вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" липня 2019 р. Справа№ 910/12757/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 09.07.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Едель»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019
у справі №910/12757/16 (суддя Мудрий С.М.)
про відмову у задоволенні скарги Приватного підприємства «Едель» на дії та рішення приватного виконавця у третейській справі №23/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк»
до Приватного підприємства «Едель»
про стягнення заборгованості за кредитним договором
13 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №23/16 від 08 квітня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 заяву про видачу виконавчого документа задоволено. Видано накази на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 23/16 від 08 квітня 2016 року наступного змісту:
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), приватного підприємства «Едель» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 28, код ЄДРПОУ 13837490), солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, код за ЄДРПОУ 35810511) 3 882 241 (три мільйони вісімсот вісімдесят три тисячі двісті сорок одну) гривню 44 коп., 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. - витрат позивача, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, код за ЄДРПОУ 35810511).
Боржник: Приватне підприємство «Едель» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 28, код ЄДРПОУ 13837490).
Стягнуто з Приватного підприємства «Едель» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 28, код ЄДРПОУ 13837490) на користь Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, код за ЄДРПОУ 35810511) судовий збір в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
18.03.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла скарга на дії та рішення приватного виконавця (том 1, а.с. 173-177), в якій ПП «Едель» просило суд:
- визнати постанову про опис та арешт майна від 28.02.2019, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М., неправомірною;
- скасувати постанову про опис та арешти майна від 28.02.2019, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М.;
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., які полягали у проведенні опису майна боржника у відсутності представника боржника ПП «Едель», неправомірними;
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., які полягали у включенні до опису та накладенні арешту на майно ТОВ «Вітапласт», яке не є стороною виконавчого провадження, неправомірними;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірову Н.М. усунути допущені порушення.
В обґрунтування поданої скарги ПП «Едель» посилалось на те, що в ході проведення приватним виконавцем опису та арешту майна 28.02.2019 приватним виконавцем було помилково включено до опису та накладено арешт на нерухоме майно, яке не належить боржнику, а належить ТОВ «Вітапласт», яке не є стороною виконавчого провадження; приватному виконавцю було завчасно доведено до відома, що права на торгівельні марки «Вітапласт» та «Едель» належать ТОВ «Вітапласт»; приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н.М. здійснила опис майна на підставі лише усної вказівки представника стягувача, не оглянувши жодних бухгалтерських документів на підтвердження належності спірного майна боржнику; приватний виконавець Баірова Н.М. провела опис та арешт майна у відсутності представника боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 у задоволенні скарги Приватного підприємства «Едель» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни відмовлено.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що позначення виробленої продукції певною торговельною маркою не визначає приналежність виробленої продукції юридичній особі чи фізичній особі, якій належить торговельна марка, оскільки виробник продукції не обов'язково має бути власником торговельної марки та на упакуванні виробленої продукції виробником зазначено ПП «Едель», а на приватного виконавця не покладено прямого обов'язку використовувати дані бухгалтерського обліку під час проведення опису майна боржника, тому господарський суд вважає, що скарга Приватного підприємства «Едель» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни є такою, яка не підлягає задоволенню.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, 11.04.2019 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті) Приватне підприємство «Едель» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 та прийняти нову ухвалу, якою скаргу Приватного підприємства «Едель» задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначена ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги боржника зводяться до наступного:
- судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали не надано належної оцінки доказам, що були подані стягувачем та покладені в основу судового рішення, а саме не враховано, що надані стягувачем фотографії продукції є неналежними, недостовірними та недопустимими та недостатніми доказами;
- судом не враховано, що приватний виконавець Баірова Н.М. при здійсненні виконавчого провадження порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме, в ході проведення опису та арешту майна 28.02.2019 помилково, без огляду жодних бухгалтерських документів, включено до опису та накладено арешт на рухоме майно ТОВ «Вітапласт», яке не є стороною виконавчого провадження; до проведення виконавчої дії щодо опису та арешту майна був залучений стягувач та не залучений боржник;
- судом не надано оцінки тому факту, що опис та арешт майна 28.02.2019 був проведений вдруге. Вперше опис та арешт майна за тією ж адресою та по тому ж виконавчому провадженню було проведено 08.11.2018. У період часу з 08.11.2018 та 28.02.2019 і по сьогоднішній час, ні ПП «Едель», ні ТОВ «Вітапласт» не мають доступу до приміщення за адресою м. Львів, вул. Конюшина , 28 , весь час продукція знаходилась у приміщеннях стягувача. Однак, приватний виконавець не описала продукцію 08.11.2018, а з невідомих та необґрунтованих причин зробила це через 3 місяці, що свідчить про те, що приватний виконавець ймовірно знала, що таке майно не належить боржнику.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едель" у справі №910/12757/16 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Едель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 залишено без руху; роз'яснено Приватному підприємству «Едель», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. та пояснення з обґрунтуванням поважності причин неподання доказу (вказаного в пункті 1 додатків до апеляційної скарги - копія протоколу одночасного допиту від 27.03.2019) або підстав неможливості його подання до суду першої інстанції.
