12 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8382/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: представника відповідача Мягченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку з послідуючою передачею в оренду та зобов'язання надати такий дозвіл.
В позові зазначено, що Позивач 03.05.2018року звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для сінокосіння площею 20,7053га за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Попільнянського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років. Листом від 29.05.2018року Відповідач відмовив в наданні такого дозволу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2018року, що набрало законної сили, таку відмову визнано протиправною та зобов'язано Відповідача повторно розглянути вказане звернення Позивача. На виконання судового рішення Відповідач повторно відмовив Позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Позивач вважає, що в листі Відповідача від 21.12.2018року про відмову в наданні такого дозволу безпідставно зазначено про відсутність такої земельної ділянки, так як Відповідач в своєму листі від 12.06.2018року підтверджував наявність такої земельної ділянки в земельному кадастрі, а тому така відмова є протиправна.
Ухвалою суду від 04.06.2019року за результатами розгляду позовної заяви було відкрито адміністративну справу і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не прибув, в позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник Відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в судовому засіданні проти позову заперечила і зазначила, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2018року було повторно розглянуто клопотання Позивача від 03.05.2018року. Позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, про що письмово повідомлено 21.12.2018року, так як зазначена в клопотанні земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до даних Державного земельного кадастру відсутня.
Така відсутність земельної ділянки за вказаним кадастровим номером в земельному кадастрі, на думку представника Відповідача, зумовлена послідуючими роз'єднанням цієї земельної ділянки або її об'єднанням із іншою земельною ділянкою.
Заслухавши доводи представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування, в тому числі на умовах оренди, громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами частин другої та третьої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.
В розумінні вимог ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі на умовах оренди, врегульовано правовими нормами статей 123 та 124 цього ж Кодексу.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач 03.05.2018року звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для сінокосіння площею 20,7053га за кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Попільнянського району Житомирської області, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.
Відповідачем за результатами розгляду такого клопотання відмовлено у наданні Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2018року, що набрало законної сили, таку відмову визнано протиправною та зобов'язано Відповідача повторно розглянути вказане звернення Позивача. На виконання судового рішення Відповідач відповідно до оскаржуваного листа від 21.12.2018року повторно відмовив Позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідно до дослідженого судом вказаного листа та відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, та відповідно до пояснень представника Відповідача в судовому засіданні підставою для відмови слугувала відсутність земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , вказаним Позивачем.
Таке рішення Відповідача та доводи його представника узгоджується із вимогами чинного земельного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, за приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як зазначено в частині третій статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, зазначені спірні правовідносини між сторонами зумовлюються конкретною земельною ділянкою. В свою чергу, рішення відповідного уповноваженого органу відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, також зумовлюється конкретною земельною ділянкою.
Як зазначено в листі Відповідача від 12.06.2018року, вказана спірна земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 з 23.03.2018року дійсно була внесена до державного земельного кадастру (а.с.9).
Разом з тим, судом встановлено, що за даними Державного земельного кадастру станом на 18.12.2018року спірна земельна ділянка за вказаним Позивачем кадастровим номером НОМЕР_1 в державному земельному кадастрі відсутня (а.с.24-25).
При цьому суд вважає обґрунтованими доводи представника Відповідача, що відсутність земельної ділянки за вказаним кадастровим номером в земельному кадастрі зумовлена послідуючими роз'єднанням цієї земельної ділянки або її об'єднанням із іншою земельною ділянкою.
Відсутність вказаної у клопотанні Позивача земельної ділянки не може породжувати жодних правових наслідків для сторін у спірних відносинах, в тому числі для самого Позивача.
Таким чином, відсутність земельної ділянки за вказаним Позивачем кадастровим номером НОМЕР_1 виключає можливість прийняття Відповідачем рішення про надання дозволу на розробку технічної документації.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За частиною першою статті 55 Основного Закону України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов'язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, що, на думку суду, є самостійною підставою для відмови у позові, у разі відсутності такої умови. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
З викладеного вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є (відсутнє), то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного суд робить висновок про відсутність порушеного права Позивача оскаржуваним рішенням Відповідача щодо неіснуючої земельної ділянки, а тому позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 15 липня 2019 року