29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"04" липня 2019 р. Справа № 924/535/19
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка Хмельницької області
про стягнення 91634,40 грн., з яких 1287,69 грн. пені, 70130,98 грн. 3% річних, 20215,73 грн. інфляційних втрат
за участю представників:
позивача: Безпалюк О.Л. - за довіреністю від 17.05.2019 р.
відповідача: Потапова Н.А. - директор виконавчий
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка Хмельницької області 91634,40 грн., з яких 1287,69 грн. пені, 70130,98 грн. 3% річних, 20215,73 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 03.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 24.06.2019 р.
Ухвалою суду від 24.06.2019 р. підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 04.07.2019 р.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за газ, переданий за договором постачання природного газу від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 230, 231, 264, 265 ГК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила. Стверджує, що за період з листопада 2017 р. по березень 2018 р. позивачем передано у власність відповідача природний газ на суму 29448130,64 грн. При цьому відповідач здійснив оплату на суму 20729974,14 грн. З огляду на існування заборгованості за листопад, грудень 2017 р. зазначила, що позивачем неправильно здійснено нарахування процентів річних, інфляційних втрат, пені. У підтвердження своєї позиції послалася на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2018 р. у справі №924/1068/17.
Представник позивача проти доводів відповідача заперечив, вказуючи, що газ у листопаді та грудні 2017 року відповідачу не поставлявся. Звернув увагу на відсутність доказів у підтвердження поставки газу у вищезазначених місяцях. Зауважив, що предметом позову є стягнення нарахувань на заборгованість за поставлений у січні-березні 2018 р. газ.
Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
21.09.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (споживач) на підставі, зокрема Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 (далі - Положення), укладено договір постачання природного газу №1193/1718-ТЕ-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7830,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 455,0 тис. куб. метрів, листопад 1120,0 тис. куб. метрів, грудень 1600,0 тис. куб. метрів, січень 1725,0 тис. куб. метрів, лютий 1560,0 тис. куб. метрів, березень 1370,0 тис. куб. метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п. п. 2.2 - 2.4 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, зокрема право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення. У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).
За умовами п. 3.10 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У п. 6.2 договору сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Згідно з пп. 6 п. 7.2 договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 10.3 договору).
Відповідно до п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.03.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.
12.01.2018 р. сторонами до договору підписано та скріплено відтисками печаток додаткову угоду №1, якою викладено п. 3.4 договору в редакції: «Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення. При цьому, Сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу».
Також у новій редакції викладено абзац третій п. 6.1 договору: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».
Крім того, сторони погодили викласти п. 8.2 та 8.3 в таких редакціях: « 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256»; « 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання і/ державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором».
Також додатковою угодою від 12.01.2018 р. №1 викладено в новій редакції пп. 4 п. 11.3 договору, а саме: « 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору».
У п. 6 додаткової угоди зазначено, що вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.
19.04.2018 р. сторони договору уклали до нього додаткову угоду №2, за якою додали до п. 2.1 договору абзац у редакції, яка передбачає, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 400 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень - 400,0.
Також р. 12 договору викладено в такій редакції: « 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».
Згідно з п. 4 зазначеної додаткової угоди вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31.03.2018 р.
Позивачем у матеріали справи надано підписані сторонами та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі природного газу відповідно до договору від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34, а саме: від 31.01.2018 р. за січень 2018 р. на суму 6797436,34 грн. (1146,202 тис. куб. м.), від 28.02.2018 р. за лютий 2018 р. на суму 6111093,36 грн. (1030,469 тис. куб. м.), від 31.03.2018 р. за березень 2018 р. на суму 7821444,44 грн. (1318,873 тис. куб. м.).
У матеріалах справи наявні лист від 04.12.2017 р. №1150, відповідно до якого відповідач просив позивача проплату згідно з платіжним документом №121700188 від 01.12.2017 р. на суму 2193231,85 грн. по договору №2319/1617-ТЕ-34 від 22.09.2016 р. зарахувати, зокрема по договору від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34 в сумі 2156215,62 грн.; лист від 26.10.2018 р. №913, відповідно до якого відповідач просив позивача зарахувати кошти в сумі 317190,76 грн. згідно платіжного доручення №1 від 22.10.2018 р. (оплата проведена 25.10.2018 р.) на договір від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34.
Також надано в матеріали справи сформовану позивачем виписку по операціях за договором 1193/1718-ТЕ-34 за період 01.10.2017 р. - 28.02.2019 р., в якій відображено надходження від відповідача коштів за договором від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого природного газу у січні-березні 2018 р. за договором від 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 91634,40 грн., з яких 1287,69 грн. пені, 70130,98 грн. 3% річних, 20215,73 грн. інфляційних втрат.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу 21.09.2017 р. №1193/1718-ТЕ-34, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
При цьому, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.1.2018 р. №1, абзацом третім п. 6.1 договору передбачено, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Доказів про визнання недійсними зазначених умов договору суду не подано.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2018 р. на суму 6797436,34 грн. за січень 2018 р., від 28.02.2018 р. на суму 6111093,36 грн. за лютий 2018 р., від 31.03.2018 р. на суму 7821444,44 грн. за березень 2018 р.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ.
Відповідачем здійснювались розрахунки за отриманий згідно з договором природний газ, що підтверджується випискою по операціях за договором 1193/1718-ТЕ-34 за період 01.10.2017р. - 28.02.2019 р.
У зв'язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за поставлений у січні-березні 2018 року газ позивач просить стягнути з відповідача 70130,98 грн. 3% річних та 20215,73 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені в можливих межах, а тому вимоги про стягнення 70130,98 грн. 3% річних є обґрунтованими.
При здійсненні перевірки поданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом зауважується, що позивачем окремі нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено. Так, за підрахунком суду, здійсненим із використанням ІПС "Законодавство", інфляційні нарахування на заборгованість за зобов'язаннями березня 2018 р. становлять 20168,13 грн. (на заборгованість в сумі 1021644,15 грн. за листопад 2018 р. - 17367,95 грн.; решта інфляційних втрат нараховані в межах можливого). Враховуючи зазначене, суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 20168,13 грн., з огляду на що у стягненні 47,60 грн. інфляційних втрат належить відмовити.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1287,69 грн. пені згідно з поданим розрахунком.
Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 8.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12.01.2018 р. №1) сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256.
З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, судом встановлено, що останні нараховані з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення заявлені обґрунтовано.
Щодо доводів відповідача про наявність заборгованості за газ за листопад, грудень 2017 р. з посиланням на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.04.2018 р. у справі №924/1068/17, яким, на його думку, встановлено факт поставки позивачем газу у зазначені місяці, та неправомірність заявлених до стягнення сум, судом береться до уваги таке.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.04.2018 р. у справі №924/1068/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Шепетівської міської ради, м. Шепетівка, публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ про 1) зобов'язання публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" здійснювати розподіл природного газу товариству з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" в опалювальний сезон 2017/2018 року; 2) визнання права товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на споживання природного газу: - у жовтні 2017р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 455,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. обсязі 45,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 195,0 тис.куб.м.; - у листопаді 2017р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 1120,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. в обсязі 110,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 480,0 тис.куб.м.; - у грудні 2017р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 1600,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. в обсязі 155,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 685,0 тис.куб.м.; - у січні 2018р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 1725,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. в обсязі 175,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 745,0 тис.куб.м.; - у лютому 2018р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 1560,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. в обсязі 155,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 665,0 тис.куб.м.; - у березні 2018р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 1370,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. в обсязі 140,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 590,0 тис.куб.м., було позов задоволено частково. Визнано право товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на споживання природного газу у жовтні 2017р. за договором №1193/1718-ТЕ від 21.09.2017р. в обсязі 455,0 тис.куб.м.; за договором №1195/1718-КП-34 від 21.09.2017р. обсязі 45,0 тис.куб.м.; за договором №1194/1718-БО-34 від 21.09.2017р. в обсязі 195,0 тис.куб.м. В решті позову відмовлено.
Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Беручи до уваги умови п. п. 2.3, 2.4, 3.1, 3.7, 3.10 договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позовних вимог у цій справі, суд зауважує, що рішенням господарського суду у Хмельницькій області від 18.04.2018 р. у справі №924/1068/17 не встановлено обставин, а відповідачем не подано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактичної кількості, вартості поставки позивачем газу у листопаді та грудні 2017 р. Крім того, відповідачем не надано і контррозрахунку нарахувань, враховуючи його заперечення проти позову з підстав неправильного здійснення нарахувань позивачем.
При цьому судом враховується, що предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою природного газу, поставленого позивачем на підставі договору №1193/1718-ТЕ-34 від 21.09.2017 р. у січні-березні 2018 р., у підтвердження чого надано відповідні акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., від 31.03.2018 р., які, як передбачено умовами договору, підтверджують поставку та прийняття природного газу.
Доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не подано.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 70130,98 грн. 3% річних, 20168,13 грн. інфляційних втрат та 1287,69 грн. пені. У позові в частині стягнення 47,60 грн. інфляційних втрат належить відмовити.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 91634,40 грн., з яких 1287,69 грн. пені, 70130,98 грн. 3% річних, 20215,73 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 95 (код 37587657) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6 (код 20077720) 1287,69 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят сім гривень 69 коп.) пені, 70130,98 грн. (сімдесят тисяч сто тридцять гривень 98 коп.) 3% річних, 20168,13 грн. (двадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 13 коп.) інфляційних втрат, 1920,00 гр. (одну тисячу дев'ятсот двадцять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового забору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 15.07.2019 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), 3 - відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 95). Всім рек. з пов. про вруч.