08.07.2019 Справа № 920/432/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,
Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/432/19
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001),
до відповідача Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000),
про стягнення 2948595 грн. 50 коп.,
за участю представників сторін:
Від позивача - Поліщук В.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3720 від 08.06.2018, довіреність № 14-200 від 17.05.2019);
Від відповідача - Мега В.П. (директор);
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 2 948 595 грн. 50 коп. відповідно до укладеного між сторонами договору № 5259/1617-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 27.10.2016 за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати природного газу, в тому числі 1 242 452 грн. 16 коп. пені, 332358 грн. 82 коп. 3% річних, 1 373 784 грн. 52 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/432/19 та призначено підготовче засідання на 03.06.2019, 12:00.
22.05.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву № 269 від 20.05.2019, в якому просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені на 90% та відмовити у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 373 784 грн. 52 коп. у зв'язку з необґрунтованістю розрахунку. Відповідач зазначає, що не погоджується з обсягом нарахованої позивачем пені, оскільки останнім не дотримано положень ч. 6 ст. 232 ГК України при її нарахуванні; також позивачем не погоджується з сумою нарахованих інфляційних втрат, оскільки при розрахунку позивачем здійснено нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання не на суму заборгованості, а на суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат за попередній період. До відзиву на позовну заяву відповідачем доданий контррозрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.06.2019 відкладене підготовче засідання на 24.06.2019, 12:00.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.06.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.07.2019, 10:00.
Позивач підтримує позовні вимоги, вважає розрахунок правильним, заперечення відповідача проти позову необґрунтованими, а підстави для зменшення пені відсутніми.
Відповідач просить суд врахувати обставини вказані у відзиві на позовну заяву, зменшити заявлений позивачем розмір пені на 90%.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до укладеного між сторонами договору № 5259/1617-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 27.10.2016, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2016-2017 роках природний газ, а останній, в свою чергу, оплатити його на умовах передбачених договором.
Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень - грудень 2016 року, січень-вересень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 13 152 285 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв'язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 7.2. договору, інфляційні збитки та 3% річних.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.2. договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України "Про теплопостачання”; в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у жовтні - грудні 2016 року, січні-вересні 2017 року загальною вартістю 13152285 грн. 40 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 332358 грн. 82 коп. та інфляційні збитки в сумі 1 373 784 грн 52 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень - грудень 2016 року, січень-вересень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.
Таким чином, індексація суми грошових вимог кредитора з врахуванням індексу інфляції попереднього місяця на індекс інфляції наступного місяця не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України.
При складанні 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями січня 2017 року, позивачем допущено арифметичну помилку та замість 62 060 грн 23 коп. вказано 62060 грн 24 коп.; при складанні 3% річних, нарахованих за лютий 2017 року, позивачем допущено арифметичну помилку та замість 49885 грн 27 коп. вказано 49885 грн 28 коп.
Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні-грудні 2016 року, січні-вересні 2017 року, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 332 358 грн 80 коп. та інфляційного збільшення суми боргу в загальній сумі 1 359 492 грн 48 коп., в тому числі в сумі: 125 944 грн. 58 коп. за період з 01.12.2016 по 30.09.2017, виходячи з суми заборгованості за жовтень 2016 року з урахуванням часткових оплат, 274 293 грн. 46 коп. за період з 01.01.2017 по 31.10.2017, виходячи з суми заборгованості за листопад 2016 року з урахуванням часткових оплат, 315 075 грн. 24 коп. за період з 01.02.2017 по 30.11.2017, виходячи з суми заборгованості за грудень 2016 року з урахуванням часткових оплат, 256 143 грн 78 коп. за період з 01.03.2017 по 30.11.2017, виходячи з суми заборгованості за січень 2017 року, 188268 грн 97 коп. за період з 01.04.2017 по 31.01.2018, виходячи з суми заборгованості за лютий 2017 року з урахуванням часткових оплат, 115 642 грн 99 коп. за період з 01.05.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за березень 2017 року з урахуванням часткових оплат, 51 374 грн 24 коп. за період з 01.06.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за квітень 2017 року, 8 876 грн 64 коп. за період з 01.07.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за травень 2017 року, 7435 грн 44 коп. за період з 01.08.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за червень 2017 року, 7 574 грн 24 коп. за період з 01.09.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за липень 2017 року, 4 956 грн 48 коп. за період з 01.10.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за серпень 2017 року, 3906 грн 42 коп. за період з 26.10.2017 по 28.02.2018, виходячи з суми заборгованості за вересень 2017 року.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 0 грн 02 коп., 14 292 грн 04 коп. інфляційних втрат, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою № 5 до договору від 31.03.2017, крім іншого, сторонами внесено зміни до п. 8.2. договору, а саме замінено слова « 21% річних» на « 16,4 % річних».
