вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" липня 2019 р. Справа№ 910/14469/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Руденко М.А.
секретар Добрицька В.С.
за участю
представників: позивача - Іваненко М.А., Бекетов О.О.
відповідача - Гамарц О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мінудобрєнія"
на рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2019 р. (повне рішення складено 08.04.2019 р.)
у справі № 910/14469/18 (суддя - Привалов А.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Мінудобрєнія"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків у розмірі 500468,63 швейцарських франків, що еквівалентно 14118859,15 грн
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Мінудобрєнія" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків, завданих внаслідок пошкодження 11 вагонів до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів, у розмірі 500468,63 швейцарських франків, що станом на 29.10.2018 р. еквівалентно 14118859,15 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що під час проведення робіт по відновленню руху на ділянці станції Веселинове, Одеська залізниця, працівниками ПАТ "Українська залізниця" було пошкоджено 11 вагонів, що належать АТ "Мінудобрєнія", до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів, чим завдано позивачу шкоду на суму 500468,63 швейцарських франків, що еквівалентно 14118859,15 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/14469/18 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Мінудобрєнія" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що про наявність позадоговірної шкоди, а також вини ПАТ "Українська залізниця" у її спричиненні позивачу стало відомо 04.11.2015 р. після ознайомлення з відзивом на позовну заяву та з доповненнями до нього, поданих ПАТ "Українська залізниця" в межах розгляду Арбітражним судом міста Москви справи № А40-210885/2014-87-1104. Отже, позивач не був позбавлений можливості після 04.11.2015 р. та до спливу, передбаченого ст. 257 ЦК України, трирічного строку позовної давності звернутися до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" у справі № 910/14469/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14469/18 та призначено до розгляду на 20.06.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1709/19 від 19.06.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці 20.06.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14469/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/14469/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2019 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
20.06.2019 р. у розгляді справи оголошено перерву до 04.07.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1886/19 від 03.07.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14469/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/14469/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 р. справу № 910/14469/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
13.03.2014 р. на станції Росош Відкрите акціонерне товариство "Російська залізниця" прийняло від Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" групу з 38 вагонів з вантажем для здійснення міжнародного перевезення на станцію Чорноморська ДП "Одеська залізниця", що підтверджується накладною № АТ846930 та відомістю вагонів, які перевозяться маршрутом (групою) по одній накладній.
15.03.2014 р. на станції Веселинове Одеської залізниці під час слідування поїзда № 2743 індекс 4100-209-4030 відбулося сходження електровозу та тринадцяти завантажених мінеральними добривами вагонів з рейок, що підтверджується актом службового розслідування від 17.03.2014 р., затвердженого начальником Одеської залізниці 24.03.2014 р.
Наказом начальника ДП "Одеська залізниця" № 3 від 15.03.2014 р., з метою скорочення часу ліквідації наслідків сходження рухомого складу на станції Веселинове, а також швидкого відновлення руху пасажирських та вантажних поїздів, було дозволено додаткове пошкодження вагонів рухомого складу під час виконання відновлювальних робіт.
16.03.2014 р. Одеською залізницею було складено акти про пошкодження вагонів, відповідно до яких також визначено вартість ремонту одинадцяти пошкоджених вагонів, а саме: по вагону № 58870049 вартість ремонту склала 27646,11 грн, по вагону № 58871468 - 26780,19 грн, по вагону № 58874488 - 27646,11 грн, по вагону № 58885062 - 24897,35 грн, по вагону № 58884289 - 27646,11 грн, по вагону № 58884735 - 26780,19 грн, по вагону № 58870437 - 26780,16 грн, по вагону № 58870239 - 25447,01 грн, по вагону № 59570648 - 27646,11 грн, по вагону № 58871484 - 23481,77 грн та по вагону № 5887034 - 27464,11 грн.
Також, стосовно кожного з вище вказаних вагонів було складено акти з переліком додаткових пошкоджень, які утворились внаслідок здійснення робіт з ліквідації транспортної пригоди (катастрофи, зіткнення, або сходження вагона).
Так, в згаданих актах зафіксовано, що в ході проведення відновлювальних робіт бульдозерами "KOMATZU" Д335А, Т330 Знам'янського відновлювального поїзду були додатково пошкоджені рами вагонів, елементи кузова, дах, бокові стойки, торцеві стойки, гальмівне обладнання, у зв'язку із чим згідно з п. 6.1.1 Інструкції ЦВ-0063 вагони підлягають виключенню з парку вантажних вагонів.
21.03.2014 р. Управлінням Одеської залізниці на адресу АТ "Мінудобрєнія" було надіслано телеграму № Н/430, якою повідомило про те, що внаслідок сходження тринадцяти вагонів з рейок, одинадцять із них були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, у зв'язку з чим Управління Одеської залізниці просило позивача інформувати про подальші дії з пошкодженими вагонами.
У відповідь, АТ "Мінудобрєнія" листом № НР014 від 17.04.2014 р. повідомило Управління Одеської залізниці про те, що оскільки завантажені вагони були прийняті для перевезення в технічно справному стані, тому АТ "Мінудобрєнія" буде пред'явлена претензія про відшкодування збитків у вигляді їх ринкової вартості, відтак лом пошкоджених вагонів АТ "Мінудобрєнія" не потрібен.
В грудні 2014 року АТ "Мінудобрєнія" звернулося до Арбітражного суду міста Москви з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця" про стягнення з останнього вартості одинадцяти вагонів, втрачених в результаті перевезення у розмірі 546411,88 швейцарських франків.
Рішенням Арбітражного суду міста Москви від 17.11.2017 р. у справі № А40-210885/14, яке залишено без змін постановою Дев'ятого арбітражного апеляційного суду від 23.01.2018 р., позовні вимоги АТ "Мінудобрєнія" задоволено частково стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця" збитки у розмірі 1127703,00 російських рублів.
Арбітражний суд міста Москви виходив з того, що пошкодження вагонів до ступеня, що унеможливлює їх подальше використання за призначенням, сталося не з вини Відкритого акціонерного товариства "Російська залізниця", відшкодуванню в порядку, передбаченому Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, підлягає лише шкода, завдана останнім внаслідок сходження вагонів АТ "Мінудобрєнія" з рейок. Шкода завдана АТ "Мінудобрєнія" пошкодженням вагонів до ступеня їх виключення з інвентарного парку, підлягає відшкодуванню особою, яка безпосередньо спричинила зазначену шкоду.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, під час проведення робіт по відновленню руху на ділянці станції Веселинове, Одеська залізниця, працівниками ПАТ "Українська залізниця" було пошкоджено 11 вагонів, що належать АТ "Мінудобрєнія", до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів. Позивач вказує, що невідшкодованими залишаються збитки, що завдані внаслідок пошкодження одинадцяти вагонів до ступеня їх виключення з парку вантажних вагонів у розмірі 500468,63 швейцарських франків, що еквівалентно 14118859,15 грн.
Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все потрібно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ст. 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).
Збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст. 1166 ЦК України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі є недоговірними, а деліктними.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
При цьому, обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності позивача на спірні вагони виникло на підставі договорів фінансової оренди (лізингу) та угод про перехід права власності, укладених між АТ "Мінудобрєнія" та ТОВ "ТОК " Мінудобрєнія ".
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як було встановлено вище, відповідачем було нанесено додаткові пошкодження вагонам до ступеню їх виключення з інвентарного парку, чим було порушено права та законні інтереси АТ "Мінудобрєнія", як власника майна.
У матеріалах справи відсутні належні докази на спростування вини відповідача.
Стосовно розміру, як обов'язкової складової відшкодування шкоди, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - угода), на умовах даної угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в параграфі 2 статті 3, по накладним, передбаченим даною угодою та тільки в межах залізничних доріг - учасниць даної угоди, якими зокрема є Російська Федерація та Україна. Ця угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення (ст. 1 угоди).
У відповідності до п. 7 ст. 6 угоди при перевезенні навантажених та порожніх вагонів, які не належать залізниці або здані нею в оренду, діють положення додатку № 10 угоди (Правила перевезень приватних вантажних вагонів і вагонів залізниці, зданих нею в оренду).
Згідно з п. 1 додатку № 10 до угоди визначено, що приватними вантажними вагонами вважаються вантажні вагони, що належать фізичній або юридичній особі (крім залізниці) на праві власності і приписані до однієї залізниці.
Як передбачено п. 26 додатку № 10 до угоди, при втраті приватного вагона його вартість визначається відповідно до приписів діючих правил. Під діючими правилами розуміються Правила користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні або інші правила користування вагонами, що діють між залізницями (п. 3 додатку № 10 до угоди).
Враховуючи те, що одинадцять втрачених вагонів належать на праві власності АТ "Мінудобрєнія", а не залізниці (ВАТ "Російська залізниця" або ПАТ "Українська залізниця"), останні, в розумінні угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, вважаються приватними, а тому при втраті спірних вагонів їх вартість повинна була визначатися відповідно до Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні.
Відповідно до п. 7.1 Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні втраченими вагонами (візками) вважаються вагони (візки), що підлягають списанню з інвентарю через тяжке пошкодження, а також вагони (візки), не повернуті на залізницю-власницю протягом шести місяців з інших причин.
Пунктом 11.8.1 Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні визначено, що сума відшкодування, що розподіляється залізницею, до якої приписаний приватний вагон, при незначному ушкодженні або сума відшкодування, що виплачується залізною дорогою-користувачкою залізниці, до якої приписаний приватний вагон, при важкому ушкодженні (пункт 11.9), визначається таким чином: якщо здійснюється ремонт приватного вагону (чи візка), то вартість ремонту, що складається з фактичних витрат, включаючи основні і додаткові витрати, розраховується з урахуванням усіх ушкоджень, отриманих цим вагоном (чи візком) до його повернення на дорогу, до якої він приписаний. Витрати, що виникли біля дороги, до якої приписаний приватний вагон, витрати за розвантаження повинні входити у вартість ремонту, якщо йдеться про важко пошкоджений приватний вагон (чи візок), який перевозиться в ремонтне підприємство зануреним на інший вагон. Якщо загальна сума витрат перевищує суму відшкодування, що виплачується при втраті приватного вагону (вартість вагону без віднімання вартості повторно використовуваних деталей), то необхідно приймати до оплати меншу суму з них.
Згідно з п. 11.8.1.2 Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, якщо приватний вагон (чи візок) знімаються з експлуатації, то відшкодування витрат розраховується відповідно до положень пункту 11.8.2; якщо загальна сума, згідно з пунктом 11.8.1.1, менше, ніж сума відшкодування при знятті з експлуатації, то загальна сума повинна розраховуватися по пункту 11.8.1.1, особливо, якщо приватний вагон (чи візок) не підлягає ремонту не через отримані ушкодження, а з іншої причини.
Відповідно до п. 11.8.2 Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні при знятті з експлуатації або при втраті приватного вагону (чи візка), а також у випадку, вказаному в пункті 11.8.1.1, амортизаційна вартість приватного вагону (чи візка) визначається наступним чином.
Як передбачено п. 11.8.2.2 Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, знецінення приватного вагону (чи візка) встановлюється у розмірі 4% щороку служби вагону, але не більше 80%. При розрахунку терміну служби, рік будови і рік ушкодження або втрати, вважаються за один.
Так, здійснений позивачем розрахунок збитків відповідає вимогам Правил користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні.
Встановлено, що через дії АТ "Українська залізниця", які полягають в пошкодженні одинадцяти вагонів до ступеня, що виключає можливість їх подальшого використання за призначенням, АТ "Мінудобрєнія" було завдано шкоди у заявленому розмірі.
Отже матеріали справи містять достатні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових для відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість позову Акціонерного товариства "Мінудобрєнія".
Проте, в процесі розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що з урахуванням вимог ст. 257 ЦК України строк позовної давності по вимозі позивача про відшкодування збитків, завданих внаслідок дій відповідача по ліквідації наслідків транспортної події - сходу 11 вагонів, яка відбулась 15.03.2014 р. на колії станції Веселинове Одеської залізниці, сплив 17.03.2017 р.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі № 6-2469цс16.
Позивач у своїх запереченнях на заяву про застосування позовної давності зазначає, що йому про наявність позадоговірної шкоди, а також вини ПАТ "Українська залізниця" у її спричиненні стало відомо 04.11.2015 р., тобто після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим ПАТ "Українська залізниця" в межах розгляду Арбітражним судом міста Москви справи № А40-210885/2014-87-1104.
Однак, про порушення прав та його законних інтересів Акціонерному товариству "Мінудобрєнія" було відомо станом на момент звернення з позовом до Арбітражного суду міста Москви, тобто з 09.12.2014 р.
Наведене підтверджується копією позовної заяви, з якою АТ "Мінудобрєнія" звернулося до Арбітражного суду міста Москви. Так із змісту вказаної позовної заяви вбачається, що 16.03.2014 р. та 21.03.2014 р. АТ "Мінудобрєнія" телеграмами, надісланими Управлінням Одеської залізниці, повідомлялось про схід електровоза та тринадцяти вагонів з рейок, а також про пошкодження одинадцяти вагонів до стану виключення їх з інвентарного парку внаслідок саме проведення відновлювальних робіт бульдозерами "KOMATZU" Д335А, Т330 Знам'янського відновлювального поїзду, а не внаслідок сходження вагонів з рейок. Також, АТ "Мінудобрєнія" у вказаній позовній заяві посилалось на лист АТ "Російська залізниця" № 32366/ЦДИ від 28.08.2014 р., яким повідомлено АТ "Мінудобрєнія" про те, що АТ "Російська залізниця" вчиняються дії щодо погодження з Укрзалізницею суми компенсації за втрату одинадцяти вагонів.
Таким чином, станом на 09.12.2014 р. позивачу було відомо про обставини події (сходження електровоза та тринадцяти вагонів з рейок), яка сталась 15.03.2014 р. на станції Веселинове Одеської залізниці, та про наявність вини відповідача в дані справі.
Отже у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що про наявність позадоговірної шкоди, а також вини ПАТ "Українська залізниця" у її спричиненні позивачу стало відомо саме 04.11.2015 р., у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем пропущений строк позовної давності без поважних причин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено в зазначеному позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мінудобрєнія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2019 р. у справі № 910/14469/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Мінудобрєнія".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.07.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
М.А. Руденко