ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 липня 2019 року Справа №918/802/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.
при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Федоров О.В. (довіреність № 300-122/02-71 від 11.06.2019 року)
відповідача - Клочек Г.В. (ордер № РН-431 188 від 24.06.2019 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 (суддя Церковна Н.Ф., повний текст рішення складено 10.04.2019 року)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."
про стягнення штрафу в розмірі 638 458 грн 00 коп. та пені в розмірі 638 458 грн. 00 коп.
Рішенням Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 позов Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." пеню у розмірі 638 458 грн 00 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на користь Антимонопольного комітету України 9 576 грн 87 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що нарахування пені здійснено за період судового оскарження рішення антимонопольного комітету України, що суперечить положенням частини 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Із змісту вищевказаної норми Закону вбачається, що вона не встановлює поняття, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови, і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.
Поряд з цим, вказане роз'яснення міститься лише в п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".
Встановлюючи термін (періоди), за які пеня не нараховується, ВГСУ розширює зміст частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», виходячи за межі вказаної норми.
Також апелянт посилається на те, що постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" не є нормативним документом, та не є обов'язковим до виконання чи її врахування суб'єктами господарювання.
А тому, нарахування позивачем пені за період судового оскарження рішення Антимонопольного комітету України порушує вимоги ч. 5 ст. Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Окрім того, судом першої інстанції не враховано було, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/19325/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.", про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4 і 6 рішення від 23.08.2016 №385-р,, а тому строк виконання рішення Комітету мав бути зупинений протягом розгляду вказаної справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 та призначено її до розгляду на 24 червня 2019 р.
05.06.2019 року та 18.06.2019 року від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 залишити без змін.
24.06.2019 року від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 року клопотання апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на іншу дату задоволено та відкладено її розгляд на 15.07.2019 року.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Тимошенка О.М. та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/802/18.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019 р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18.
В судове засідання 15.07.2019 року з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи №918/802/18, заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Антимонопольний комітет України розглянувши матеріали справи №20-26.13/18-16 про порушення ТОВ "Колор С.І.М" законодавства про захист економічної конкуренції, 23.08.2016 року прийняв рішення № 385-р, яким визнано, що:
ТОВ "Колор С.І.М." вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.
За порушення, на ТОВ "Колор С.І.М." накладено два штрафи на загальну суму у розмірі 638 458 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Копія рішення № 385-р отримана відповідачем 06.09.2016 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303509330045.
Отже, строк сплати штрафу, накладеного рішенням №385-р, закінчився 07.11.2016 року (оскільки 06.11.2016 року припадало на неробочий день).
За приписами ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач повідомив відповідача про необхідність обов'язкового надіслання Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу, про це, зокрема, зазначено у супровідному листі позивача від 01.09.2016 року № 20-26.13/06-9235 та рішенні №385-р. Інформація щодо сплати штрафу до позивача не надходила.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено штраф, накладений рішенням №385-р в повному обсязі, що стверджується платіжними дорученнями №1985 та №1986 від 16.01.2018 року на загальну суму 638 458 грн 00 коп, що не заперечується позивачем.
Разом з тим, відповідач оскаржив рішення №385-р до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 року порушено провадження у справі №910/17389/16 за позовом ТОВ "Колор С.І.М." до Антимонопольному комітету України про визнання недійсним рішення № 385-р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі №910/17389/16 позовні вимоги ТОВ "Колор С.І.М." задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі №910/17389/16 прийнято до провадження апеляційну скаргу Антимонопольному комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі №910/17389/16.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі №910/17389/16 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Києва від 06.12.2016 року у справі №910/17389/16 - без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 року у справі №910/17389/16 прийнято до провадження касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі № 910/17389/16.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 року у справі №910/17389/16 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 року у справі № 910/17389/16 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 справу № 910/17389/16 прийнято до провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/17389/16 ТОВ "Колор С.І.М." відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року у справі №910/17389/16 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М." на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/17389/16.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року у справі 910/17389/16 апеляційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М." залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Києва від 04.07.2017 року у справі № 910/17389/16 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі № 910/17389/16 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року у справі № 910/17389/16.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №910/17389/16 касаційну скаргу ТОВ "Колор С.І.М." залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року у справі № 910/17389/16 - без змін.
Отже, рішення № 385-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “"Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов'язковим до виконання.
18.12.2018 року Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою (вх. №2192/18) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про стягнення штрафу в розмірі 638 458 грн. 00 коп. та пені в розмірі 638 458 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 р. № 385-р визнано, що ТзОВ "Колор С.І.М." вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю. За вказане порушення на ТзОВ "Колор С.І.М." накладено штраф у розмірі 638 458 грн. 00 коп., який позивач просить суд стягнути. Крім того, у зв'язку із несплатою відповідачем штрафу у визначений ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 638 458 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 20.12.2018 року позовну заяву Антимонопольного комітету України від 06.12.2018 року № 300-20.3/02-16391 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/802/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
14 лютого 2019 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 638 458 грн 00 коп., у зв'язку з його погашенням відповідачем.
Розглянувши позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за прострочення сплати штрафу в розмірі 638 458 грн 00 коп. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Частиною 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що абз. 3 - 5 ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування пені за прострочення сплати штрафів, накладених рішенням № 385-р, зупинялось з 11.05.2017 року до 04.07.2017 року (розгляд справи №910/17389/16 Господарським судом міста Києва), від 07.09.2017 року до 21.11.2017 року (розгляд справи №910/17389/16 Київським апеляційним господарським судом).
На підставі вказаних вище відомостей щодо розгляду господарським судом справи №910/17389/16 та норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" сума, що підлягає до сплати відповідачем, розраховується наступним чином:
638 458 грн 00 коп. - штраф, що накладений на відповідача згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 385-р;
1,5 % - розмір пені за кожний день прострочення сплати штрафу відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
638 458 грн 00 коп. х 1,5% = 9 576 грн 87 коп. - розрахована сума пені за кожний день прострочення сплати відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 385-р.
При цьому нарахування пені за прострочення сплати штрафів проводиться з 05.07.2017 року по 06.09.2017 року та з 22.11.2017 року по 15.01.2018 року.
Таким чином, кількість днів прострочення сплати штрафів становить 118 днів.
Відтак, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача за прострочення сплати штрафу, що накладений згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 року № 385-р, становить 1 130 070 грн 66 коп (9 576 грн 87 коп. х 118).
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету.
З вище викладеного вбачається, що розмір пені становить 638 458 грн 00 коп.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції необхідно враховувати, що абзацами третім-п'ятим частини п'ятої зазначеної статті передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Враховуючи норми частин першої та четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється.
З вище викладеного вбачається, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, зобов'язана сплатити його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Такої ж правовової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.
А тому, доводи апелянта щодо обов'язку сплати штрафу після винесення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не відповідають нормам чинного законодавства.
Посилання апелянта на те, що постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" не є нормативним документом, та не є обов'язковим до виконання чи її врахування суб'єктами господарювання, колегія суддів вважає безрідставними, оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що строк виконання рішення Антимонопольного комітету України мав бути зупинений протягом розгляду справи №910/19325/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.", про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4 і 6 рішення від 23.08.2016 №385-р,, оскільки у справі №910/19325/16 ТОВ "Колор С.І.М" не має процесуального статусу позивача або третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
Окрім того, ТОВ "Колор С.І.М" не оскаржує рішення Антимонопольного комітету України від 23.08.2016 № 385-р в частині визнання недійсними пунктів 1,3,4 і 6, а тому воно є обов'язковим до виконання.
Вищий господарський суд у постанові від 22.11.2016 у справі №910/4307/15 дійшов висновку, що звернення суб'єкта господарювання до господарського суду з позовом щодо визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету, яким притягнуто до відповідальності двох чи декількох суб'єктів господарювання, не є перешкодою для стягнення органом Комітету штрафу та пені з іншого суб'єкта господарювання, з огляду на те, що рішення органу Комітету в частині, що стосується цього суб'єкта, є чинним, проте ним у добровільному порядку не виконано, а штраф має індивідуальний характер.
Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що Рішення АМК у встановленому законом порядку не скасовано і недійсним не визнано та є обов'язковим до виконання, дослідивши перебіг судового розгляду позовних вимог ТОВ "Колор С.І.М" у справі №910/17389/16, з'ясувавши факт виконання ТОВ "Колор С.І.М" Рішення АМК щодо сплати штрафу16.01.2018 року, перевіривши правильність нарахування Відділенням пені (підстави, тривалість, розмір) дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог Антимонопольного комітету України щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." пені у розмірі 638 458 грн.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281, 282-284 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2019 року у справі №918/802/18 - залишити без змін.
3.Справу №918/802/18 повернути до господарського суду Рівненської області
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складений "17" липня 2019 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І.Ю.