У п. 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять інших положень щодо строку нарахування штрафних санкцій.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 1 242 452 грн. 15 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за жовтень - грудень 2016 року, січень-вересень 2017 року з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, судом встановлено, що позивачем пеня за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого у жовтні 2016 року нарахована за період з 26.11.2016 по 08.10.2017, тобто з порушенням положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій. Також при розрахунку пені за зобов'язаннями жовтня 2016 року позивачем не враховано, що додатковою угодою № 5 від 31.03.2017 сторонами внесено зміни до п. 8.2. договору щодо розміру пені (16,4 % річних).
З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, правомірним є нарахування пені за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого у жовтні 2016 року за період з 26.11.2016 по 25.05.2017.
Пеня за вказаний період, виходячи з розміру пені, визначеного п. 8.2. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 5 від 31.03.2017, з урахуванням строків розрахунків та часткових оплат, згідно з контррозрахунком відповідача становить 121 422 грн 17 коп.
За несвоєчасну оплату природного газу, поставленого у листопаді - грудні 2016 року, січні-вересні 2017 пеня нарахована позивачем в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до п. 8.2. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 5 від 31.03.2017.
Враховуючи викладені обставини, встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем природного газу поставленого у жовтні-грудні 2016 року, січні-вересні 2017 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 152 186 грн. 92 коп.
В іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 90 265 грн. 23 коп., вимоги позивача є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90 %, враховуючи факти повного погашення основної заборгованості до моменту пред'явлення позову, перебування теплопостачальної організації, яка є соціально значущим підприємством, у скрутному фінансовому становищі, наявності значної дебіторської заборгованості, а також той факт, що сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії. Відповідач зазначає, що несвоєчасна оплата за поставлений природний газ перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом сплати за спожитий природний газ є кошти, які сплачують за теплову енергію населення, релігійні організації, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства. Платежі за договором вносились з листопада 2016 року по березень 2018 року. 23 березня 2018 року комунальним підприємством «Ромникомунтепло» Роменської міської ради» було проведено остаточний розрахунок за отриманий природний газ. Фінансове становище відповідача прямо залежить від затверджених в установленому чинним законодавством України порядку тарифів на теплову енергію. Єдиним джерелом сплати за спожитий природний газ є кошти, що сплачують за теплову енергію споживачі (населення, релігійні організації, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства), за рахунок яких здійснюються платежі за поставлений природний газ. Споживачі мають перед КП «Ромникомунтепло» РМР» значну дебіторську заборгованість, що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість станом на 01.04.2019. Факт перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, згідно з яким, станом на 31.12.2018 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 2 412,1 тис. грн., станом на 31.03.2019 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 843,1 тис. грн. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором спричинене не його зловживанням, а об'єктивними обставинами, що унеможливлюють своєчасну оплату за поставлений природний газ.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 90 % від заявленої до стягнення суми - до 124 245 грн. 22 коп. (10% від заявленої до стягнення суми пені). Суд бере до уваги наступне: 1) позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору; 2) відповідачем у повному обсязі сплачено основний борг; 3) стягнення на користь позивача суми процентів річних та інфляційних втрат, в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем; 4) відповідач є комунальним підприємством, згідно з рішенням Виконавчого комітету Роменської міської ради від 28.12.2006 № 402 визнаний виконавцем/виробником послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого опалення та гарячого водопостачання (підігрів води) відповідно до переліків об'єктів по категоріям: «Населення», «Бюджетні установи», «інші споживачі», «Гаряче водопостачання (підігрів води)»; 4) факт наявності перед КП «Ромникомунтепло» РМР» дебіторської заборгованості підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість станом на 01.04.2019, факт перебування КП «Ромникомунтепло» РМР» у скрутному фінансовому становищі підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва, де станом на 31.12.2018 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 2 412,1 тис. грн., станом на 31.03.2019 на кінець звітного періоду непокритий збиток дорівнює 843,1 тис. грн.
Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З урахуванням п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення пені.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" (вул. Коржівська, 90, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 33219263) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 124 245 грн 22 коп. пені, 332 358 грн 80 коп. 3 % річних, 1 359 492 грн 48 коп. інфляційних збитків, 44014 грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16.07.2019.
Суддя Є.А. Жерьобкіна