ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2019Справа № 910/5745/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд»
про стягнення 163.192,60 грн.
Представники сторін: не викликались
03.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» про стягнення 163.192,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 53-129-01-17-01015 від 04.04.2017 відповідач був зобов'язаний у строки визначені цим договором поставити бензин А-92. Строки поставки продукції зазначений у специфікації до договору і визначений у період часу з моменту укладення договору до 03.05.2017 (у зв'язку з тим, що 30.04.2017 був неробочим днем). Відповідачем взяті на себе зобов'язання з поставки продукції виконано, проте з порушенням строків на 62 дні, що підтверджується видатковими накладними №№ 170704/016 та 170704/017 від 04.07.2017. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 163.192,60 грн штрафних санкцій, з яких 76.651,07 грн пені та 86.541,53 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5745/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.05.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корпус Б, офіс 33 (номер відправлення 0103049656053), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.05.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 11.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049656053, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 31.05.2019 включно.
11.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» про стягнення 19.356,21 грн інфляційних втрат та 2.750,21 грн - 3% річних за несвоєчасну сплату поставленого товару за договором поставки № 53-129-01-17-01015 від 04.04.2017.
Також 11.06.2019 ТОВ «Альянс Енерго Трейд» подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення зустрічного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 поновлено пропущений строк для подачі зустрічного позову; зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд».
11.06.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в квітні 2017 року, коли мала відбутись поставка продукції на підставі специфікації № 1 до договору, на ринку нафтопродуктів України мали місце коливання ціни на предмет закупівлі з незалежних від відповідача причин. З огляду на це відповідач, як постачальник за договором негайно сповістив про це позивача, з урахуванням положень договору та Закону України «Про публічні закупівлі», адже договір було укладено за результатом перемоги тендерної пропозиції відповідача. Відповідач неодноразово звертався з листами до позивача, в яких просив розглянути можливість підвищення цін та зменшити кількість поставки таким чином, щоб зазначена зміна не призвела до збільшення суми визначеної в договорі. Відповідач не отримав жодної відповіді, у зв'язку з цим відповідачем було запропоновано позивачу подовжити термін поставки до 07.07.2017. Листом № 041-5/5565 від 03.07.2017 Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» погодив продовження строку поставки бензину автомобільного А-92 (залишок поставки) згідно умов договору в зазначений термін. Вказує на те, що позивач підписував акти приймання-передачі ТМЦ значно пізніше, ніж видаткові накладні. Так, наприклад відповідачем було поставлено продукцію вантажоодержувачу 10.04.2017, що підтверджується видатковою накладною № 170410/030, однак акт приймання-передачі ТМЦ по даній партії продукції був підписаний лише 21.04.2017. Відповідач вважає, що у представника позивача, яким підписаний позов, відсутні повноваження на звернення до суду, оскільки судом не було визначено, що справа є малозначною.
11.06.2019 разом з відзивом відповідачем подано клопотання про поновлення процесуального строку для подачі відзиву. В обґрунтування клопотання зазначає, що в штаті товариства протягом тривалого періоду часу була відсутня штатна одиниця - юрист. Лише 06.06.2019 на посаду заступника директора з правових питань було прийнято ОСОБА_1 , яка забезпечуватиме юридичний супровід товариства в судах. Внаслідок відсутності кваліфікованих кадрів у штаті товариства останнім не дотримано строк для подачі зустрічного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частина 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи наведені заявником обставини, суд вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити відповідачу пропущений строк для подачі відзиву.
27.06.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що позивачем як стороною договору перенесення строків поставки не погоджувалось і додаткової угоди до договору між сторонами не укладалось. Лист ВП «РАЕС» від 03.07.2017 № 041-5/5565, який був направлений позивачу не може бути розцінений як юридично значимий документ щодо внесення змін до договору, оскільки зазначений підрозділ не є стороною договору і направлявся не відповідачу, а позивачу і наразі невідомо як цей лист опинився у відповідача. Даний лист є інформаційним та не може породжувати жодних юридичних наслідків для сторін договору - позивача та відповідача у даній справі. Заперечує проти тверджень відповідача про відсутність повноважень у представника позивача на звернення до суду.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.04.2017 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність «Альянс Енерго Трейд» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 53-129-01-17-01015 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договору, поставити бензин А-92 (далі - продукція) виробництва ПАТ «Укртатнафта» для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договору, прийняти і оплатити продукцію.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим має сплатити пеню в розмірі 76.651,07 грн та штраф в розмірі 86.541,53 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2017, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку.
Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.04.2017) визначено, що сума договору складає 2.823.195,68 грн, у тому числі ПДВ 20% - 470.532,61 грн.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений у специфікації.
Так, у специфікації № 1 до договору встановлено термін поставки продукції до 30.04.2017.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання - передачі поставленої продукції.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата покупцем частини вартості поставленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Згідно з п. 5.4 договору датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Відповідачем, як постачальником здійснено поставку продукції за видатковими накладними № 170704/016 від 04.07.2017 на суму 624.611,27 грн, № 170704/017 від 04.07.2017 на суму 611.696,42 грн, загалом на суму 1.236,307,69 грн.
Отже, зважаючи на дату видаткових накладних, а саме 04.07.2017 поставка продукції відбулась з простроченням на 62 дні.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Умовами п. 7.2 договору сторони передбачили інший розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 76.651,07 грн пені та 86.541,53 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками).
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Заперечення відповідача про наявність узгодження нових строків поставки продукції судом не приймається до уваги, оскільки згідно з п. 11.11 договору зміни до договору вносяться шляхом укладення додаткової угоди (договору). Відповідачем не подано доказів укладення з позивачем, як стороною договору, додаткової угоди (договору) про визначення нових строків поставки продукції.
Посилання відповідача на відсутність повноважень представника позивача (першого заступника директора Годунка В.А. ) на підписання позовної заяви не відповідають дійсності з огляду на наступне
Пункт 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що малозначними справами є зокрема справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 01.01.2019 відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1.921,00 грн.
З урахуванням викладеного малозначними справами є справи ціна позову у яких не перевищує 192.100,00 грн.
Оскільки позивачем пред'явлено вимоги про стягнення 163.192,60 грн в силу п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України дана справа є малозначною справою, що в свою чергу не потребує визнання такою судом із зазначенням в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Позовна заява підписана першим заступником директора Годунком В.А. на підставі довіреності № 2633 від 30.11.2018, яка визначає повноваження останнього на подачу позовних заяв з правом їх підпису.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Енерго Трейд» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, корпус Б, офіс 33, код ЄДРПОУ 38489035) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) 76.651 (сімдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн 07 коп. пені, 86.541 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот сорок одна) грн 53 коп. штрафу, 2.447 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова