проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" липня 2019 р. Справа № 922/3325/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В.,
суддя Білецька А.М. , суддя Медуниця О.Є.
за участю секретаря судового засідання Козакової О.В.
та представників:
позивача - Деркач А.А. (ордер серія ПТ №135775, свід. серія ПТ №2193 від 19.06.2018);
1-го відповідача - Благодір ОСОБА_1 . (свід. серія ЗП 001832 від 27.09.2011, дов. №83-3 від 08.01.19);
2-го відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ливарно-механічний завод” (вх. № 1395 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 (суддя Аюпова Р.М.; повне рішення складено 05.04.2019) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гроут”, м. Харків,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ливарно-механічний завод”, м. Запоріжжя,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма”, м. Харків ,
про стягнення 130166,20 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гроут” (далі - ТОВ “Гроут”) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ливарно-механічний завод” (далі - ТОВ “ЗЛМЗ“) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компані “Плазма” (далі - ТОВ “Компані “Плазма”) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 130166,20 грн., з яких: 108240,00 грн. - основна заборгованість, 16757,37 грн. - інфляційні втрати, 5168,83грн. - 3% річних, яка виникла за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб відповідно до видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 та № 436 від 17.10.2016.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2019 у справі №922/3325/18 позовні вимоги задоволено повністю.
ТОВ “ЗЛМЗ“ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати просить покласти на позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ “ЗЛМЗ“ посилається на те, що договір поставки між сторонами не можна вважати укладеним, оскільки: найменування (номенклатури, асортименту) товару, зазначеного у видаткових накладних, не відповідають найменуванню (номенклатури, асортименту) товару, зазначеного у листах №79/15-101 від 07.10.2016, №79-15/100 від 07.10.2016; видаткові накладні підписані особами, які не уповноважені укладати правочини від імені ТОВ “ЗЛМЗ“. Крім того, відсутні супровідні документи, що засвідчують якість поставленого товару. Також зазначає, що на момент подання позову порука була припинена, про що позивач не міг не знати, тому позивачем безпідставно залучено ТОВ “Компані “Плазма” в якості співвідповідача у справі, в зв'язку з чим вважає, що договір поруки №18/10 від 18.10.2016 був укладений лише з метою зміни підсудності, що є зловживанням процесуальними правами згідно із ст. 43 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №922/3325/18 за апеляційною ТОВ “ЗЛМЗ“ на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 у справі №917/3325/18. Надано строк до 21.05.2019 включно ТОВ “Гроут” та ТОВ “Компані “Плазма” подати відзиви на апеляційну скаргу з доказами надсилання сторонам у справі.
У встановлений ухвалою суду строк ТОВ “Гроут” подало відзив на апеляційну скаргу (вх. №4901 від 17.05.2019), в якому, вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу ТОВ “ЗЛМЗ“ залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 - без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2019, з урахуванням ухвали від 22.05.2019 про виправлення описки, призначено розгляд справи на 18.06.2019 о 12:30 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі №922/3325/18 оголошено перерву до 02.07.2019.
У зв'язку з відпустками судді Пелипенко Н.М. та судді Стойка О.В., відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 для розгляду справи №922/3325/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Білецької А.М., судді Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі №922/3325/18 оголошено перерву до 11.07.2019.
Представник ТОВ “ЗЛМЗ“ в судовому засіданні 11.07.2019 вимоги апеляційної скарги підтримує. Просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник ТОВ “Гроут” в судовому засіданні 11.07.2019 заперечення проти вимог апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
ТОВ “Компані “Плазма” своїм правом брати участь у судовому засіданні не скористалось, свого представника в судове засідання 11.07.2019 не направило. Про дату, час та місце розгляду заяви було повідомлено належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що учасники судового процесу були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
Як свідчать матеріали справи, листом № 79/15-101 від 07.10.2016 ТОВ "ЗЛМЗ" звернулося до ТОВ “Гроут” з проханням поставити маски для зварювальника "Форте МС-35000" в кількості 10 шт. за ціною у розмірі 4700,00 грн. без ПДВ за 1 шт. Листом № 79/15-100 від 07.10.2016 ТОВ "ЗЛМЗ" звернулося до ТОВ “Гроут” з проханням поставити керосин ТС-1 в кількості 800 літрів за ціною 54,00 грн. за 1 літр без ПДВ (т. 1 а.с. 19-20).
