Справа № 161/11356/19
Провадження № 2-н/161/257/19
про відмову у видачі судового наказу
16 липня 2019 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, індексації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
08 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, індексації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Стаття 163 ЦПК України встановлює форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Зокрема, відповідно до п.п.4, 5 ч.2 цієї статті у заяві повинно бути зазначено: 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А відповідно до п.4 ч.3 цієї статті до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку, що заявнику слід відмовити у видачі судового наказу в частині вимог, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, заявник заявляє вимоги про стягнення:
1) невиплаченої заробітної плати у розмірі 14 596,53 грн;
2) індексації за липень 2015 року у сумі 2 797,73 грн.;
3) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 61 378,03 грн.
Заявник вказує, що з вини підприємства з ним до цього часу (тобто до 08.07.2019 - дата подання заяви) не проведено повного розрахунку - не виплачено нараховану заробітну плату. На підтвердження зазначеної обставини посилається на видану підприємством довідку, копію якої приєднала до заяви, а також приєднала копію трудової книжки, копію наказу про звільнення від 17.08.2017 року та розрахунок середнього заробітку (а.с.5-10).
Разом із тим, приєднана довідка не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.76,77 ЦПК України, та не підтверджує тієї обставини, що із заявником не проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено нараховану заробітну плату станом на 08.07.2019 року, тобто на дату подання заяви.
Так, із копії довідки, яка підписана директором Гранюком В ОСОБА_2 ,однак не скріплена печаткою підприємства, вбачається, що у ній міститься інформація про заборгованість по заробітній платі станом на 01.01.2018 року, а не станом на липень 2019 року - дату звернення до суду (а.с.10).
Дана довідка не містить в собі дати її складання, порядкового номеру, оформлена не на бланку підприємства, або без застосування кутового штампу підприємства, у ній не вказано якому органу або з якою метою вона видана, що ставить під сумнів її дійсність та достовірність. Також, довідка не містить в собі вказівки на те, що ці суми були нараховані, але не виплачені працівнику, тобто відсутні відомості про їх безспірність.
Таким чином, заява ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, індексації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України, а тому суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу.
Одночасно заявнику слід роз'яснити, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.160,161,163, 165,166 ЦПК України,суддя,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з боржника Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту ухвали 16 липня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк