79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.07.2019 Справа № 914/293/19
м.Львів
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача Української академії друкарства, м.Львів
про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Ціна позову: 20991,88 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Старчик А.А. - адвокат
від відповідача: Кіпчарська Л.М. - представник
Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Української академії друкарства, м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 20991,88грн., з якої 15267,35грн. пені, 829,03грн. 3% річних, 4895,50 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.03.2019.
11.03.2019, за вх.№10159/19, в документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву з долученими до нього додатковими документами та доказами скерування його примірника з додатками позивачу.
Ухвалою суду від 20.03.2019 відкладено розгляд справи на 10.04.2019.
05.04.2019, за вх.№14483/19, в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив з долученими до неї доказами скерування її примірника відповідачу.
Представник відповідача подав клопотання (вх.№15270/19 від 10.04.2019), згідно якого, у зв'язку з необхідністю долучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження своєї правової позиції, просив суд перейти до розгляду даної справи зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 10.04.2019 суд ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання призначено на 15.05.2019.
07.05.2019, за вх.№18269/19, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем заперечення на позов з долученими до нього додатковими доказами та доказами скерування їх примірника позивачу.
15.05.2019, за вх.№19729/19, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати додаткові докази на підтвердження позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.05.2019 відкладено підготовче засідання на 22.05.2019, а ухвалою від 22.05.2019 - на 05.06.2019.
31.05.2019, за вх.№22641/19, в документообігу суду зареєстровано подані відповідачем пояснення щодо актів приймання-передачі природного газу та листа щодо зарахування переплати за спожитий газ з долученими до них додатковими доказами.
03.06.2019, за вх.№23032/19, в документообігу суду зареєстровано подані позивачем пояснення у справі.
Ухвалою суду від 05.06.2019 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.06.2019.
Ухвалою суду від 19.06.2019 відкладено розгляд справи на 03.07.2019.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 03.07.2019 забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та наданих поясненнях.
В судове засідання 03.07.2019 р. з'явився представник відповідача, заявлений позов визнав частково, надав пояснення.
У судовому засіданні 03.07.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позивач зазначає, що 18.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Українською академією друкарства (Споживач) укладено договір № 2950/15-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача у 2015 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Отже на підставі п. 7.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 15267,35 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 829,03 грн. - 3% річних, 4895,50 - інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача сплачений нм судовий збір за подання на розгляд до господарського суду позовної заяви.
Відповідач заявлений позов визнав частково, зазначив, що в 4 кварталі 2014 року ним було проведено оплату за спожитий газ за укладеним договором №1324/14БО(Т)-21 від 04.04.2014, що діяв раніше, в розмірі, який перевищив фактично спожитий газ, через що станом на 01.01.2015 р. існувала переплата в сумі 106180,22 грн. Відтак, відповідач вважає, що вказана сума повинна була бути зарахована позивачем в рахунок оплати наступних поставок газу. Відповідач вважає, що позивачем при розрахунку штрафних санкцій помилково не враховано існування переплати в сумі 106180,22 грн, прострочення оплати за січень та лютий 2015 р. не відбулося, а тому позов підлягає лише частковому задоволенню в частині стягнення 4606,83 грн пені та 230,62 грн 3% річних за прострочення оплати газу, поставленого в 2015 р., згідно розрахунку наданого відповідачем. Крім того, на переконання відповідача нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат повинно проводитись з 27.03.2015 (за зобов'язаннями січня, лютого 2015), оскільки цією датою були підписані акти приймання-передачі природного газу за січень, лютий 2015 року .
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач вважає, що існування переплати за іншими договорами не може братися до уваги, оскільки без згоди на те відповідача позивач не мав права змінювати призначення платежу та зараховувати переплату за одним договором в рахунок оплати за іншим. Після направлення відповідачем листа про зарахування переплати за іншим договором в рахунок оплати спірного, позивач здійснив таке зарахування та врахував його при розрахунку суми позовних вимог.