Згідно вказаних листів ТОВ "ЗЛМЗ" звернулося до ТОВ “Гроут” з проханням здійснити поставку товару до укладення договору поставки № 8/2016/176 від 11.10.2016, у зв'язку з виробничою необхідністю TOB "ЗЛМЗ", в свою чергу гарантувавши підписання договору поставки та оплату поставленого товару.
З метою надання TOB “Гроут” гарантій виконання зобов'язань зі здійснення оплати за товар, 18.10.2018 TOB “Гроут” було укладено договір поруки № 18/10 з TOB “Компані “Плазма“, відповідно до якого TOB “Компані “Плазма“ поручилося перед TOB “Гроут” за виконання TOB “ЗЛМЗ“ зобов'язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, відповідно до видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 та № 436 від 17.10.2016.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору поруки № 18/10 від 18.10.2016 поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "ЗЛМЗ" зобов'язань за договором поставки, укладеним в спрощений спосіб на підставі видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 та № 436 від17.10.2016, підписаних та скріплених печатками між кредитором та боржником (надалі за текстом - основне зобов'язання). У випадку порушення боржником обов'язків за основним зобов'язанням, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (т. 1 а.с. 24-25).
Пунктами 1.3., 1.4., 1.5. договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, що випливає з передбачених чинним законодавством обов'язків покупця, зокрема, але не обмежуючись, обов'язками зі: здійснення оплати поставленого товару; дотримання строків оплати такого товару; здійснення оплати товару з урахуванням сплати господарських санкцій, встановлених договором або Законом, інфляційних втрат, 3% річних за весь час прострочення здійснення оплати, у випадку порушення строків оплати поставленого товару; з відшкодування завданих збитків та шкоди. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за належне і своєчасне виконання боржником обов'язків за основним зобов'язанням на суму, що дорівнює 108240,00 грн.
Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 4.1. договору).
Факт поставки вказаного товару, в загальному розмірі 108240,00 грн., підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та ТТН, які підписані уповноваженими представниками TOB "ЗЛМЗ" та TOB "Гроут" та скріплені печатками господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності.
Натомість, з 17.10.2016 до сьогоднішнього часу, TOB "ЗЛМЗ" свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, згідно з видатковими накладними № 426, № 436 від 11.10.2016 та 17.10.2016 відповідно, не виконало.
З метою вирішення питання погашення заборгованості TOB "Гроут" звернулося до TOB "ЗЛМЗ" з офіційною вимогою про сплату заборгованості від 20.03.2017, що підтверджується поштовим чеком з поштовим ідентифікатором № 6114504482780 та описом вкладення, відповідно до змісту якої вимагало протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги оплатити суму заборгованості в розмірі 108240,00 грн. (т. 1 а.с. 26-29).
TOB "ЗЛМЗ" вимогу TOB "Гроут" проігнорувало, оплату за поставлений товар не здійснило, що і стало підставою для звернення TOB "Гроут" з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.
В обґрунтування позову зазначає, що підписання TOB "ЗЛМЗ" видаткових накладних №426 від 11.10.2016 та №436 від 17.10.2016, які є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Заперечуючи проти позову, TOB "ЗЛМЗ" посилається на те, що при прийманні продукції та проведення процедури вхідного контролю:
- за видатковою накладною №426 від 11.10.2016 виявлено: відсутність супровідних документів, що засвідчують якість, що є порушенням ст. 662 ЦК України та ст. 268 ГК України; невідповідність найменування (номенклатури, асортименту) товару який зазначено в видаткових накладних, найменуванню (номенклатури, асортименту) товару, який зазначено у листі №79/15-101 від 07.10.2016; у видатковій накладній номер замовлення покупця вказано №531 від 11.10.2016, що не відповідає дійсності, оскільки замовлення з зазначеним номером та датою підприємством не оформлювалось;
- за видатковою накладною №436 від 17.10.2016 виявлено: відсутність супровідних документів, що засвідчують якість; фактично поставлена продукція "паливо для реактивних двигунів ТС-1" без розпізнавальних знаків (відсутність маркування, пломбування); невідповідність найменування (номенклатури, асортименту) товару який зазначено в видаткових накладних, найменуванню (номенклатури, асортименту) товару, який зазначено у листі №79-15/100 від 07.10.2016; номер замовлення покупця вказано №535 від 17.10.2016, що не відповідає дійсності, оскільки замовлення з зазначеним номером та датою підприємством не оформлювалось.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, врахувавши доведеність факту порушення першим відповідачем умов діючого законодавства, ненадання суду доказів погашення боргу, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з положеннями статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1.ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується TOB "ЗЛМЗ", позивачем було поставлено першому відповідачу товар (маска для зварювальника (фільтр хамелеон) у кількості 10 шт., паливо для реактивних двигунів ТС-1 у кількості 800 л.) за видатковими накладними №426 від 11.10.2016, №436 від 17.10.2016, на загальну суму 108 240,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 за №996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та п.п. 1.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 за № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог цього Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Факт прийняття товару не заперечується сторонами, підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортною та видатковими накладними, підписаними уповноваженими особами сторін. Уповноважена особа TOB "ЗЛМЗ" - Курта А.М. діяв на підставі довіреностей №97018745 від 11.10.2016 та № 97018764 від 17.10.2016 (т. 1 а.с. 209), які на момент отримання товару були дійсними, у встановленому законом порядку не анульовані.
Факт підписання TOB "ЗЛМЗ" видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 . та № 436 від 17.10.2016, які є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції, підтверджує досягнення згоди щодо усіх істотних умов, які повинен містити договір поставки відповідно до норм чинного законодавства України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам на підставі вищевказаного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження його вимог копії видаткових накладних оформлені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Ці видаткові накладні, що надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні” та є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом (ст. 678 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 14 Інструкції №П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо), а тому відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
ТОВ “ЗЛМЗ“, зазначаючи про відсутність супровідних документів, що засвідчують якість, повинен був в обов'язковому порядку скласти акт про фактичну якість та комплектність продукції, зазначивши при цьому, які документи відсутні.
Однак, поставлений позивачем товар був прийнятий без зауважень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Поставлений позивачем товар ТОВ "ЗЛМЗ" не повертався. Також відсутні докази, що отриманий товар знаходиться у ТОВ “ЗЛМЗ“ на збереженні або не використовується.
В матеріалах справи наявні докази направлення ТОВ "Гроут" на адресу ТОВ “ЗЛМЗ“ декларації відповідності № UA.TR.061.D.00540-15 від 25.02.2015 на підтвердження якості масок для зварювальника (фільтр "хамелеон") та сертифікат відповідності від 28.09.2016, паспорт якості № 27/135 на підтвердження якості палива для реактивних двигунів ТС-1.
Зазначене підтверджується нотаріально завіреною заявою свідка ОСОБА_2 (вх. № 5049), в якій останній зазначив, що в період з 01.08.2016 по 30.11.2016 перебував на посаді інженера по закупівлі ТОВ "ЗЛМЗ" та 11.10.2016 і 17.10.2016 отримав, за довіреністю, від ТОВ "Гроут" товарно-матеріальні цінності, що підтверджується власним підписом на видаткових накладних №№ 426, 436. Окрім цього, разом з товаром, ним було отримано документ, що підтверджує якість поставленого товару, а саме: декларацію про відповідність товару, сертифікат відповідності та паспорт якості товару (т. 1 а.с. 230).
Що стосується актів приймання вхідного контролю № 31/2/1 ЦМК від 17.10.2016 та № 30/2-55 від 19.10.2016 (т.1 а.с. 114-115), доданих до відзиву на позовну заяву та на які перший відповідач посилається, як на підставу невідповідності поставленої позивачем продукції, суд першої інстанції вірно зазначив, що TOB "3ЛM3" не повідомило TOB "Гроут" під час прийняття товару про можливо виявлені зауваження, не викликало представника TOB "Гроут" для складання двостороннього акту, не направило вищезазначені акти TOB "Гроут". У разі неявки представника TOB "Гроут", яке так і не було повідомлено TOB "3ЛM3" про необхідність прибуття для складання акту, TOB "3ЛM3" мало здійснювати подальше приймання продукції виключно з залученням представника відповідної галузі інспекції по якості продукції, експерта бюро товарних експертиз або представника відповідної інспекції по якості тощо, за результатами якої складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, що першим відповідачем зроблено не було.
Таким чином, факт поставки товару за видатковими накладними № 426 від 11.10.2016 та № 436 від 17.10.2016 є доведеним та підтвердженим належними доказами, а тому у ТОВ “ЗЛМЗ“ виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 на суму 56 400,00 грн. (з ПДВ) та № 436 від 17.10.2016 на суму 51 840,00 грн. (з ПДВ) позивачем поставлено товар на загальну суму 108 240,00 грн.
Отже, позивач зобов'язання з поставки товару виконав в повному обсязі, товар згідно видаткових накладних прийнятий без заперечень, проте перший відповідач, в порушення норм чинного законодавства, вартість поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не оплатив, доказів на підтвердження здійснення оплати за отриманий товар ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 108 240,00 грн.
