вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" липня 2019 р. Справа№ 910/9165/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.07.2019
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства о обмеженою відповідальністю " ЕйПіЕс Україна"
на на постановуГосподарського суду міста Києва від 04.02.2019
у справі№ 910/9165/18
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Велтайм"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авалком"
пробанкрутство
за участю представників сторін:
від заявника: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
від скаржника:Бурносов Є.В.
Постановою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/9165/18 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалком" банкрутом. Резолютивну частину постанови викладено в наступній редакції:
"1. Припинити процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалком".
2. Припинити повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалком" - арбітражного керуючого Кравченка Р.М..
3. Визнати банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалком".
4. Відкрити ліквідаційну процедуру.
5. Призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалком" арбітражного керуючого Кравченка Р.М..
6. Офіційно оприлюднити повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановленому законодавством порядку.
7. Господарську діяльність банкрута завершити.
8. Строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав з 04.02.2019.
9. Припинити нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з 04.02.2019.
10. Припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 04.02.2019.
11. Скасувати арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
12. Зобов'язати ліквідатора банкрута у разі отримання ним заяв з вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд та надати докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку.
13. Зобов'язати ліквідатора банкрута звітувати перед комітетом кредиторів, у строк до 04.01.2020 подати до суду звіт та ліквідаційний баланс з усіма підтверджуючими документами.
14. Судове засідання у справі для перевірки ходу ліквідаційної процедури призначити на 17.06.2019 об 11:20. Засідання відбудеться у залі судових засідань № 7.
15. Копію постанови направити державному реєстратору, органу виконання судових рішень, органу доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута для виконання."
Не погоджуючись з винесеною постановою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" звернулося з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду міста Києва від 04.02.2019, в якій просить скасувати постанову та направити справу № 910/9165/18 до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 справу № 910/9165/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9165/18, призначено справу до розгляду.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції встановлюючи обставини щодо недостатності активів для задоволення вимог кредиторів послався на конкретні докази у матеріалах справи і не здійснив їх належну оцінку відповідно до вимог ГПК України, а лише обмежився формальним викладенням обставин, тобто, для встановлення таких обставин суд повинен був провести порівняння активу і пасиву боржника у поєднанні з належним аналізу його фінансово-господарської діяльності.
Одним із складових елементів права на справедливий розгляд згідно зі статтею 6 конвенції, є право бути присутнім на розгляду своєї справи (рішення суду у справах «Тьерс та інші проти Сан-маріно», «Романов проти Росії», «Бадер та інші проти Швеції». Вказане право може бути дотримано, зокрема, шляхом належного повідомлення сторонам про розгляд справи судом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є, а часткова неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у липні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтайм" звернулася до суду з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалком".
Згідно із ч. 4 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника за наявності ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, якщо інше не передбачено цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.
З системного аналізу норм закону вбачається, що боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до затвердженого судом, в порядку ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника. Відомості про актив боржника, мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан божника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури. Фінансово-майновий стан боржника (актив) повинен бути предметом розгляду в судовому засіданні.
Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження по справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
З матеріалів справи вбачається, ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 147 732 189,51 грн, відповідно судом першої інстанції встановлено, що пасиви значно перевищують активи підприємства-боржника.
При цьому, слід зазначити, що станом на день розгляду справи у підсумковому засіданні зборів кредиторів не було надходження пропозицій про план санації, також заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника не надходило, що дає підстави вважати, що підприємство не є інвестиційно привабливим.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відсутність думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів щодо можливості затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутсво не є для господарського суду безумовною підставою для відмови у затвердженні звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутсво.
Враховуючи викладені обставини та строки, які визначені законом, господарський суд прийшов до вірного висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражний керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.
Під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.
Судом встановлено, що надійшла заява лише від арбітражного керуючого Кравченко Р.М. про участь у справі.
Дослідивши подані докази, дослідивши матеріали, суд задовольнив заяву арбітражного керуючого Кравченко Р.М. на участь у справі про банкрутство (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №133 від 12.02.2013), виходячи з наступного:
- арбітражний керуючий, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів;
- має дозвіл на провадження діяльності арбітражних керуючих;
- управління боржником раніше не здійснював;
- судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльності арбітражного керуючого не має;
- має досвід роботи;
- подано свідоцтва про підвищення кваліфікації;
- відповідальність застрахована відповідно до договору добровільного страхування відповідальності арбітражного керуючого.
Приписами ст. 114 Закону встановлено, що кандидатура арбітражного для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого надати заяву на участь у даній справі та, у разі неотримання судом від нього такої заяви, розпорядник майна призначається судом без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Інших заяв на посаду ліквідатора банкрута у справі № 910/9165/18 не надходило.
Крім того, доводи скаржника в судовому засіданні про наявність конфлікту інтересів арбітражного керуючого не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про призначення арбітражним керуючим Кравченко Р.М., що відповідно не суперечить вимогам ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу. Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто права по зобов'язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного надання), такі відносини регулюються також нормами про дарування.
Як вбачається з матеріалів справи 22.02.2019 укладено договір №09 купівлі-продажу майнових прав, яким за результатами торгів Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА" прийнято у власність вимоги до боржників ПАТ «Фортуна-Банк».
Отже, вищезазначений правочин передання майнових прав не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, судами не визнано його не дійсним, що відповідно є підставою для вчинення заміни кредитора.
При цьому, доводи скаржника щодо передчасного переходу до ліквідаційної процедури не береться судом до уваги, адже, на момент прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «Фортуна-Банк» не заперечував щодо її відкриття, а скаржник замінив як кредитор ПАТ «Фортуна-Банк» вже після прийняття рішення про визнання боржника банкрутом.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду постанови судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275 Господарського процесуального кодексу України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд -
Замінити кредитора ПАТ «Фортуна-Банк» на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА" у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалком ".
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА" залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 залишити без змін.
Зобов'язати арбітражного керуючого внести зміни до реєстру кредиторів, зокрема, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА" вимоги на суму 94 079 180, 56 грн з яких 3524,00 вимоги першої черги, 80 957 100, 30 грн вимоги четвертої черги, 13 118 556, 26 грн вимоги шостої черги.
Матеріали справи №910/9165/18 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко
повний текст виготовлено 16.07.2019