Крім того, сторонами подано письмові пояснення у яких підтверджено, що вказівка у актах приймання-передачі природного газу від 27.03.2015 (споживання газу у січні та лютому 2015 року), у акті від 30.11.2015 (споживання газу у жовтні 2015) на договір № 2650/15-БО-21 є технічною помилкою (опискою), оскільки інших договорів між сторонами не існувало у спірні періоди поставки, і поставка газу відбувалась саме на виконання договору купівлі-продажу газу № 2950/15-БО-21 від 18.03.2015. Окрім того, відповідачем не заперечується факт отримання такого природного газу, що по суті підтверджується і повною оплатою за поставлений природний газ (докази наявні в матеріалах справи), а всі об'єми поставленого природного газу повністю відповідають умовам договору купівлі-продажу газу № 2950/15-БО-21 від 18.03.2015.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
18.03.2015 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та Українською академією друкарства (Споживач) укладено договір № 2950/15-БО-21 постачання природного газу (далі - Договір).
За умовами п.1.1. та п.1.2. договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природній газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Договір набув чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширював дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015року і діяв в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (стаття 11 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. газ обсягом до 123 тис.куб.м
Згідно з п.3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п.3.4. договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
За умовами п.5.2. договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу підлягає 1091 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20грн.
Додатковими угодами до договору, а саме: №1 від 24.03.2015 р. , №2 від 31.03.2015 р., №3 від 12.05.2015 р. , №4 від 18.06.2015 р., №5 від 18.06.2015 р., №6 від 31.08.2015 р., №7 від 14.09.2015 р., №9 від 30.11.2015 р., п.2.1.ст.2 договору “Кількість та фізико-хімічні показники газу”, статтю 5 договору “Ціна газу”, п.6.3. ст.6 “Порядок та умови проведення розрахунків” та ст.12 “Адреса та реквізити сторін” було викладено в нових редакціях.
Факт виконання позивачем своїх обов'язків за договором підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 588445,01 грн: актом від 27.03.2015 р. за газ, спожитий у січні 2015 року на суму 151508,93 грн, актом від 27.03.2015 р. за газ, спожитий у лютому 2015 року на суму 109850,81 грн, актом від 31.03.2015 р. за газ, спожитий у березні 2015 року на суму 79290,15 грн, актом від 30.04.2015 р. за газ, спожитий у квітні 2015 року на суму 103229,85 грн, актом від 30.11.2015 р. за газ, спожитий у жовтні 2015 року на суму 51303,55 грн, актом від 30.11.2015 р. за газ, спожитий у листопаді 2015 року на суму 29184,56 грн та актом від 31.12.2015 р. за газ, спожитий у грудні 2015 року на суму 156977,16 грн. Вказані акти підписані без зауважень уповноваженими особами сторін, а також газорозподільної організації та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.
Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.3. договору (із врахуванням додаткової угоди №7 від 14.09.2015, якою п.6.3 договору доповнено) оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо кошів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Між сторонами не існує спору щодо основної суми заборгованості, яка становить вартість поставленого позивачем і отриманого відповідачем природного газу. Відповідно до виписок з банківського рахунку ПАТ “НАК “Нафтогаз України” та відомостей про операції за договором №2950/15-ТЕ(Т)-21 від 18.03.2015 р. за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р., відповідачем в 2015 р. було повністю оплачено поставлений в 2015 році газ.
З відомостей по операції за договором №2950/15-ТЕ(Т)-21 від 18.03.2015 р. за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2018 р. вбачається, що позивач 31.03.2015 р. здійснив перенесення оплати в сумі 106 180,22 грн. з рахунку 68 на рахунок 36 згідно листа відповідача.
До матеріалів справи відповідачем долучено копію його листа за №64-10/354 від 02.04.2015, адресованого позивачу і отриманого останнім 07.04.2015 та зареєстрованого за №3309/22-15 (а.с.152), у якому відповідач просив : «переплату за спожитий природний газ по договору №1324/14-БО (Т) -21 від 04.04.2014 в сумі 106180,22 грн. зарахувати в оплату по договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015р.».
Відповідно до п.7.2., у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивач, керуючись згаданим положенням договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату отриманого у січні, листопаді 2015 року природний газ в сумі 15267,35 грн ( розрахунок долучено до позовної заяви).
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України просив стягнути з відповідача 4895,50 грн. інфляційних втрат та 829,03 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ст.11 ЦК України , однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Окрім цього, Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, договір укладений між сторонами 18.03.2015 р., в той час як поставки газу за ним розпочалися ще у січні 2015 р., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, не заперечується сторонами та погоджено ними в ст. 11 Договору («строк дії договору»).
У відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно зі ст.11 договору, цей договір поширював дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 року і діяв в частині реалізації газу до 31.12.2015 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
На думку суду, визначальним для встановлення наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних є з'ясування того, чи відбулося з боку відповідача прострочення оплати за газ, а якщо відбулося - коли розпочалося та скільки тривало таке прострочення.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч.2 ст.692 ЦК України).
Судом встановлено, що приймання -передача газу від продавця покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 , не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п.4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.3. договору (в редакції, чинній до укладення додаткової угоди №7 від 14.09.2015, яка набрала чинності з дати її підписання) оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо кошів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.
Відповідно до п.5.3 договору, у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.
Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами Додаткових угод 1.2.3,45,6, до договору купівлі-продажу природного газу від 18.03.2015 р. №2950/15 БО (Т)-21. Зі змісту перелічених додаткових угод слідує, що ними викладались у новій редакції пункти 2.1 статті 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу», пункт 5.2 статті 5 «Ціна газу» , підставою укладення яких були відповідні (перелічені у додаткових угодах) постанови НКРЕКП, як уповноваженого державною владою України органу (п.5.1 Договору), що встановлював ціну на газ і тарифи на його транспортування.
Наявні у справі Акти приймання-передачі природного газу підписані та завірені печатками продавця, покупця і газорозподільної організації. Спору щодо об'ємів, ціни газу за 1000 куб.м. в грн., щодо вартості спожитого газу у відповідному місяці 2015 року, між сторонами, як між сторонами і газорозподільною організацією (зокрема, що об'ємів поставленого газу) не існує. Акти покупцем підписані без будь-яких зауважень та претензій як до продавця газу, так і до газорозподільної організації.
Отже, продавець передавав покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця і право власності на газ переходило від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.Після переходу права власності на газ покупець ніс всі ризики і приймав на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Порядок обліку газу в пунктах приймання-передачі газу визначався покупцем і газорозподільним підприємством на підставі технічної угоди, укладеної між ними.
До 15-го числа місяця, що передував місяцю поставки газу, покупець надавав продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану упоноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджувався продавцем та доводився до відома газорозподільного підприємства в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлялась актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлювався шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузла/вузлів обліку газу покупцем.
Постановами НКРЕКП, як уповноваженого державною владою України органу, встановлювались ціни на газ і тарифи на його транспортування. Постанови НКРЕКП офіційно оприлюднювались, містили відомості про дату набрання ними чинності, відповідно, були доступними відповідачу для ознайомлення та застосування, при визначенні вартості спожитого газу , адже об'єми отриманого газу, з огляду на вищенаведене, покупцю були відомі, підтверджені продавцем та доведені до відома останнім газотранспортному підприємству. Більше того, саме покупець зобов'язаний був надавати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу із даними про фактичні обсяги використаного газу, його ціну та вартість для підпсання продавцем.
Наявні у справі акти приймання-передачі природного газу оформлені та підписані , як вже зазначено вище, не лише сторонами договору (покупцем та продавцем) а й газорозподільною організацією без будь-яких розбіжностей (непогодження ) як щодо об'ємів поставленого газу, так і щодо його вартості.
Тобто, відповідачу, як покупцю, були відомі всі вихідні дані (об'єми, ціна) за спожитий газ в період поставки газу (а саме: січня, лютого , березня , квітня, жовтня, листопада, грудня 2015 року) .
В порядку, передбаченому п.10.3 зміни і доповнення до п.6.1 Договору сторонами не вносились.
Відповідно, відповідач повинен був і, з огляду на вищенаведене, мав можливість здійснювати оплату за газ протягом місяця поставки газу, що ним виконано не було. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Суд погоджується з доводами позивача про відсутність прострочення кредитора, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Отже, пункт 6.1. Договору не повязує обов'язок відповідача сплачувати вартість отриманого природного газу протягом місяця поставки газу і остаточний розрахунок за фактично переданий газ провести до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з датою оформлення відповідного акту приймання-передачі природного газу, чи з датою підписання ( укладення) договору купівлі-продажу природного газу , чи з будь-якими іншими обставинами ( подіями, тощо).
Тобто, прострочка грошового зобов'язання відповідача за Договором не пов'язана ні з часом підписання відповідного акту приймання-передачі природного газу, ні з датою укладення договору.
Відповідач мав усі фактичні дані щодо обсягів та вартості отриманого природного газу для проведення відповідних розрахунків з позивачем впродовж місяця поставки.
Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу та відповідно до п. 3.4. Договору є підставою саме для остаточних розрахунків між сторонами.
Договором №2950/15-БО (Т)-21 купівлі-продажу природного газу від 18.03.2015 не передбачено відкладальної обставини щодо відстрочення чи не виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого природного газу до моменту підписання акту приймання-передачі природного газу , чи до моменту підписання договору.
Таким чином, умовами Договору жодним чином не пов'язуються дата підписання акту приймання-передачі природного газу, дата підписання договору, з датою розрахунку по кожному з періодів (місяців ) постачання. В свою чергу позивачем були своєчасно та у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання з поставки газу.
За наведеного, помилковими є твердження відповідача про те, що провести оплату газу по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015 до його укладення ( в період з січня по 18 квітня 2015) було неможливим, та що позивачем невірно визначено дату початку прострочення виконання грошових зобов'язань у долученому до справи розрахунку.
Помилковими є твердження відповідача про те, що датою виникнення заборгованості слід вважати дату підписання актів приймання-передачі природного газу (наприклад: за зобов'язаннями січня 2015 - 27.03.2015; за зобов'язаннями лютого 2015 - 27.03.2015 і т.д.).
Час підписання сторонами у справі відповідних актів приймання-передачі природного газу не впливає на момент виникнення прострочки за грошовими зобов'язаннями.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 13.11.2014 року по справі №924/943/14.
За наведеного вище, доводи відповідача про те, що підписання Договору лише 18.03.2015 унеможливило для відповідача перерахування коштів із зазначенням у призначенні платежів посилання на номер договору (зокрема за поставлений природний газ у січні - квітні 2015 року), не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують вище наведених висновків суду про те, що час підписання сторонами договору ( аналогічно як і час підписання сторонами актів приймання-передачі) не впливає на момент виникнення прострочки за грошовими зобов'язаннями.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не зараховано в рахунок погашення боргу по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015, коштів в сумі 106 180,22 грн, які переплачені за Договором №1324/14 БО (Т) від 04.04.2014 року станом на 01.01.2015, які не використані відповідачем і не повернуті йому позивачем, суд зазначає наступне.
Твердження відповідача про те, що позивач з 01.01.2015 року зобов'язаний був переплату (в сумі 106 180,22 грн.) по Договору №1324/14 БО (Т) від 04.04.2014 року зарахувати як плату по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015 є неспроможним. Адже, умовами зазначених договорів не було передбачено, що переплата по Договору №1324/14 БО (Т) від 04.04.2014 року зараховується як плата по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015.
Позивач не вправі на власний розсуд розпоряджатись коштами відповідача. Доказів того, що станом на 01.01.2015 відповідач розпорядився зазначеними коштами і дав позивачу вказівку зарахувати ці кошти в оплату за газ, поставлений по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015, матеріали справи не містять і про наявність таких доказів відповідач не стверджує.
Листом, датованим 02.04.2015 №64-10/354 відповідач розпорядився своїми коштами і просив позивача кошти переплачені по Договору №1324/14 БО (Т) від 04.04.2014 року зарахувати як оплату по Договору №2950/15-БО (Т)-21 від 18.03.2015. Зазначений лист отриманий позивачем 07.04.2015 (вх.№3309/22-15).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості, витягу по рахунку за договором, сальдо по операціям за договором, сума коштів згідно листа відповідача у розмірі 106180,22 грн. врахована в рахунок оплати за поставлений газ та відповідно занесена 31.03.2015.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленні договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що “якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.”
За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 15267,35 грн. пені, 4895,50 грн. інфляційних втрат та 829,03 грн. 3% річних.
Провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, заявлених позивачем до стягнення суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 4895,50 грн., то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 4895,50 грн.
Провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, заявлених позивачем до стягнення суд встановив, що сума 3% річних, становить 829,03 грн, а тому суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 829,03 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Господарський суд, здійснивши перерахунок, за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків на моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, відповідно до сум боргу суд встановив, що сума пені, становить 15267,35 грн, а тому суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають пені в сумі 15267,35 грн.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить стягнення 15267,35 грн. пені, 4895,50 грн. інфляційних втрат та 829,03 грн. 3% річних.
Згідно ст.129 ГПК України, судовий збір судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Української академії друкарства (79020, м.Львів, вул.Під Голоском, 19, ідентифікаційний код 02071004) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 15267,35 грн. пені, 829,03 грн. 3% річних, 4895,50 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 15.07.2019 р.
Суддя Кітаєва С.Б.