30.06.2019 (про що свідчить відмітка поштового штемпеля на конверті) Приватне підприємство «Едель» подало через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію №89823 від 06.06.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 921,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Едель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16, призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Едель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 на 09.07.2019 об 11 год. 20 хв.
27.06.2019 (про що свідчить відмітка вхідного штемпеля Північного апеляційного господарського суду) від Приватного підприємства «Едель» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеного на 09.07.2019 об 11 год. 20 хв., в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Господарському суду Львівської області або іншому суду в межа м. Львова.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 клопотання Приватного підприємства «Едель» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено справу №910/12757/16 до розгляду в режимі відеоконференції на 09.07.2019 об 11 год. 20 хв. Засідання відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 А (зал №4, 1 поверх); доручено Західному апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції 09.07.2019 об 11 год. 20 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду (особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: представник Приватного підприємства «Едель»).
05.07.2019 стягувач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін. У відзиві стягувач наголосив на наступному:
- чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає жодних вимог до порядку оформлення фото; скаржник не заперечував факт фіксації на фото продукції, яка була описана та арештована приватним виконавцем Баіровою Н. М., та її місцезнаходження; наявні в матеріалах справи фото описаної готової продукції, відповідно до постанови про опис й арешт майна від 28.02.2019, дали змогу встановити дату виготовлення такої продукції, як такої, що була виготовлена у 2018 році (згідно з упакуванням виробленої продукції), а не у 2016 - 2017 роках, як стверджує скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016-й і 2017-й роки; фотографії підтверджують відповідність найменування описаної готової продукції найменуванню готової продукції, зазначеної у постанові про опис та арешт від 28.02.2019;
- надана до суду фінансова звітність у вигляді балансу, звіту про фінансові результати ПП «Едель» за 2016 - 2017 роки, балансу та звіту про фінансові результати ТОВ «Вітапласт» за 2016 - 2017 роки не є первинними документами, які містять інформацію про зміст господарської операції щодо придбання ТОВ «Вітапласт» у боржника, ПП «Едель», арештованого обладнання та арештованої готової продукції;
- ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, не встановлено обов'язку повідомляти боржника про майбутній опис та арешт майна боржника;
- ймовірне здійснення маркування ПП «Едель» своєї виробленої продукції певними торговельними марками аж ніяк не визначає приналежність такої виробленої продукції іншій юридичній чи фізичній особі, якій належить лише і тільки торговельна марка, оскільки виробник продукції не обов'язково має бути власником самої торговельної марки і навпаки;
- боржник (ПП «Едель») стверджує про належність арештованого та описаного майна іншій особі - ТОВ «Вітапласт», проте ПП «Едель» не вправі здійснювати в такий спосіб захист прав та інтересів третіх осіб (ТОВ «Вітапласт»), оскільки саме ТОВ «Вітапласт» є окремим (юридично самостійним) суб'єктом правовідносин як у сфері господарювання, так і у сфері захисту своїх прав, і як такий наділений відповідною процесуальною правосуб'єктністю (правоздатністю, дієздатністю і деліктоздатністю), що дозволяє і вимагає самостійно вчиняти дії для свого захисту (принцип диспозитивності). Таким чином, апеляційна скарга ПП «Едель» з мотивів належності арештованої продукції ТОВ «Вітапласт» не направлена на захист власного порушеного права та є безпідставною.
У судове засідання 09.07.2019 з'явились представники стягувача (у Північному апеляційному господарському суді) та боржника (у Західному апеляційному господарському суді).
Приватний виконавець Баірова Н.М. у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Колегія суддів, враховуючи, що приватний виконавець була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за її відсутності, оскільки згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник стягувача у судовому засіданні просив суд відмовити боржнику у задоволенні його апеляційної скарги, оскаржену ухвалу суду залишити без змін.
Представник боржника у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати, скаргу на дії приватного виконавця у даній справі задовольнити.
У судовому засіданні 09.07.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у даній справі та підстав для задоволення апеляційної скарги боржника з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Так, приватним виконавцем Баіровою Н.М. при примусовому виконанні наказу №910/12757/16, виданого 01.08.2016 Господарським судом міста Києва, у межах ВП №57552323 винесено постанову №57552323 від 28.02.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника (том 1, а.с. 179-182), якою описано та накладено арешт на майно, а саме фіточаї, пластирі, гірчичні пакети та ящики для тари пластикові.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Згідно з частинами 1-4, 5, 9 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Проведення виконавчих дій врегульоване, окрім Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі, Інструкція).
Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції визначено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:
- назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
- якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
- прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
- відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
- якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
- відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;
- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Згідно пункту 12 Розділу VIII Інструкції якщо опис і арешт майна здійснюються за участю сторін виконавчого провадження (їх представників), постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в трьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, інші - видаються під підпис сторонам виконавчого провадження.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави зробити такі висновки:
- на приватного виконавця не покладається зобов'язання здійснювати арешт й опис майна лише на підставі відомостей бухгалтерського обліку;
- норми Закону України «Про виконавче провадження» не забороняють приватному виконавцю виявляти майно боржників - юридичних осіб безпосередньо в місці знаходження;
- відсутність відомостей бухгалтерського обліку та при умові наявності достатніх підстав, які вказують на здійснення юридичною особою - боржником фактичної діяльності за певною адресою і безпосередній виїзд виконавця за такою адресою, що підтверджує наявність майна та/або виробничих потужностей боржника - юридичної особи, дає всі підстави приватному (державному) виконавцю для опису й арешту такого виявленого майна боржника - юридичної особи;
- виявлення майна боржника - юридичної особи та подальший опис та арешт такого майна відбувається незалежно від присутності (відсутності) керівника та/або представника юридичної особи - боржника, майно якого буде описане та арештоване.
Отже, посилання скаржника на те, судом першої інстанції не враховано, що приватний виконавець Баірова Н.М. при здійсненні виконавчого провадження порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, а саме, в ході проведення опису та арешту майна 28.02.019 помилково, без огляду жодних бухгалтерських документів, включила до опису та наклала арешт на відповідне рухоме майно, колегією суддів відхиляються, оскільки закон не покладає на виконавця обов'язку вчиняти відповідну виконавчу дію лише після дослідження відомостей бухгалтерського обліку боржника.
Водночас, доводи апеляційної скарги щодо відсутності боржника під час проведення опису та арешту майна, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки законом не передбачено, що така виконавча дія проводиться виключно за участі боржника.
При цьому, колегією суддів встановлено, що виконавчі дії щодо опису та арешту майна 28.02.2019 були проведені приватним виконавцем у присутності понятих, участь яких відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Стосовно доводів скаржника про те, що в ході виконавчої дії 28.02.2019 приватним виконавцем помилково було включено до опису та накладено арешт на рухоме майно, яке насправді належить не стороні виконавчого провадження - ТОВ «Вітапласт», у зв'язку з чим скаржником було заявлено вимогу про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М., які полягали у включенні до опису та накладенні арешту на майно ТОВ «Вітапласт», яке не є стороною виконавчого провадження, неправомірними, та скасування відповідної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.
Так, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Колегією суддів встановлено, що питання щодо права власності ТОВ «Вітапласт» на рухоме майно, яке було описане та арештоване приватним виконавцем згідно постанови від 28.02.2019 у межах виконавчого провадження №57552323, вже є предметом дослідження у межах справи №914/765/19 за позовом ТОВ «Вітапласт» до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк», Приватного підприємства «Едель» та Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни про визнання права власності та зняття арешту з майна. Рішення у даній справі наразі не прийнято.
На переконання колегії суддів апеляційна скарга ПП «Едель» з мотивів належності арештованої продукції ТОВ «Вітапласт» фактично спрямована на захист права власності ТОВ «Вітапласт» та не направлена у цій частині на захист власного порушеного права, що унеможливлює її задоволення з цих підстав.
Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання скаржника на те, що торгівельні знаки «Едель» (фіто-чаї), «vitaplast» (пластирі), «Український з перцем № 1» (пластирі), «Сантавік» (пластирі) належить ТОВ «Вітапласт», а не Приватному підприємству «Едель», зазначивши наступне.
Право власності на товарний знак не підтверджує право власності готової продукції ТОВ «Вітапласт», оскільки статтею 492 Цивільного кодексу України встановлено, що торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до частини 1 статті 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є, зокрема виключне право дозволяти використання торговельної марки
Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання (стаття 500 Цивільного кодексу України).
Таким чином, позначення виробленої продукції певною торговельною маркою не визначає приналежність виробленої продукції юридичній особі чи фізичній особі, якій належить торговельна марки, оскільки виробник продукції не обов'язково має бути власником торговельної марки.
Крім того, суд обґрунтовано зауважив, що виробником фіто-чаїв, пластирів, гірчичних пакетів та ящиків для тари пластикові є ПП «Едель», що підтверджується матеріалами справи. Крім того, описане майно боржника виготовлено у 2018 році, а не 2016-2017 роках, як зазначає скаржник, посилаючись на реєстри зареєстрованих податкових накладних за 2016 та 2017 роки.
У відповідності до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, оскільки судом не виявлено під час розгляду справи порушень приватним виконавцем Баіровою Н.М. вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції при проведенні виконавчих дій 28.02.2019 щодо опису та арешту рухомого майна, на які посилався боржник, скарга Приватного підприємства «Едель» на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни є такою, що не підлягає задоволенню.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства «Едель» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Едель» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/12757/16 залишити без змін.
Матеріали справи №910/12757/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.07.2019.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко