Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 липня 2019 р. Справа№200/7369/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 червня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, відповідно до тексту заяви позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, яка полягає у не виплаті пенсії, починаючи з серпня 2018 року пенсії ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії, з виплатою заборгованості з серпня 2018 року ОСОБА_1 , негайно після проголошення судового рішення, а також утримуватись від подальшого призупинення її виплати.
Позивач у позові зазначила, що вона є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, перебуває на обліку відповідача. З серпня 2018 року відповідачем припинено пенсійні виплати. Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті пенсії протиправною та такою, що позбавляє позивача права гарантованого конституцією України на отримання пенсії згідно чинного законодавства позивач звернулась із даним позовом за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк, відповідачем засобами поштового зв'язку суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до статті 122 КАС України передбачено шестимісячний строк звернення до суду. Із позовною заявою позивач звернулась з пропуском строку звернення, оскільки дата подачі позову 01.06.2019 року. Припинення виплати пенсії відбулось з серпня 2018 року. Жодного доказу щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надає. Така ж правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 у справі №234/11937/17, де зазначено, що порушене право позивача підлягає захисту лише в межах шестимісячного строку, що передувало строку звернення до суду.
Щодо обставин не здійснення пенсійних виплат позивачу управлінням зазначено наступне. Згідно особистої заяви про запит пенсійної справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, на облік взята по матеріалам пенсійної справи. Пенсія нараховувалась та виплачувалась по липень 2018 року. Після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб з 01.08.2018 року виплату пенсії позивачу призупинено. Відповідачем також зазначено про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, при цьому доказів на обґрунтування зазначеного суду не надано. Щодо вимоги про сплату заборгованості відповідачем зазначено, що відповідно до п. 15 постанови КМУ №365 від 08.06.2016 року "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (зі змінами, внесеними постановою КМУ №335 від 25.04.2018 року) Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок не визначено. Враховуючи викладене просить суд відмовити у задавлені позовних вимог.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Відповідно до норм частин першої та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою пенсії, яка за своєю правовою природою не є одноразовою виплатою, викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).
Відтак суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Позивач є отримувачем пенсії та перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як внутрішньо переміщена особа.
В обґрунтування позовних вимог позивач надала до суду копії документів за наступним переліком: паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_2 ; пенсійного посвідчення серія НОМЕР_3 , довідки внутрішньо переміщеної особи від 03.12.2014 року №1426/18295.
За результатами розгляду матеріалів наданих сторонами у справі, судом встановлено, що позивачу призупинено виплату пенсії за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення осіб, які взяті на облік відповідно до Постанови КМУ від 01.10.2014 року №509, тобто з підстав не передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Інших доказів в обґрунтування законності підстав для невиплати пенсійних виплат позивачеві за спірний період часу, окрім викладеного у відзиві, відповідачем до суду не надано.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати виплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Доказів скасування Довідки тимчасово переміщеної особи на момент розгляду справи до суду не надано.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.ст.3, 19, 46), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (ст.ст.5, 49), Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (ст.ст.1, 4, 7, 12), постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 за №637 (п.1), "Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", затвердженого 01.10.2014 постановою Кабінету Міністрів України №509 (п.1, п.7-1), та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Звірка з даними органів управління праці та соціального захисту населення, та зазначення факту, що позивач не знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа не можуть бути підставою для позбавлення конституційного права позивача на отримання соціального захисту, а саме - отримання пенсії.
Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для не виплати позивачу пенсії та відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду.
Звідси, суд вважає, що відповідачем не здійснюється виплата пенсії позивачу у порушення вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії обґрунтовані. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення та виплати пенсії, суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних правовідносин є передчасним і безпідставним.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо вимоги про скасування рішення відповідача про припинення пенсійних виплат, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки відповідачем таке рішення не виносилось.
З урахуванням наведеного, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись: ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246, 263 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , а також сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01 серпня 2018 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1ч.1 ст. 371 КАС України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5 ЄДРПОУ 23346787) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 12 липня 2019 року.
Суддя І.В. Буряк