вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" липня 2019 р. м. Київ
Справа № 911/1008/19
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» про стягнення 936 514,90грн, за участю представників від:
позивача - Тарновецький Я.М. (довіреність від 12.01.2019);
відповідача - Волтарніст М.О. (ордер серії КВ №068275 від 28.12.2018)
встановив:
Фізична особа - підприємець Лазорик Василь Михайлович (далі - ФОП Лазорик В.М.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - ТОВ "Астерс Груп") про стягнення 962348,75грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки від 01.11.2015 №1І031475 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.-3-6).
Ухвалою від 22.04.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 24.05.2019, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).
Копія відповідної ухвали отримана: позивачем - 07.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267216499 (а.с.78); відповідачем - 07.05.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103269008109 (а.с.77).
У встановлений строк відзив від відповідача не надійшов.
При цьому, 24.05.2019 відповідачем подано клопотання про поновлення або встановлення йому нового строку для подання відзиву на позов. Мотивуючи заявлене клопотання, відповідач зазначає, що був позбавлений технічної можливості надати відзив у встановлений строк, у зв'язку з внутрішнім переміщенням структурних підрозділів, передачею документів до архіву та відключенням техніки (а.с.117).
Щодо задоволення відповідного клопотання представник відповідача у підготовчому засіданні не заперечував.
Зважаючи на вказані відповідачем обставини, а також враховуючи, що судом встановлено мінімальний строк для подання відзиву, який передбачено ч.8 ст.165 ГПК України, а також право суду, визначене ч.2 ст.119 ГПК України продовжити встановлений строк, судом продовжено до 29.05.2019 строк для подання відзиву з доказами в обґрунтування викладених у ньому заперечень та доказів направлення його копії позивачу, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання (а.с.119-122). Також, відповідною ухвалою судом встановлено строк для подання відповіді на відзив до 10.06.2019.
У підготовчому засіданні 24.05.2019 суд постановив згідно ч.9 ст.80 ГПК України не приймати до уваги докази, надані позивачем з клопотанням від 24.05.2019, оскільки позивачем не надано доказів підтвердження надсилання (надання) їх іншому учаснику справи - відповідачу, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання (а.с.119-122).
У підготовчому засіданні 24.05.2019 оголошено перерву до 12.06.2019, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання (а.с.119-122).
29.05.2019 відповідачем подано відзив на позов, у якому відповідач просить у задоволенні заявлених вимог відмовити.
Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що:
- відсутні докази поставки товару, оскільки видаткові накладі складені без дотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ;
- неналежне оформлення видаткових накладних, а також не надання доказів подання відповідачу податкових накладних, посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок, сертифікатів відповідності, гігієнічних висновків, надає право відповідачу, в силу п.7.10 договору, затримати розрахунки;
- строк оплати не настав, оскільки позивач не надав належним чином оформлених та передбачених договором документів, а також відсутні докази реалізації товару;
- при розрахунку позивачем не враховано, що частина товару повернута.
Окрім того, у відзиві на позов відповідач запропонував позивачу забрати непроданий товар (а.с.131-135).
У відповіді не відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого строку -10.06.2019, позивач вказує на те, що:
- окремі недоліки у оформленні видаткових накладних не є підставою для невизнання господарських операцій, а факт отримання товару за такими накладними підтверджено доказами;
- відповідач не звертався з вимогою про надання необхідних документів;
- частина товару за договором повернута позивачу у 2015-2016 роках, щодо іншого товару відповідач не звертався з повідомленням про повернення товару протягом дії договору;
- при розрахунку до переліку залишків нереалізованого товару, який надав відповідач, увійшов товар, який поставлявся не на підставі договору, вимоги за яким заявлені у позові, а на підставі інших видаткових накладних і оцінка відповідним правовідносинам сторін надана у іншій справі судовим рішенням (а.с.145-146).
11.06.2019 від позивача надійшла заява, у якій позивач просить стягнути з відповідача 936514,90грн (а.с.166-167).
Відповідна заява розцінена як заява позивача про зменшення позовних вимог та прийнята до розгляду у підготовчому засіданні, про що 12.06.2019 прийнято ухвалу, яка занесена до протоколу (а.с.189-192).
