вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" червня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/2628/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Чорної Л.В.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.06.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 (повний текст складений 05.11.2018)
у справі № 910/2628/18 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
до Київської міської ради (відповідач 1)
Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач 2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування рішення
В судовому засіданні 06.06.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» №284/5096 від 02.12.2010 в частині визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Про питання організації управління районами в місті Києві» №1112 від 10.12.2010 в частині.
Позов обґрунтований тим, що рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в місті Києві» прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району нежитлового приміщення площею 31,4 кв.м. в будинку 7 по вул. Володимирській у м. Києві, яке з 1989 року знаходилось в управлінні КПІ імені Ігоря Сікорського порушує його право користування та розпорядження вказаним приміщенням.
Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п. 233 таблиці 6 «Житлове господарство» додатку № 10 «Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі» до рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 «Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва» в частині включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, що розміщені в Шевченківському районі, площі нежилих приміщень 31,40 кв.м. в буд. 7 по вул. Володимирській у м. Києві; визнати протиправним та скасувати п. 233 таблиці №5 додатку №10 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в місті Києві» №1112 від 10.12.2010 в частині передання до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації площі нежитлових приміщень 31,4 кв.м. будинку 7 по вул. Володимирській у м. Києві.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №910/2628/18 в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про не доведення позивачем належними та допустимим доказами порушення, оспорення чи невизнання його прав та законних інтересів, пов'язаних із прийняттям відповідачами оспорюваних рішення та розпорядження, відповідно до яких нежиле приміщення площею 31,40 кв.м., яке знаходиться у жилому будинку площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7 внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, так як позивачем взагалі не доведено набуття речових прав (зокрема, права господарського відання) на вказане нежиле приміщення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі:
- суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем прав на спірне приміщення та порушив принцип преюдиційності рішення;
- висновок суду, що підставою внесення змін до рішення Київської міської ради №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» від 27.12.2001 в частині збільшення площ нежитлових приміщень будинку по вул. Володимирській, 7 з 176, 4 кв.м. до 627, 5 кв.м., тобто набуттям права власності на 451, 1 кв.м., є приведення площ у відповідність до технічної документації, не ґрунтується на нормах законодавства України;
- Київська міська рада під час прийняття вищезазначеного рішення помилково віднесла до майна, яке знаходиться в управлінні Шевченківської районної у м. Києві ради, площі будинку № 7 по вул. Володимирський в м. Києві, які знаходились в управлінні КПІ ім. імені Ігоря Сікорського з 1989 року, зокрема й приміщення №39 площею 31,4 кв.м.;
- судом зроблено безпідставний висновок, що у господарське відання Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" 20.10.1989 було передано саме нежитлову будівлю загальною площею 2300,00 кв.м. (учбово-лабораторний корпус), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, тоді, як спірне приміщення (№39, площею 31,4 кв.м.) знаходиться у житловому будинку загальною площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, та не належить позивачу;
- судом не надано оцінки довідці про балансову належність позивачу спірного приміщення;
- судом не досліджено, що між сторонами у справі раніше вже існував судовий спір з приводу приміщення № 39 по вул. Володимирській, 7 (справа №761/16140/13-ц);
- звертає увагу, що за інформацією з офіційного сайту КМР Постійною комісією Київської міської ради з питань власності вирішено продовжити орендні відносини на приміщення площею 31, 4 кв.м., при цьому діючим договором оренди, на підставі якого було продовжено оренду та укладено новий договір, вказано договір оренди №482/3 від 19.04.2010, який лише в 2013 році визнано судом недійсним;
- позивач є законним власником (балансоутримувачем) приміщення №39 площею 31, 4 кв.м. по вул. Володимирській, 7 в м. Києві, жодних рішень з приводу передання до об'єктів права комунальної власності вказаного приміщення останнім не приймалось, а отже титул власника у законний спосіб позивач не втратив.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Заперечуючи проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, представник відповідача - 1 зазначає, що матеріалами справи доведено, що вбудовані нежилі приміщення в житловому будинку № 7 по вул. Володимирській знаходяться в комунальній власності з 1992 року разом з житловим будинком, позивач ніколи спірними приміщеннями не користувався, не володів і не розпоряджався.
Представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №910/2628/18 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.02.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі №910/2628/18 відкладено розгляд справи на 21.03.2019, приймаючи до уваги неявку повноважного представника позивача, а також необхідність надання часу для оформлення належних повноважень зазначеного представника.
21.03.2019 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці за сімейними обставинами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 розгляд справи призначено на 23.04.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 відкладено розгляд справи на 06.06.2019, приймаючи до уваги неявку уповноваженого представника позивача.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.06.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №342 від 02.03.1970 "Про звільнення приміщення Київським міським інститутом удосконалення кваліфікації вчителів" постановлено передати приміщення міського інституту удосконалення вчителів по вул. Володимирська, 7 у місті Києві Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР.
Наказом голови Комітету по пресі при раді Міністрів Української РСР №137 від 03.06.1970 "Про прийом будинку інституту удосконалення вчителів по вул. Володимирській, 7 та його використання" наказано прийняти на баланс Київського книготорговельного технікуму приміщення по вул. Володимирській, 7, яке надається для навчальної роботи Київському вечірньому факультету поліграфічного інституту ім. І. Федорова та Київському книготорговельному технікуму.
Київський вечірній факультет поліграфічного інституту ім. І. Федорова було перейменовано на Поліграфічний факультет Київського політехнічного інституту (відповідно до інформації, вказаної в акті приймання-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордену Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції).
За актом приймання-передачі Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова у відання Київського ордену Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції від 20.10.1989 всі активи та пасиви факультету (в тому числі учбовий корпус за адресою: вул. Володимирська, 7 у м. Києві, загальною площею 2300 кв.м.) передані у відання Київського ордену Леніна політехнічного інституту імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (копія вказаного акту приймання-передачі долучена позивачем до позовної заяви).
Київський ордена Леніна політехнічний інститут імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції у 1992 році змінив свою назву на Київський політехнічний інститут, а в 1995 році - на Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".
Наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016 № 992 "Про присвоєння імені Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" присвоєно Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" імені Ігоря Сікорського.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" вирішено затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва згідно з додатками №2-№11.
Відповідно до Додатку № 11 до вказаного рішення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено житловий будинок за адресою: вул. Володимирська, 7, інвентарний номер №604900, загальна площа - 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 176,40 кв.м.
Рішенням Київської міської ради від 21.04.2005 №282/2857 (у зв'язку з приведенням площ нежилих будинків та приміщень у відповідність до технічної документації Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна) вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642, виклавши Додаток № 11, зокрема, наступним чином: до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено житловий будинок за адресою: вул. Володимирська, 7, інвентарний номер №604900, загальна площа - 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 627,5 кв.м.
Рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 №653/653 вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642, виклавши Додаток № 11, зокрема, наступним чином: до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено житловий будинок за адресою: вул. Володимирська, 7, інвентарний номер №604900, загальна площа - 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 409,6 кв.м.
Рішенням Київської міської ради від 08.10.2009 №344/2413 вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642, виклавши Додаток № 11, зокрема, наступним чином: до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено житловий будинок за адресою: вул. Володимирська, 7, інвентарний номер №604900, загальна площа - 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 408,9 кв.м.
Позивачем долучено до позовної заяви копію листа Головного управління комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №042/4/299-9634 від 27.11.2009, в якому зазначено, що відповідно до рішень Київради від 27.11.2008 №653/653 та від 08.10.2009 №344/2413 врегульовано питання спірної власності на нежитлові приміщення у будинку по вул. Володимирська, 7, які одночасно вважали своїми як НТУ "Київський політехнічний університет", так і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.
Зокрема, відповідно до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва включено житловий будинок за адресою: вул. Володимирська, 7, інвентарний номер №604900, загальна площа - 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 627,5 кв.м.
Після внесення змін площа нежитлових приміщень склала 408,9 кв.м. (відповідно до рішення Київської міської ради від 08.10.2009 №344/2413).
Тобто, як зазначено у вказаному листі, площа нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району в будинку по вул. Володимирській, 7 була зменшена на 218,6 кв.м., серед яких: приміщення № 37 першого поверху, площею 29,5 кв.м., приміщення підвалу № 28а площею 106,6 кв.м., № 29а, площею 21,1 кв.м., № 39 площею 31,4 кв.м., № 38 площею 30 кв.м.
Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 вирішено припинити з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті Києві ради; припинити з 31.10.2010 шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад; виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад і їх органів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності і територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до рішення; доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати, в разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1-10 до рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
З таблиці № 6 до Додатку № 10 до вказаного рішення Київської міської ради (Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі) вбачається, що до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва включено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, інвентарний номер №5877, загальною площею 428,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 31,40 кв.м. (п. 233).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками № 1-10 до розпорядження.
З таблиці № 5 до Додатку № 10 до вказаного розпорядження (Перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) вбачається, що до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації включено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, інвентарний номер №5877, загальною площею 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 31,40 кв.м.
Позивачем долучено до позовної заяви копію листа прокуратури міста Києва від 06.12.2010, в якому заступником начальника управління - начальником відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави зазначено, що рішенням Київради від 27.11.2008 №653/653 врегульовано питання спірної власності на нежитлові приміщення у будинку по вул. Володимирська, 7, які одночасно вважали своїми як НТУ "Київський політехнічний університет", так і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація; була зменшена площа нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади Шевченківського району в будинку по вул. Володимирська, 7. Загальна площа нежитлових приміщень позивача складає 218,6 кв.м., серед яких: приміщення № 37 першого поверху, площею 29,5 кв.м., приміщення підвалу № 28а площею 106,6 кв.м., № 29а, площею 21,1 кв.м., № 39 площею 31,4 кв.м., № 38 площею 30 кв.м.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що він не приймав рішення щодо передачі приміщення площею 31,4 кв.м. у комунальну власність, а тому, передаючи до об'єктів права комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва нежиле приміщення площею 31,4 кв.м. по вул. Володимирській, 7, відповідач 1 порушив право позивача користуватися та розпоряджатися вказаним приміщенням.
Зокрема, позивач зазначив, що Указом Президента України №289/95 від 08.04.1995 заборонено органам державної виконавчої влади передавати закріплене за Національним технічним університетом України майно, що перебуває у загальнодержавній власності, будь-яким органам, підприємствам, установам, організаціям або іншим навчальним закладам.
Крім того, частиною 2 ст. 70 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що майно закріплюється за державним або комунальним вищим навчальним закладом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників вищого навчального закладу та вищого колегіального органу самоврядування вищого навчального закладу, крім випадків, передбачених законодавством.
Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 233 таблиці 6 "Житлове господарство" додатку № 10 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі" до рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" в частині включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, що розміщені в Шевченківському районі, площі нежилих приміщень 31,40 кв.м. в буд. 7 по вул. Володимирській у м. Києві; визнати протиправним та скасувати п. 233 таблиці №5 додатку №10 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" №1112 від 10.12.2010 в частині передання до сфери управляння Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації площі нежитлових приміщень 31,4 кв.м. будинку 7 по вул. Володимирській у м. Києві.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами порушення, оспорення чи невизнання його прав та законних інтересів, пов'язаних із прийняттям відповідачами оспорюваних рішення та розпорядження, відповідно до яких нежиле приміщення площею 31,40 кв.м., яке знаходиться у жилому будинку площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7 внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, так як позивачем взагалі не доведено набуття речових прав (зокрема, права господарського відання) на вказане нежиле приміщення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Статтею 133 ГК України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з п. 3 ст. 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, за актом приймання-передачі від 20.10.1989 у господарське відання Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" було передано учбовий корпус за адресою: вул. Володимирська, 7 у м. Києві, загальною площею 2300 кв.м. Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова.
Тобто, у господарське відання позивача була передана нежитлова будівля, загальною площею 2300 кв.м. за адресою: вул. Володимирська, 7 у м. Києві.
Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності і територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно з додатками 1-10 до рішення; доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати, в разі необхідності, закріплення об'єктів, зазначених у додатках 1-10 до рішення, на праві господарського відання чи оперативного управління за підприємствами, організаціями та установами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
З таблиці № 6 до Додатку № 10 до вказаного рішення Київської міської ради (Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Шевченківському районі, Житлове господарство) вбачається, що до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва включено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, інвентарний номер №5877, загальною площею 428,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 31,40 кв.м. (п. 233).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 "Про питання організації управління районами в місті Києві" затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками № 1-10 до розпорядження.
З таблиці № 5 до Додатку № 10 до вказаного розпорядження (Перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації) вбачається, що до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації включено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, інвентарний номер №5877, загальною площею 928,00 кв.м., площа нежилих приміщень - 31,40 кв.м.
Тобто, до об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, які віднесені до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, включено житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, загальною площею 928,00 кв.м., та в якому знаходяться нежилі приміщення площею 31,40 кв.м.
Як вбачається з плану спірного приміщення, копія якого долучена третьою особою до матеріалів справи 21.03.2018, у плані зазначено, що спірне нежитлове приміщення - нежитлове підвальне приміщення є вбудованим в житловий будинок № 7 по вул. Володимирська у м. Києві.
Судом першої інстанції встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7 знаходяться як учбовий корпус КПІ (учбово-лабораторний корпус, переданий до господарського відання позивача за актом від 20.10.1989), так і одночасно житловий будинок, в якому і знаходиться спірне приміщення.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у господарське відання Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" 20.10.1989 було передано саме нежитлову будівлю загальною площею 2300,00 кв.м. (учбово-лабораторний корпус), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, тоді як спірне приміщення (приміщення № 39, площею 31,4 кв.м.) знаходиться у житловому будинку загальною площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, а не учбового корпусу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".
Доказів того, що у господарське відання позивачу були передані нежитлові приміщення, розташовані поза межами учбово-лабораторного корпусу (загальною площею 2300,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7), або житловий будинок (загальною площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7) позивачем суду не надано.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради та розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) незаконним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав або інтересів заявника.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси саме позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами порушення, оспорення чи невизнання його прав та законних інтересів, пов'язаних із прийняттям відповідачами оспорюваних рішення та розпорядження, відповідно до яких нежиле приміщення площею 31,40 кв.м., яке знаходиться у жилому будинку площею 928,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7 внесено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, так як позивачем взагалі не доведено набуття речових прав (зокрема, права господарського відання) на вказане нежиле приміщення.
При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що жилий будинок по вул. Володимирська, 7 у Шевченківському районі міста Києва (інвентарний номер 5877, загальною площею 928,00 кв.м., нежилі приміщення 31,40 кв.м.) закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що нежитлове приміщення № 39 у жилому будинку по вул. Володимирській, 7, загальною площею 31,4 кв.м., передано в оренду фізичній особі на підставі Договору оренди № 593/1 від 28.02.2017 (орендодавець - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація; у п. 1.1 договору оренди зазначено, що вказане приміщення належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва).
Щодо заявлених відповідачами доводів про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК).
У п. 2.2 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Оскільки судом встановлено, що права та охоронювані законом інтереси позивача у даному випадку не порушені, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Посилання скаржника на те, що рішеннями Київської міської ради від 27.11.2008 № 653/653 та від 08.10.2009 №344/2413 було врегульовано питання спірної власності на нежилі приміщення в житловому будинку №7 на вул. Володимирській є хибними та безпідставними, оскільки преамбула рішень не містить посилань про те, що приміщення передані у державну власність в особі позивача, власником на період прийняття даних рішень була Шевченківська районна у місті Києві рада, а не Київська міська рада. Також в листі Головного управління комунальної власності міста Києва від 27.11.2009 №042/4/299-9634 відсутня інформація про будь-які підстави набуття права власності позивачем на спірні приміщення. В 2005-2008 роках Шевченківською районною у місті Києві радою здійснювались заходи з приватизації вбудованих нежилих приміщень в житловому будинку №7 на вул. Володимирській. Так, зокрема в 2008 році Головним управлінням комунальної власності м. Києва було оформлено та видано свідоцтво серії САС № 245640 від 05.09.2008 про право власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва на нежилі приміщення №1 (групи приміщень №38), з №1 по №3 загальною площею 59,50 кв.м на вул. Володимирській, 7. В 2006 році - було видано свідоцтво серії ЯЯЯ №567985 від 15.06.2006 про право власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва на нежилі приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №1) загальною площею 54,30 кв.м на вул. Володимирській, 7, тощо.
Посилання апелянта на порушення принципу преюдиційності, оскільки судом не досліджено, що між сторонами у справі раніше вже існував судовий спір з приводу приміщення № 39 по вул. Володимирській, 7 (справа №761/16140/13-ц) не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи відповідача - 1 та третьої особи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №910/2628/18.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №910/2628/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі №910/2628/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2628/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 17.07.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Л.В. Чорна
А.І. Тищенко