Справа №478/745/19 Пров. №2/478/232/2019
15 липня 2019 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Томашевського О.О., за участю секретаря судових засідань Григоренко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -
ОСОБА_1 звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Відповідач ОСОБА_2 є племінницею позивача, на даний час зареєстрована за вказаною адресою, але фактично з 2015 року та по даний час в зазначеній оселі не проживає та не з'являється, що підтверджується актом підтвердження на предмет фактичного проживання складеного Володимирівським сільським головою.
Оскільки за вищевказаною адресою відповідач не проживає тривалий час, жодним чином не бере участі в утриманні будинку позивача, добровільно не бажає зніматися з реєстрації, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
На підставі наведеного позивач просить суд, визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07.06.2019 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явилася, з поданого до суду одночасно з позовною заявою клопотання вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи була повідомлена завчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки позивач та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 17 липня 1975 року.
Згідно акту підтвердження на предмет фактичного проживання, ОСОБА_2 , 1970 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з 2015 року.
Відповідно до довідки Володимирівської сільської ради від 06.03.2019 року № 1904-03-15-01, ОСОБА_2 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2015 року на території сільської ради не проживає.
Згідно довідки Володимирівської сільської ради № 1866-03-15-01, ОСОБА_1 , 1944 року народження, дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та до складу її сім'ї входить племінниця ОСОБА_2 , 1970 року народження.
В ст.47 Конституції України проголошено, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч.3 ст.13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
Частиною першою ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст.71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст.405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст.72 ЖК УРСР, ст.405 ЦК України).
Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Враховуючи, що реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_2 у належному позивачу житловому будинку перешкоджає реалізації останньої права розпорядження власним майном, наявні підстави для задоволення позовної заяви.
Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.76, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 15 липня 2019 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області О.О. Томашевський