вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" липня 2019 р. Справа№ 920/836/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Руденко М.А.
секретар Добрицька В.С.
за участю
представників: позивача -Кучменко С.В.
відповідача-1 - не з'явився
відповідача-2 - Пустовіт О.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта"
на рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 р. (повний текст складено 12.02.2019 р.)
у справі № 920/836/18 (суддя - Спиридонова Н.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта"
до 1. Приватного акціонерного товариства "Іскра"
2. Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс"
про стягнення заборгованості у розмірі 1548248,33 грн
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронта" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Іскра" та Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" про стягнення 1113134,40 грн заборгованості за договором поставки, 124480,94 грн пені; 242663,30 грн інфляційних втрат та 67969,69 грн 3 % річних.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач-1, в порушення умов укладеного договору, свої зобов'язання щодо вчасної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості з обох відповідачів, як солідарних боржників.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 р. у справі № 920/836/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронта" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що ПрАТ «Іскра Плюс», до якого в результаті виділу за розподільчим балансом перейшло зобов'язання ПрАТ «Іскра» перед ТОВ «Агронта», ні в добровільному порядку, ні після пред'явлення письмової вимоги не сплатило заборгованості, чим порушило права ТОВ «Агронта».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 920/836/18 та призначено до розгляду на 16.04.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 р. розгляд справи відкладено до 14.05.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1233/19 від 13.05.2019 р. у зв'язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/836/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 920/836/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 р. справу № 920/836/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначеному судовому засіданні 14.05.2019 р. оголошено перерву до 06.06.2019 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 р. було оголошено перерву до 09.07.2019 р.
01.07.2019 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення з ПрАТ «Іскра Плюс», як основного боржника, 1113134,40 грн боргу, 124480,94 грн пені, 242663,30 грн інфляційних втрат та 67969,69 грн 3% річних.
Апеляційний суд, розглянувши подану ТОВ «Агронта» заяву про відмову від позовних вимог до ПрАТ «Іскра Плюс» та проаналізувавши приписи чинного процесуального законодавства, вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (ч. 1 ст. 274 ГПК України).
Також згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Як передбачено частиною 2 статті 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення у солідарному порядку з ПрАТ «Іскра» та ПрАТ «Іскра Плюс» грошових коштів.
У поданій заяві про відмову від позову позивач, фактично, не відмовляється від всіх або частини позовних вимог, а лише вказує на те, що належним відповідачем у даному спорі має бути виключно Приватне акціонерне товариство "Іскра". При цьому, з поданої заяви не вбачається, що ТОВ «Агронта» просить не розглядати якусь частину заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та відмовляється від неї.
За вказаних обставин, оскільки подана заява не відповідає вимогам ст. ст. 191 та 192 ГПК України, така заява відхиляється судом як необгрунтована.
У засідання суду, призначене на 09.07.2019 р., представник відповідача-1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Належних доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
23.05.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронта" (далі - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Іскра" (далі - покупець) був укладений договір поставки № І/2016-05-23 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві мінеральні добрива та іншу продукцію (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору вартість цього договору складає грошову суму, яка розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у додатках до цього договору. Загальна сукупна вартість товару, вказана в додатках до цього договору складає суму цього договору.
Як передбачено п. 3.4 договору, оплата за кожну окрему партію товару здійснюється покупцем на умовах, вказаних у відповідних додатках та специфікаціях до цього договору, у повному обсязі, та у відповідності до можливих змін, що вказані в пункті 3.3 договору.
Відповідно до п. п. 3.5, 3.6 договору основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками - специфікаціями до договору з урахуванням положень, визначених цим розділом договору, та можуть передбачати як повну, так і часткову передплату за товар грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок позивача до фактичного відвантаження товару з оплатою решти вартості товару з відстроченням платежу. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в повному обсязі та в строк, з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у специфікації, та кореговані у відповідності до розрахунків, наведених у актах до відповідних специфікацій.
Згідно з п. 4.3 договору кожна партія товару у відповідності із специфікацією має бути поставлена постачальником у місце поставки протягом 15 робочих днів з дати зарахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошової суми, вказаної у відповідній специфікації до цього договору у обумовленому у ній обсязі.
Моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки, вказаному в п. 4.1 цього договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної та передачі довіреності на отримання товару. Накладна та довіреність повинні бути підписані повноважними представниками покупця та постачальника, повноваження яких (у разі необхідності) повинні бути посвідчені відповідною довіреністю або посвідченням. Покупець зобов'язаний отримати всю партію товару протягом одного дня (п. 4.4 договору).
На виконання умов укладеного договору поставки позивач здійснив поставку товару Приватному акціонерного товариства "Іскра" на загальну суму у розмірі 1113134,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 35 від 24.05.2016 р., податковою накладною № 25 від 24.05.2016 р.
Однак, Приватне акціонерне товариство "Іскра", в порушення умов укладеного договору, не оплатило зазначену заборгованість за поставлений товар.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/364/17 від 15.05.2017 р. позовні вимоги ТОВ «Агронта» до ПрАТ «Іскра» задоволено частково; стягнуто з відповідача 1113134,40 грн заборгованості, 124480,94 грн пені, 86824,49 грн інфляційних втрат та 19571,21 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 р. у справі № 920/364/17 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2017 р. та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агронта" до ПрАТ "Іскра" відмовлено.
Апеляційним судом у справі № 920/364/17 було встановлено факт наявності простроченої заборгованості за вказаним договором поставки в заявленому до стягнення розмірі, який не заперечується відповідачем-1 та визнаний відповідачем-2. Спірним у даному провадженні є те, хто саме з відповідачів є зобов'язаною особою за відповідним грошовим зобов'язанням.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ "Іскра Плюс", є правонаступником ПрАТ "Іскра".
Таким чином, реорганізація акціонерного товариства (першого відповідача) є завершеною.
Також, під час розгляду справи № 920/364/17 було встановлено, що заборгованість ПрАТ "Іскра" у розмірі 1113134,40 грн перед ТОВ «Агронта» за розподільчим балансом була передана до ПрАТ "Іскра Плюс", яке було виділено з ПрАТ "Іскра" відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Іскра" (протокол № 28/07/2016 33А від 28.07.2016 р.).
Вказаним рішенням загальних зборів було виділено з ПрАТ "Іскра" ПрАТ "Іскра Плюс" із передачею йому згідно розподільчого балансу частини майна, прав та обов'язків ПрАТ "Іскра", без припинення ПрАТ "Іскра".
Позачерговими загальними зборами акціонерів ПрАТ "Іскра" (протокол № 10/10/2016 від 10.10.2016 р.) було прийнято рішення про затвердження розподільчого балансу у зв'язку з виділенням з ПрАТ "Іскра" ПрАТ "Іскра Плюс". Заборгованість ПрАТ "Іскра" перед ТОВ "Агронта" в розмірі 1113134,40 грн була передана за розподільчим балансом до ПрАТ "Іскра Плюс".
Отже, за наслідками реорганізації відповідач-2 є основним боржником за спірним зобов'язанням із договору поставки, а відповідач-1, як особа, з якої здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, що перейшли до відповідача-2.
Відмовляючи у задоволенні позову повністю, місцевий суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права та інтересу не відповідає способам звернення за захистом до суду встановленим в законі, відтак наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.
Так, солідарна відповідальність виникає одночасно щодо усіх боржників та задоволення вимоги кредитора відбувається усіма такими боржниками одночасно або кожним з них окремо в залежності від того, до кого з них буде пред'явлена вимога кредитора. У той же час відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Як було встановлено вище, не заперечується жодною зі сторін спору, що за результатами виділу ПрАТ "Іскра Плюс" є основним боржником, тоді як ПрАТ "Іскра" як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов'язанням в силу вимог частини 3 статті 109 ЦК України.
Зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог кредитора - позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників, на відміну від солідарної відповідальності, носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов'язанням субсидіарного боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2017 р. та 04.07.2018 р. позивач направив на адресу ПрАТ "Іскра Плюс" вимоги про сплату заборгованості.
Вказані вимоги залишились без відповіді та задоволення з боку відповідача-2.
11.09.2018 р. позивач направив на адресу ПрАТ "Іскра" вимогу про сплату заборгованості.
У відповідь, 28.09.2018 р. ПрАТ "Іскра" надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив останнього про те, що вимоги до нього щодо сплати заборгованості у сумі 1113134,40 грн безпідставні, у зв'язку з чим запропонував звертатися до ПрАТ "Іскра Плюс".
Враховуючи специфіку правовідносин, які відбулись в процесі виділу, оскільки ПрАТ "Іскра" набув статусу субсидіарного боржника, а ПрАТ "Іскра Плюс" - основного боржника, що відповідає положенням ч. 3 ст. 109 та ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач має право задовольнити свої вимоги лише за рахунок основного боржника - ПрАТ "Іскра Плюс", у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1113134,40 грн підлягають задоволенню за рахунок відповідача-2, в той час, як вимоги позивача до ПрАТ «Іскра» не підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з обох відповідачів 124480,94 грн пені; 242663,30 грн інфляційних втрат та 67969,69 грн 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 укладеного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Здійснивши перерахунок розміру нарахованої позивачем пені, колегією суддів встановлено, що розмір пені, яка підлягає стягненню, є більшим, ніж просить стягнути позивач. Однак, враховуючи те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає пеня, яка нарахована позивачем за період з 18.10.2016 р. по 20.04.2017 р., у розмірі 124480,94 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Нараховані позивачем 242663,30 грн інфляційних втрат та 67969,69 грн 3 % річних є арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних є похідними вимогами від основного, нараховані позивачем 124480,94 грн пені, 242663,30 грн інфляційних втрат та 67969,69 грн 3 % річних підлягають стягненню з ПрАТ «Іскра Плюс», в той час як ці ж вимоги до ПрАТ «Іскра» не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача-2.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.02.2019 р. у справі № 920/836/18 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення.
3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41049854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" (03022, м. Київ, вул. Ломносова, 26, кв. 27, код ЄДРПОУ 36885811) 1113134 (один мільйон сто тринадцять тисяч сто тридцять чотири),40 грн заборгованості, 124480 (сто двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят),94 грн пені, 242663 (двісті сорок дві тисячі шістсот шістдесят три),30 грн інфляційних втрат, 67969 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять),69 грн 3 % річних та 23223 (двадцять три тисячі двісті двадцять три),73 грн судового збору за подання позовної заяви.
3. У задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства "Іскра" відмовити повністю».
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Іскра Плюс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 41049854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронта" (03022, м. Київ, вул. Ломносова, 26, кв. 27, код ЄДРПОУ 36885811) 34835 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять п'ять),60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.07.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
М.А. Руденко