29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" липня 2019 р. Справа №924/245/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В. при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Красилівське підприємство теплових мереж", м. Красилів
про стягнення пені в розмірі 43117,32 грн., 11428,07 грн. - 3% річних, 47879,51 грн. - інфляційних
Представники сторін:
від позивача: Безпалюк О.Л. за довіреністю №14-198 від 17.05.2019р., свідоцтво №4844 від 28.02.2012р.
від відповідача: Сидорук Д.В. - згідно ордеру від 15.04.2019р.
Рішення виноситься 08.07.2019р., оскільки в судовому засіданні 10.06.2019р. та 26.06.2019р. оголошувалась перерва.
У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 43117,32 грн. пені, 11428,07 грн. 3% річних, 47879,51 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016р., за яким передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 555909,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, оплату за природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання. Таким чином, на підставі вищевикладеного позивач просить стягнути нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, підтверджуються наступними доказами: належним чином завірена копія договору №2427/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016р.; розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, неустойки, трьох процентів річних, інфляційних втрат; належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу; сальдо по підприємству; довідка по операціях за договором.
У відзиві на позов від 15.04.2019р. відповідач, посилаючись на Спільне протокольне рішення зазначив, що 27.06.2017р. отримав на рахунок кошти за пільги та субсидії і у той же день перерахував позивачу кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 15.09.2016 року №2427/1617-ТЕ-34. Оскільки бюджетні кошти за даним спільним протокольним рішенням були в одноденний строк після їх отримання спрямовані відповідачем на paxунок позивача, то ці кошти як оплата за газ не є простроченими. Позивач не вказує про порушення відповідачем погодженого внаслідок підписання Спільного протокольного рішення порядку та строків його виконання, в тому числі і щодо оплати. Як слідує із наданих Позивачем розрахунків, їх нарахування проведено без урахування зміненого внаслідок підписання Спільного протокольного рішення порядку і строків проведення розрахунків за Договором. Як слідує із наданих Позивачем розрахунків, їх нарахування проведено без урахування зміненого внаслідок підписання Спільного протокольного рішення порядку і строків проведення розрахунків за Договором. Позивачем проведено нарахування на суми з розрахунку за поставлений газ за жовтень - листопад 2016 року та частково за грудень 2016 року, по яким у Спільному протокольному рішенні від 20.04.2017 року погоджено інших порядок і строк розрахунків та які вчасно профінансовано.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
15.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Красилівське підприємство теплових мереж" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем для постачання побутовим споживачам.
Згідно із п. 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 622,6 тис. куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень - 27,0 тис. куб.м., листопад - 80,0 тис. куб.м, грудень - 140,0 тис. куб.м., січень - 165,0 тис. куб.м, лютий - 120,6 тис. куб.м, березень - 90,0 тис. куб.м.
Як передбачено п. 2.2. договору плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.
За п. 2.6 договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Хмельницькгаз", з яким споживач уклав відповідний договір.
Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У відповідності до п. 3.2. договору споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на плановані обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися планованими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
За п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла обліку природного газу.
У відповідності до п. 3.5 договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу: за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мережі (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу" підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. №758. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Згідно з п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Пунктами 8.1-8.3 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
Згідно з п. 11.3 договору (з врахуванням додаткової угоди №1 від 23.01.2017р.) сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5. пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016р. продавець передав, а покупець отримав природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016р. на суму 40178,46 грн., від 30.11.2016р. на суму 92674,36 грн., від 31.12.2016р. на суму 107073,37 грн., від 31.01.2017р. на суму 128304,20 грн., від 28.02.2017р. на суму 112339,57 грн., від 31.03.2017р. на суму 75339,80 грн.
Позивачу 27.06.2017р. було сплачено за природний газ 2220,69 грн. та 144510,86 грн., разом - 146731,55 грн. з призначенням платежу "ПКМУ від 11.01.2005р. №20, СПР від 20.04.2017р. №2367 за природний газ 2016 року згідно договору від 21.12.2015р. №2145/16-ТЕ-34", що підтверджується випискою по рахунку від 27.06.2017р.
Згідно зведеного реєстру актів звіряння заборгованості, підписаного між Красилівським ПТМ та Департаментом фінансів Хмельницької ОДА станом на 01.04.2017 року заборгованість складає 146731,55 грн.
Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, Комунальним підприємством "Красилівське підприємство теплових мереж" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 20.04.2017р. №2367. Вказаним рішенням сторонами погоджено, що предметом такого рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Згідно з розділом 2 сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання Сторонами Спільного протокольного рішення. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України Стороні 1 у сумі 146731,55 грн. з приміткою "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 1 перераховує на рахунок Сторони 2 кошти в сумі 146731,55 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за тепло за березень 2017 року "п" 9491,56 грн., за березень 2017 року "с" 137 239,99 грн., Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 2 перераховує Стороні 3 кошти за пільги та субсидії у сумі 146731,55 грн. із записом у графі "призначення платежу" "за тепло за березень 2017 року "п" 9491,56 грн"; "за березень 2017 року "с" 137 239,99 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 №20". Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 146731,55 грн ПДВ 24455,26 грн., у тому числі: сума 2220,69 грн. в.тлк ПДВ 370,12 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 21.12.2015 року №2145/16-ТЕ-34 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення за природний газ за 2016 рік, договір від 21.12.2015 року №2145/16-ТЕ-34, у тому числі ПДВ 370,12 грн".; сума 144510,86 грн. в.т.ч. ПДВ 24085,14 грн, за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 15.09.2016 року №2427/1617-ТЕ-34 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення за природний газ за 2016 рік, договір від від 15.09.2016 року №2427/1617-ТЕ-34, у тому числі ПДВ 24085,14 грн". Сторона остання перераховує кошти в сумі 146731,55 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
У розділі 3 визначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються, в тому числі, перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
У п. 4 спільного протокольного рішення зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 року №20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
За п. 5.2 спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Красилівське підприємство теплових мереж" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
На підставі договору купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016р. позивач продав відповідачу природний газ на загальну суму 555909,76 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., від 31.03.2017р.
Як зазначав позивач та не заперечував відповідач, КП "Красилівське підприємство теплових мереж" станом на 01.04.2017 року заборгувало позивачу 146731,55 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №2427/1617-ТЕ-34 від 15.09.2016р., що також підтверджується зведеним реєстром актів звіряння заборгованості.
Відповідач оплатив 146731,55 грн. за отриманий газ, однак оплата здійснювалась невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачем подано позов про стягнення з відповідача 43117,32 грн. пені, 11428,07 грн. 3% річних, 47879,51 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З зазначених положень наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій та ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню у випадку прострочення виконання зобов'язання з вини контрагента.
Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015 №493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень (розділ 3 спільних протокольних рішень), визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Суд зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України"" у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором від 15.09.2016 року №2427/1617-ТЕ-34.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №906/790/16.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, а отже суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Аналогічна правова позиція щодо встановлення іншого порядку розрахунків наведена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019р. по справі №924/296/18.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в позові.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст складено 15.07.2019р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 3 прим.:
1 - в наряд,
2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),
3 - відповідачу (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Богдана Хмельницького, 2),
Всім рек. з повід.