За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 28.03.2017 по 29.10.2018 в розмірі 5 168,83 грн. та інфляційних втрат за період квітень 2017 - вересень 2018 року в розмірі 16 757,37 грн., а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обґрунтованість їх нарахування, та визнав вимоги про стягнення вказаних сум такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між учасниками справи на підставі договору поруки №18/10 від 18.10.2016, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, в разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з вимогами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2016 між ТОВ "Компані "Плазма" (поручитель) та ТОВ "Гроут" (кредитор) було укладено договір поруки № 18/10, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "ЗЛМЗ" зобов'язань за договором поставки, укладеним в спрощений спосіб на підставі видаткових накладних № 426 від 11.10.2016 та № 436 від17.10.2016, підписаних та скріплених печатками між кредитором та боржником (надалі за текстом - основне зобов'язання). У випадку порушення боржником обов'язків за основним зобов'язанням, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (т. 1 а.с. 24-25).
Пунктами 1.3., 1.4., 1.5. договору поруки визначено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, що випливає з передбачених чинним законодавством обов'язків покупця, зокрема, але не обмежуючись, обов'язками зі: здійснення оплати поставленого товару; дотримання строків оплати такого товару; здійснення оплати товару з урахуванням сплати господарських санкцій, встановлених договором або Законом, інфляційних втрат, 3% річних за весь час прострочення здійснення оплати, у випадку порушення строків оплати поставленого товару; з відшкодування завданих збитків та шкоди. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за належне і своєчасне виконання боржником обов'язків за основним зобов'язанням на суму, що дорівнює 108 240,00 грн.
Суд першої інстанції правомірно відхилив твердження першого відповідача про припинення договору поруки, відповідно до приписів ст. 559 ЦК України, зазначивши, що відповідно до п. 4.1. договору поруки, договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Оскільки обов'язок TOB "3ЛM3" з оплати поставленого товару не виконаний, а даний обов'язок забезпечений договором поруки № 18/10 від 18.10.2016, та відповідно до умов договору поруки TOB "Компані "Плазма" та TOB "3ЛM3" несуть солідарну відповідальність, тому TOB "Гроут" правомірно звернулось до господарського суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за отриманий та не оплачений першим відповідачем товар.
Необізнаність TOB "3ЛM3" про існування договору поруки №18/10 від 18.10.2016 не впливає на чинність поговору поруки. Норми чинного законодавства не містять обов'язку кредитора повідомляти боржника про укладення договору поруки. Вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнавався, станом на момент розгляду справи є чинним.
Стосовно тверджень ТОВ “ЗЛМЗ“ про порушення позивачем визначення територіальної підсудності у даній справі, у зв'язку з чим позов ТОВ "Гроут" підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, який зазначив наступне.
Відповідно до ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.
Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
Сутність підсудності за вибором позивача, яка називається альтернативною підсудністю, полягає в тому, що позивачу у визначених законом випадках надано право на свій розсуд пред'явити позов в один з декількох судів.
Відповідно до загальної територіальною підсудністю, це може бути суд за місцем знаходження одного з відповідачів, визначених позивачем у позові.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має права обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.
Враховуючи те, що місцезнаходженням ТОВ "Компані "Плазма" є: 61108, м. Харків, пр-т Академіка Курчатова, 12, кв. 123, - даний спір є підсуднім господарському суду Харківської області та у господарського суду відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи тощо.
Переглядаючи, в межах свої повноважень, судове рішення у даній справі, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Колегія суддів зазначає, що доводи TOB "3ЛM3", викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 у справі №922/3325/18 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більше як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав та обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Згідно із ч. 2 ст. 114 ГПК України розумним є строк, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Отже, беззаперечною є вимога про необхідність дотримання розумного для кожного окремого випадку процесуального строку розгляду справи.
У судовому засіданні 11.07.2019 після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати, головуючий оголосив вступну та резолютивну частини постанови та повідомив, що повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів. Однак, у зв'язку із перебуванням судді Білецької А.М. на лікарняному з 15.07.2019 по 16.07.2019 включно, повний текст постанови складено та підписано 17.07.2019 - в перший робочий день після виходу судді з лікарняного.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький ливарно-механічний завод” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2019 у справі №922/3325/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Харківський апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст постанови складено 17.07.2019
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя А.М. Білецька
Суддя О.Є. Медуниця