05 липня 2019 року м. Дніпросправа № 340/773/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. (суддя Брегей Р.І., м. Кропивницький) у справі № 340/773/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -
встановив:
У березні 2019 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 р. перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 р. до моменту здійснення перерахунку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15 січня 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви про перерахунок пенсії від 03 січня 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 03 січня 2019 року з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, яка надана судом.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки дія положень ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюється на позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, зокрема зазначає, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю ІІІ групи. Інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Водночас, дійсну строкову службу позивач проходив з 14.11.1983 р. по 11.12.1985 р., тобто до участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому положення абз. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210, щодо обчислення пенсії із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на нього не поширюються.
Розмір пенсії позивачу може визначатися згідно з п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210, виходячи із заробітної плати, яку він одержував за основним місцем роботи, або згідно з пунктами 11-12 цього порядку в мінімальному розмірі для інвалідів - учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачу пенсія обчислюється відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210, що відповідає нормам чинного законодавства.
У період з 26.06.1986 р. по 03.08.1986 року позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовозобов'язаний, а не як військовий. Поняття військовозобов'язаний та військовий є різними за своєю суттю і не можуть ототожнюватися.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач отримує пенсію по інвалідності (3 група) внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.28, 98-100).
Згідно довідок командира військової частини та керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 серпня та 03 вересня 1986 року позивач призивався на збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і проходив військову службу у певній військовій частині у період з 30 липня по 31 серпня 1986 року (а.с.29-30).
03 січня 2019 року позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок пенсії шляхом обчислення з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законом на 01 січня відповідного року (а.с.45-47).
15 січня того ж року відповідач прийняв рішення, яким відмовив у перерахунку пенсії на підставі приписів частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.48).
Відмова ґрунтується тлумаченням згаданої норми права, яка, на думку відповідача, надає право на перерахунок пенсії лише особам, які проходили дійсну строкову військову службу.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки:
- нова редакція ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» значно розширила коло осіб, на яких вона стала поширюватись;
- під «особами» треба розуміти військовослужбовців (всіх видів військової служби), які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і внаслідок цього стали інвалідами;
- розширивши коло осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», законодавець усував пряму дискримінацію. Так, до 01 жовтня 2017 року тільки військовослужбовці дійсної строкової служби, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і стали інвалідами, мали право на обчислення пенсії по інвалідності за певним правилом;
- військовослужбовці дійсної строкової і інших форм військової служби знаходились в однакових умовах під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Різниця між ними полягала лише у формі проходження військової служби (одні проходили вперше, а інші - вдруге або ж більший строк). За таких обставин, різниця у правовому статусі не виправдовувала різного ставлення;
- відповідач тлумачить зміни до приписів ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуючи дискримінаційний підхід;
- відповідно до приписів статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відносяться особи, котрі призвані на військові збори. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дія приписів частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюється на позивача, так як він призивався на військові збори, під час яких ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС, внаслідок чого став інвалідом;
- рішення відповідача є протиправним і його належить скасувати відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України;
- належним захистом порушеного права позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правового висновку, який зробив суд стосовно спірних правовідносин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач був призваний на збори у складі військової частини та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період 30.07.1986 р. по 31.08.1986 року, а проходив дійсну строкову службу з 14.11.1983 р. по 11.12.1985 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 7 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Cтаттею 10 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 березня 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-XII) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Частиною 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частину 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, на час виникнення спірних правовідносин, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи зазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210), а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок № 1210 пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Водночас особам, які отримують пенсію на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №822/1346/18, адміністративне провадження № К/9901/62803/18, зокрема зазначив, що: "частина третя статті 59 Закону № 796-XII визначає окрему категорію військовослужбовців, які: брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, об'єднаних фактом того, що відповідна участь здійснювалась у період проходження строкової військової служби.
Колегія суддів вважає, що частину 3 статті 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону № 796-XII, а також з урахуванням попередньої редакції вказаної статті, яка передбачала лише одну категорію військовослужбовців, що мали право обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами визнане неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 25 квітня 2019 року положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ поширюються не тільки на осіб, які у період проходження строкової військової служби приймали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок чого стали інвалідами, а й на осіб, які були призвані на військові збори та внаслідок виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС стали інвалідами, тобто на позивача у цій справі.
Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19), чинним законодавством передбачено право позивача на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 25 квітня 2019 року.
Так, в рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що «військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків».
Конституційний Суд України також зазначив, що:
- аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди;
- рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі № 12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7). На це вказував і Європейський суд з прав людини, стверджуючи, що відмінність у ставленні є дискримінаційною тоді, коли немає об'єктивного і обґрунтованого виправдання (§ 51 рішення у справі "Stec and Others v. the United Kingdom" від 6 липня 2005 року).
Отже, в рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 Конституційним Судом України встановлено, що положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII в частині надання військовослужбовцям строкової служби значно більшого розміру соціального забезпечення порівняно з військовозобов'язаними під час участі у військових зборах є дискримінаційною, що і стало підставою для визнання словосполучення "дійсної строкової" неконституційним.
Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Аналогічні норми встановлені і у ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні у справі "Будченко проти України" від 24.07.2014 р. №38677/06 ЄСПЛ зазначив, що є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів суду правомірності свого рішення, та, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 (справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19), чинним законодавством передбачено право позивача на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 р. у справі № 340/773/19 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко