то фактично починаючи з 01.05.2018, теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.
З метою виконання п. 7.1. договору, 31.07.2018 позивачем на адресу відповідача направлено лист №415 щодо повернення коштів у зв'язку тим, що підприємство відповідача припиняє надання послуг з теплопостачання, зокрема, за договором №331108 від 24.09.2012 та наявності залишку сплаченої на рахунок відповідача передплати у розмірі 29575,19 грн, позивач просив їх повернути на свій поточний рахунок у семиденний термін.
25.10.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 за вих. 578, в якій просив підписати та направити до підприємства позивача Акт звірки взаєморозрахунків за договором №3311108 від 24.09.2012 та повернути переплату на рахунок позивача.
Вищезазначена претензія направлена відповідачу 25.10.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0407318072216.
Як встановлено з наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018, підписаним обома сторонами без зауважень, станом на 01.11.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» наявна переплата у розмірі 11112,58 грн.
Відповідно до умов п. 5 додатку №4 до договору № 331108 абонент самостійно отримує у районі тепло збуту №1 акт звіряння, який першочергово заповнюється відповідачем та вподальшому надається позивачу для погодження.
26.11.2018 позивач повторно, з урахуванням акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018, підписаним обома сторонами без зауважень, направив на адресу відповідача претензію за вих. №1/2611-18, в якій протягом семи днів просив повернути кошти у сумі 11112,58 грн на рахунок позивача.
Вищезазначена претензія залишена без відповіді і виконання відповідачем.
Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачем обставин.
У зв'язку з неповерненням коштів, позивач звернувся до суду.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що оскільки перерахована позивачем в якості передоплати за договором сума коштів у розмірі 11112,58 грн. знаходиться у відповідача, а правова підстава їх набуття - договір про постачання теплової енергії відпала, у зв'язку з його пириненням, то зазначені кошти вважаються такими, що утримуються відповідачем без належної правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суд
За приписами статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Закон не визначає поняття «неможливість виконання зобов'язання». Під цим слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його виконання. Розрізняють випадкову і винну неможливість виконання. За «випадковою неможливістю» виконання зобов'язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання. Вже здійснене виконання у взаємному зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.
За «винною неможливістю» виконання зобов'язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов'язок виконання трансформується в обов'язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку тощо. Неможливість виконання може поширюватися на все зобов'язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. За постійної неможливості виконання зобов'язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. Неможливість виконання зумовлена певними об'єктивними обставинами, через які боржник не може здійснити виконання. Але у всіх випадках неможливість виконання зобов'язання може бути підставою його припинення.
Як вбачається з рішення Київської міської ради №439/2661 від 20.06.2017 «Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 продовжено до 26 квітня 2018 року, а припинити дію Угоди, зазначеної в пункті 1 цього рішення, вирішено з 27 квітня 2018 року.
На підставі викладеного, суд відмічає, що відповідач з прийняттям вказаного рішення Київської міської ради був обізнаний про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 до 26.04.2018, її припинення з 27.04.2018 та неможливість виконання своїх обов'язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов'язання за договором з 27.04.2018 та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 11112,58 грн.
Наведене свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов'язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов'язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов'язання з повернення виконаного позивачем зобов'язання зі сплати коштів в сумі 11112,58 грн відповідно до норми п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Як вже встановлено судом вище, позивачем 26.11.2018 надіслано на адресу відповідача претензію щодо повернення грошових коштів, у якій позивач вимагає у відповідача повернення переплати за договором у розмірі 11112,58 грн., копія даної претензії із описом вкладення в цінний лист, що підтверджують її направлення на адресу відповідача (поштове відправлення № 0100163888232) містяться в матеріалах справи.
Відтак, вищенаведене свідчить про те, що позивач скориставшись своїм правом, вимагав відповідача повернути кошти у розмірі 11112,58 грн., які в свою чергу були сплачені позивачем в якості передоплати за договором №331108 від 24.09.2012.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім цього, у п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зазначено, що статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Станом на момент розгляду спору, а ні відповіді на претензію позивача, а ні належних доказів не отримання такого листа, а ні доказів повернення грошових коштів у розмірі 11112,58 грн. позивачем суду не надано.
За таких обставин, на даний час у розпорядженні відповідача знаходиться сума переплати у розмірі 11112,58 грн., яка належать позивачеві та не може бути використана у зв'язку із припиненням надання відповідачем послуг теплопостачання, що і є предметом договору постачання теплової енергії у гарячій воді № 331108 від 24.09.2012.
За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв'язку з тим, що відповідач з 01.05.2018 втратив підстави виступати стороною в договорі №331108 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 24.09.2012, а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю його виконання, в тому числі зобов'язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі, суд доходить висновку, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.
З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором поставки, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 11112,58 грн.
Разом з цим, відповідачем не спростовано поданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення позивачу безпідставно утриманих грошових коштів в сумі, чи доказів відсутності у останнього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 11112,58 грн., які перевищують суму грошових коштів за отримані послуги за договором (переплата), підлягає задоволенню, а як наслідок вказана сума підлягає поверненню позивачу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія» Міськбудінвест» (вул. Семена Скляренка, 17, Київ, 04073, код ЄДРПОУ 31175387) суму безпідставно набутого майна(грошових коштів) у розмірі 11112 (одинадцять тисяч сто дванадцять) грн 58 коп та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 17.07.2019.
Суддя Д.М. Огороднік