Приймаючи відповідну заяву позивача, суд виходив з того, що подання такої заяви є правом позивача, яке ним реалізовано у строк, встановлений п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, - до закінчення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні судом встановлено строк для подання заперечень до 25.06.2019, а також задоволено клопотання відповідача щодо продовження строку підготовчого провадження на 30 днів на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, про що прийнято ухвали, занесені до протоколу судового засідання. Окрім того, зважаючи на те, що не всі питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, вирішені, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.07.2019, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу засідання (а.с.189-192).
27.06.2019 (здано для відправлення до суду відділенню зв'язку №160 м. Києва 25.06.2016) від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідач заперечує те, що у залишку товару, якій він надав, є товар, поставлений за видатковими накладними, які не мають відношення до договору, вимоги за яким заявлені у даній справі (а.с.194).
03.07.2019 у підготовче засідання з'явилися представники сторін, які подали письмову згоду про те, що вони не заперечують проти розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання (а.с.200).
03.07.2019 за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України про закриття підготовчого провадження, занесену до протоколу (а.с.201-206), після чого суд приступив до розгляду справи по суті.
03.07.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.07.2019, про що прийнято ухвалу занесену до протоколу судового засідання (а.с.201-206).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача - щодо заявленого позову заперечував і просив у задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
01.11.2015 між СПД Лазорик В.М. (постачальник) та ТОВ "Астерс Груп" (покупець) укладено договір №11031475 (далі - договір, договір поставки, а.с.12-15).
Відповідно до умов вказаного договору, поставки постачальник зобов'язався поставити товар за замовленням покупця, а покупець - в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації (п. 1.1 договору).
Як визначено п.3.1 договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам, в строк, зазначений у замовленні; товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс "Офіційнй правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", введених у дію з 01.01.2000 (п.3.4 договору); датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (п.3.4 договору).
У відповідності до п. 3.6 договору, постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні; товарно-транспорті накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору).
В силу п.7.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.
Загальна сума договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п. 7.8).
Згідно п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні сім днів. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00грн з кожного магазину.
Пунктом 7.13 сторони узгодили, що не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення договору сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків (не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу).
Також, як визначено п.3.7.1 договору, у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.
Відповідним договором також визначено, що постачальник зобов'язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів « Фуршет» в порядку, встановлену сторонами окремими договорами (п.4.1 договору).
Вказаний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 01.11.2018 (п. 10.1 договору).
Між сторонами даного договору узгоджено ціну, кількість, асортимент товару у специфікації, що є частиною договору (а.с.17).
Як встановлено під час розгляду справи, позивачем поставлено відповідачу товар за таким договором на загальну суму 3 416379,20грн, що підтверджується видатковими накладними, у яких є посилання на відповідний договір (у т.ч. товару, не передбаченого наданою специфікацією):
- №1 від 13.11.2015 на суму 301 284грн;
- №2 від 13.11.2015 на суму 519 943,10грн;
- №3 від 13.11.2015 на суму 197 337,50грн;
- №4 від 13.11.2015 на суму 465 769,60грн;
- №5 від 13.11.2015 на суму 187 470грн;
- №6 від 13.11.2015 на суму 414 590грн;
- №7 від 13.1.2015 на суму 153 000грн;
- №8 від 30.11.2015 на суму 786 435грн;
- №1 від 07.04.2016 на суму 313 650грн;
- №2 від 07.04.20169 на суму 19 440грн;
- №3 від 20.04.2016 на суму 57 460грн (а.с.18,20,22,24,26,28,30,32,34,36,38).
Факт отримання відповідного товару відповідач не оспорював, а лише вказував на недотримання вимог щодо оформлення бухгалтерських документів, у зв'язку з чим зазначив, що такі документи не є належними доказами здійснення поставки.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.165 ЦК України, якщо відзив не містить вказівку на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Належними доказами, як визначено ч.1 ст.76 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Як визначено ч.2 цієї норми, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідні видаткові накладні, не зважаючи на наявність певних дефектів при їх оформленні, є належними доказами у справі, оскільки дозволяють встановити факт поставки товару та передачу його відповідачу.
Слід зазначити, що вказуючи на те, що неможливо встановити за певними видатковими накладними, враховуючи нерозбірливість прізвищ та підписів, осіб, які отримали такий товар та їх повноважень, відповідач не зазначає, що відповідні особи, які підписались за отримання товару за накладними, не були уповноважені приймати товар від імені відповідача. Поряд з цим, товар за такими накладними частково оплачений відповідачем, а частина його повернута після його прийняття, що свідчить про схвалення дій таких осіб відповідачем у подальшому.
При цьому, факт перерахування відповідачем грошових коштів в рахунок часткової оплати товару, поставленого за цим договором, підтверджено наданими позивачем виписками з рахунку, а саме: 21.12.2015 - 5 000грн, 30.12.2015 - 40 000грн, 14.01.2016 - 120000грн, 18.01.2016 - 50 000грн, 21.01.2016 - 40 000грн, 26.01.2019 -100 000грн, 03.02.2016 - 30000грн, 10.02.2016 - 25000грн, 23.12.2016 - 20000грн, 05.01.2017 - 300 000грн, 30.01.2017 - 200 000грн, 14.02.2017 - 100 000грн, 07.08.2017 - 25 000грн, 22.08.2017 - 15 000грн, 31.08.2017 - 22 000грн, 25.09.2017 - 17000грн, 06.11.2017 - 15000грн, 29.01.2018 -5000грн, 31.01.2018 - 5000грн, 26.02.2018 - 5000грн, 06.03.2018 - 15000грн, 12.03.2018 - 20000грн, 25.03.2018 - 5000грн, 24.04.2018 - 2500грн, 26.04.2018 - 20000грн, 29.05.2018 - 5000грн, 07.06.2018 - 5000грн, 18.06.2018 - 5000грн, 22.06.2018 - 5000грн, 09.07.2018 - 5000грн, 16.07.2018 - 5000грн, 13.08.2018 - 5000грн, 20.08.2018 - 5000грн, 10.09.2018 -5000грн, 14.09.2018 - 5000грн (а.с.81-116,173-174).
Відповідач інших доказів, ніж ті, що надані позивачем у підтвердження факту оплати товару, поставленого за відповідним договором, не надав.
Частина товару, поставленого за відповідним договором, повернута, на підтвердження чого надані накладні: №2214812270 від 11.04.2016 на суму 3240грн; №2215696912 від 26.10.2016 на суму 160180,23грн; №2215696913 від 26.10.2016 на суму 105746,78грн, №2215696915 від 26.10.2016 на суму 53024,96грн (а.с.139-141, 151-152). На зазначений факт вказує і відповідач у відзиві на позов, однак, не вказуючи на повернення товару за накладною від 11.04.2016.
Окрім того, судом встановлено, що між сторонами укладено договір №Л1І0314475 від 01.11.2015, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати позивачу за плату логістичні послуги, стосовно товарів, поставлених за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015 (п.1.1, далі - договір про логістичні послуги, а.с.175-177).
Вартість послуг за вказаним договором, визначена його сторонами у розмірі 8% від загальної вартості поставленого товару з урахуванням ПДВ за поточний місяць згідно з договором поставки (п.3.1 договору про логістичні послуги). При цьому, як визначено п.3.2 такого договору, оплата за надані за таким договором послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог; підставою для зарахування є акт прийому-передачі відповідних послуг.
Також, 01.11.2015 між сторонами укладено договір №ВЗ 1І031475 про надання послуг, за умовами якого позивач доручив відповідачу, а відповідач зобов'язався надати за плату маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених позивачем за договором №1І031475 від 01.11.2015 (далі - договір про маркетингові послуги, а.с.178-179).
Вартість послуг за таким договором визначається з розрахунку 4% загальної суми проданого у мережі магазинів товару з урахуванням ПДВ та оплаченого замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеним між позивачем та відповідачем (п.3.1 договору). Таким договором передбачена оплата послуг шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування належних відповідачу за ці послуги сум із грошових коштів, які відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу за поставлений товар відповідно до договору постачання; підставою для розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг (п.3.2 договору).
Акти до відповідних договорів сторонами не надані.
Як стверджує позивач у заяві про зменшення позовних вимог: вартість послуг відповідача за договором про логістичні послуги склала 291 069,79грн; вартість послуг за договором про маркетингові послуги - 77 706,90грн; вартість інших послуг, які відповідач надав, склала 37 395,12грн; в рахунок оплати товару, поставленого за вищевказаним договором поставки, зараховано оплату відповідних послуг відповідача.
21.05.2019 позивачем направлено відповідачу вимогу про оплату товару на суму 962 348,75грн, що підтверджується фіскальним чеком від 22.05.2019 та повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення №37866500385327 відповідачу 29.05.2019 (а.с.148-150). Отримання у відповідному відправленні іншого документа аніж вказаної вимоги відповідачем не доведена і зазначений факт не оспорений.
У даній справі позивач просить стягнути заборгованість за товар, переданий відповідно до вказаних накладних, у розмірі 936514,90грн, зобов'язання з оплати якого не припинились внаслідок його виконання, зарахування та інших юридичних фактів.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений товар.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідне правило сторонами змінено і п. 7.9 договору визначено, що оплата здійснюється після реалізації товару кожні 7 днів. Отже, фактично сторони обов'язок відповідача (покупця) оплатити поставлений товар поставили у залежність від певної обставини - продажу відповідного товару третім особам (його реалізації).
Разом з тим, укладений сторонами договір поставки не передбачає зобов'язання відповідача реалізовувати переданий товар, як і відповідальності за виконання відповідного зобов'язання. Відповідний договір не містить порядку інформування відповідачем позивача про обсяги реалізації за певний період або звітування про це, як і права позивача здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах (складах) відповідача.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивач відповідно до розділу 4 договору мав і має доступ в мережі магазинів «Фуршет» до поставленого ним товару та може мати інформацію про його реалізацію.
Так, відповідний розділ договору поставки не визначає порядку доступу та права позивача здійснювати ревізію реалізації товару та його залишків. Відповідний розділ договору визначає зобов'язання позивача за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет», надавати додаткові знижки на товар, не проводити аналогічних заходів та не надавати додаткових знижок на час проведення відповідних заходів іншим суб'єктам господарювання (п.4,1, 4.2, 4.3 договору поставки).
Укладений сторонами договір лише визначає зобов'язання сторін підписувати акти звірки взаєморозрахунків не рідше ніж кожні три місяці - до 30 числа першого місяця наступного кварталу (п.7.13 договору).
Позивачем надано акт звірки розрахунків за період з 01.10.2016 по 31.10.2016, який містить інформацію щодо здійснених операцій не лише за відповідним договором поставки, а за всіма рахунками щодо взаємовідносин з постачальником - позивачем у справі. За таким актом, який підписано сторонами, станом на 31.10.2016 за всіма рахунками по взаємовідносинам з позивачем залишок складає 2 527385,79грн (а.с.153-154).
Доказів проведення звірки розрахунків та підписання обома сторонами актів після 31.10.2016 за договором поставки не надано.
При цьому, сторонами у договорі поставки визначено, що підписання актів звірки розрахунків може здійснюватись одним із прийнятних для сторін способом: або в офісі покупця або шляхом обміну по пошті, рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п.7.13.1 договору поставки). Договором визначено, що відповідач має право вимагати направлення уповноваженого представника в офіс покупця, а у випадку неявки - направити акт звірки розрахунків, який позивач зобов'язаний підписати і повернути протягом п'яти робочих днів; у випадку не підписання акту позивачем він вважається погодженим (пп.7.13,2, 7.13.3 договору поставки).
Доказів направлення відповідачу таких документів позивачу не надано, як і їх складання сторонами після 31.10.2016.
Між тим, акт звірки, на думку суду, не може бути складено позивачем самостійно, оскільки умовами договору не передбачено його право здійснювати перевірку обсягів товару, який не реалізований у магазинах (складах) відповідача.
В силу ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
При цьому, договір, за змістом ч. 2 ст.202 ЦК України, є двостороннім (багатостороннім) правочином.
Згідно ч.2 ст.212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
Таким чином, враховуючи, що товар, як визначено п.5.1 договору поставки, перейшов у власність відповідача в момент його приймання-передачі, що фактично дозволяє йому вільно і у будь-який час ним розпорядитись, договір не передбачає обов'язку відповідача реалізовувати переданий йому у власність товар, що дозволяє йому не здійснювати дій щодо його реалізації, строк дії договору закінчився і протягом його дії відповідач не скористався правом на повернення товару, який не виходить на необхідний рівень продажу чи з інших підстав, визначених договором, відповідну обставину - факт продажу такого товару, суд вважає такою, що настала після пред'явлення позивачем вимоги про оплату товару, доказів відповіді на яку відповідач не надав.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що строк оплати не настав, оскільки позивачем не надано доказів передачі необхідного пакету документів.
Так, доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним п.3.6 договору і які дійсно необхідні для товару відповідного виду на момент прийняття рішення у справі відповідач не надав.
Відповідачем не доведено, що він відмовлявся приймати товар без документів або вимагав їх надання. При цьому у даній справі встановлено факти його прийняття та здійснення часткової оплати.
В силу ч.1 ст.666 ЦК України, яка визначає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку, встановленого ч.2 ст.662 ЦК України, передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Як визначено ч.2 ст.666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Доказів заявлення вимоги відповідачем щодо передачі документів не надано, у зв'язку з чим суд вважає недоведеним твердження відповідача про те, що необхідні документи не були передані позивачем щодо поставленого товару, що надає йому право, за умовами договору, затримати розрахунки. При цьому, суд звертає увагу на те, що перелік документів, визначених п.3.6 договору поставки, є загальним і частина зазначених у такому переліку документів взагалі не підлягала передачі з огляду на вид товару, який поставлявся (наприклад, ветеринарні свідоцтва та довідки, технічні паспорти тощо), а відповідач навіть не зазначив у відзиві які саме документи у кожному конкретному випадку передачі товару не надані позивачем.
Посилання відповідача на те, що товар, переданий за договором поставки, частково не реалізований, суд вважає непідтвердженим з наступних підстав.
Так, відповідачем надано перелік залишків товару ФОП Лазорик В.М. у роздрібній мережі покупця - ТОВ «Астерс Груп» на 22.05.2019 (а.с.136-138).
Між тим, з відповідного переліку товару вбачається, що такий перелік складено щодо всього товару, який поставлявся позивачем. Так, до переліку включений товар, поставка якого не здійснювалась за накладними, які додані до поданої позовної заяви, та у відповідності з договором поставки, вимоги за яким заявлені, зокрема: «верхівка пластик. мала 18см; верхівка пластик. новоріч. персонаж 26см, верхівка пластик. Лунка 25см, верхівка пластик. Символ року 26см, верхівка пластик. Зірка велика 25см, куля пластик Іній символ року 62мм, куля пластик символ року 60мм, куля новорічний персонаж 60мм, куля пластик. декор. Янголочок, куля пластик. декор. Годинник, кошик з лози дитячий 14х16х11см, кошик з лози великий №4 43х21х22см, заготовка для писанки дерев'яна, вогні бенгальські 16см» тощо.
Судом також встановлено, що товар, який за родовими ознаками тотожний товару, що поставлявся за умовами договору поставки, вимоги за яким заявлені, також передавався позивачем відповідачу на підставі накладних №2 від 26.10.2016, №5 від 29.10.2016, №4 від 14.11.2016, вимоги за якими не заявлені у даній справі.
Таким чином, із наданого переліку неможливо визначити, який з товару, включеного до переліку, поставлявся саме за договором поставки, вимоги за яким заявлені у даній справі. Переліку щодо товару, який поставлений за договором поставки №1І031475 від 01.11.2015, однак, не реалізований на даний час, відповідач не надав, отже, не довів того факту, що частина товару за вказаним договором не реалізована.
У відзиві на позов відповідач також запропонував позивачу забрати товар, що відповідач вважає повідомлення постачальника покупцю в порядку п.3.7.1 договору.
В силу п.3.7.1 договору, у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.
Між тим, у відзиві, який не можна вважати повідомленням відповідно до п.3.7.1 договору поставки, оскільки відзив за своєю суттю є заявою по суті справи за змістом ч.2 ст.161 ГПК України, взагалі не зазначено необхідної та передбаченої договором інформації щодо переліку точок, з який відповідний товар може бути вивезений.
Окрім того, слід зазначити, що відповідач не довів, що нереалізованим є товар, поставлений саме за договором, вимоги за яким заявлено у даній справі.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 936514,90грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем у розмірі 14435,23грн, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 14047,72грн - пропорційно задоволеним вимогам.
З урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивач не позбавлений права подати клопотання відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» щодо повернення частини сплаченого судового збору. Однак, на даний час відповідне клопотання судом не отримано.
В силу ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, як визначено п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В орієнтованому розрахунку судових витрат позивач повідомив про те, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30000грн, проте, доказів понесення позивачем таких витрат під час розгляду справи не надав.
Згідно чч.1,2 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог
Між тим, до закінчення судових дебатів позивач відповідної заяви також не подав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (ідентифікаційний код 35995595; 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г) на користь фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 936 514,90грн основного боргу, а також 14047,72грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.07.2019.
Суддя А.Р. Ейвазова