Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
15 липня 2019 рокуСправа № 912/1662/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1662/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс", 38200, Полтавська область, смт. Семенівка, вул. Воїнів інтернаціоналістів, 69
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103
про стягнення 12 646,36 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення суми основного боргу в сумі 11 800,00 грн, пені в сумі 846,36 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору купівлі-продажу №ТТ-09000484 від 21.09.2018 в частині поставки оплаченого товару.
Ухвалою від 18.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1662/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 15.07.2019 о 14:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 15.07.2019 не забезпечили, хоча належним чином повідомленні про місце, дату та час засідання суду.
03.07.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі. До клопотання позивачем додано документи, копії яких додано до позовної заяви.
Стаття 202 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, про наявність поважних причин неподання відзиву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк суд не повідомив. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, в т. ч. заперечення проти позову, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Нормою ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 15.07.2019 господарським судом досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
21.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріс" (надалі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу ТТ-09000484 (надалі - Договір) (а.с. 11-13), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.
Кількість, комплектність товару визначається Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток № 1) (п. 1.2. Договору).
Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 3-денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює будь-яку оплату на підставі рахунку Продавця, оскільки ціна (вартість) товару є динамічною і може змінюватися Продавцем залежно від відповідних змін на відповідному ринку товарів, зміни індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України - гривні - стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.
Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або Акту приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору (п. 3.1. Договору).
Згідно пункту 3.2. Договору приймання товару по кількості, комплектності та якості проводиться під час передачі товару, про що складається двосторонній акт приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.5. Договору строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами й діє до 21.09.2019, а, можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору Сторонами (п. 8.1. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
За твердженням позивача відповідачем до цього часу не надано специфікацію або інший документ із зазначенням замовленого товару, строку поставки.
Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" було виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню №9000526 від 10.10.2018 на загальну суму 22 300,00 грн з ПДВ, а саме за вологомір Wile 55 (Farmcomp) кількістю 1 шт., вартістю 10 500,00 грн та вологомір зерна РМ-450 Kett кількістю 1шт, вартістю 11 800,00 грн (а.с. 14).
12.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріс" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" 22 300,00 грн за вологоміри згідно рахунку №9000526 від 10.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №2330 від 12.10.2018 (а.с. 15).
Виконуючи умови договору, 26.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" поставлено позивачу товар, а саме вологомір Wile 55 (16 культур, 0,5% похибка) кількістю 1 шт та віртістю 10 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №9000473 від 26.10.2018 (а.с. 16).
Інша частина замовленого та попередньо оплаченого товару, а саме вологомір зерна РМ-450 Kett вартістю 11 800,00 грн до цього часу відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Агріс" не поставлено.
21.02.2019 позивач звернувся до відповідача з Вимогою про передачу товару по договору купівлі-продажу вих. №15 від 20.02.2019, відповідно до якої вимагав у семиденний строк з дня отримання даної вимоги передати або повідомити письмово про готовність передати ТОВ "Агріс", як Покупцю, замовлений та попередньо оплачений товар, а саме: вологомір зерна РМ-450 Kett в кількості 1 шт, вартістю 11 800,00 грн (а.с. 16-17).
Дана Вимога була отримана відповідачем 28.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20). Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав та товар не поставив.
У зв'язку з чим, 05.04.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією за №42 від 02.04.2019 про повернення коштів та сплату штрафних санкцій за договором (а.с. 22-24), яка була отримана відповідачем 08.04.2019.
Проте, за твердженням позивача, до цього часу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" не перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" сплачені за непоставлений товар кошти.
У зв'язку з неповернення відповідачем попередньої оплати у повному обсязі позивач і звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Водночас необхідно встановити чи порушив відповідач строк поставки товару.
Так сторони у п. 3.5. Договору Сторони передбачили, якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.
Отже, у зв'язку з не зазначенням строку поставки в жодному документі, необхідно застосовувати п. 3.5. Договору, тобто товар мав бути поставлений у розумні строки.
Відповідно до п. 3.6 договору, до виконання умов даного договору щодо повної оплати вартості товару продавець має право передати товар покупцю на відповідальне зберігання, що оформляється окремим договором зберігання.
Водночас "розумні строки" не є чітко визначеними, тому суд вважає за необхідне застосовувати норми статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. А згідно з ч. 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.04.2019, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звертався до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів за непоставлений товар. Дана вимога отримана відповідачем 08.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого Договором Товару так і докази повернення 11 800,00 грн оплати за непоставлений товар, а саме: вологомір зерна РМ-450 Kett.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення 11 800,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 846,36 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Разом з тим, в описовій частині позову позивач посилається на пункт 5.3. Договору від 21.09.2018, який передбачає відповідальність та нарахування пені за несвоєчасну поставку товару Продавцем. Тому господарський суд вважає помилковим зазначення в прохальній частині позову вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та розглядає дану вимогу як стягнення пені не несвоєчасну поставку товару.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов'язання порушене-грошове чи негрошове.
Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов'язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.
Згідно п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної поставки Товару Продавцем, Покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.
Згідно п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Разом з тим, господарський суд враховує, що сторонами в п. 5.3. Договору не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов'язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, тому правових підстав для стягнення пені із відповідача немає.
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 846,36 грн пені за невиконання зобов'язань за договором по поставці товару заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" підлягають задоволенню в частині стягнення 11 800,00 грн основного боргу. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Судовий збір за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м.Кропивницький, вул. Соборна, 22, оф. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс" (38200, Полтавська область, смт. Семенівка, вул. Воїнів інтернаціоналістів, 69, ідентифікаційний код 32364579) 11 800,00 грн основного боргу, а також 1 792,44 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.07.2019.
Суддя В.Г. Кабакова