ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2019Справа № 910/5294/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»
про стягнення 307.001,36 грн
Представники сторін: не викликались
22.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення 307.001,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2016/ТП-ПР-60831 від 04.01.2016 (в подальшому номер договору змінено на № 11410XG81DBP016), зі змінами та доповненнями. 01.01.2018 дія договору була припинена, шляхом підписання між сторонами додаткової угоди від 29.12.2017. У зв'язку з припинення дії договору, 02.01.2018 сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків, яким сторони підтвердили, що станом на 31.12.2017 у відповідача існує заборгованість перед позивачем (попередня оплата) у розмірі 271.060,81 грн. Позивач звертався до відповідач з вимогою про повернення вказаних грошових коштів, на що відповідачем відповіді не надано та кошти не повернуто. У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 307.001,36 грн, з яких 271.060,81 грн попередньої оплати, 26.516,55 грн інфляційних втрат, 9.424,00 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5294/19 від 24.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
06.05.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5294/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.05.2019 було 13.05.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049656061 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04108, м. Київ, просп. Свободи , 2-Г, літ. А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.04.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 11.05.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 14.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049656061, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.05.2019 включно.
28.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару. Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки стягнення попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні вказаної норми.
13.06.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що стаття 693 Цивільного кодексу України передбачає можливість вибору покупцем або повернути суму передоплати, або отримати в рахунок передплати товар. Умова щодо повернення передплати передбачена пунктом 4.6 договору № 2016/ТП-ПР-60831 від 04.01.2016 та абзацом 2 пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015. Позивач зазначає, що він просить стягнути суму попередньої оплати, яка є грошовим зобов'язанням в розумінні законодавства України, зокрема й ст. 625 Цивільного кодексу України. Дата виникнення цього грошового зобов'язання пов'язана з пред'явленням відповідачу вимоги № 10/01-18 від 10.01.2018 (вх. № СЛ-346-КVz10-0218 від 09.02.2018).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «термінал Бровари» (споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (постачальник, відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 2016/ТП-ПР-60831, який в подальшому змінено на № 11410XG81DBP016 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем не було здійснено постачання природного газу на суму 271.060,81 грн, а отже останній має повернути сплачені позивачем кошти та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 26.516,55 грн та 3% річних в розмірі 9.424,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2 договору він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.
Додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 внесено зміни до п. 11.5 договору та визначено строк дії договору в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2017.
Згідно з п. 11.4 договору припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та договором.
29.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди призупинити договір з 01.01.2018.
Згідно з п. 4.7 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу.
02.01.2018 сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків за договором № 11410XG81DBP016 від 01.01.2018, відповідно до якого станом на 31.12.2017 заборгованість відповідача на користь позивача складає 271.060,81 грн.
Наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу та копіями банківських виписок підтверджуються відомості, що вказані в зазначеному вище акті звірки.
Відповідно до п. 4.6 договору у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з листом № 10/01-18 від 10.01.2018, в якому позивач вимагав повернути надлишково перераховані кошти згідно акту звірки у розмірі 271.060,81 грн. Дана вимога була вручена відповідачу та зареєстрована останнім 09.02.2018 за вх. № СЛ-346-KVz10-0218. Відповідач не заперечує отримання даної вимоги.
Оскільки відповідач вимогу позивача отримав 09.02.2018, з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплатити позивачу кошти до 16.02.2018 включно.
Проте, відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 18/0724-15 від 24.07.2018, в якій просив повернути надлишкового перераховані кошти в сумі 271.060,81 грн. Дана претензія надіслана відповідачу 25.07.2018 рекомендованою кореспонденцією № 0408028326423 та отримана відповідачем 27.07.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дана претензія позивача також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 271.060,81 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 26.516,55 грн інфляційних втрат (нарахованих з березня 2018 року по березень 2019 року) та 9.424,00 грн - 3% річних (нарахованих з 17.02.2018 до 15.04.2019).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 26.516,55 грн інфляційних втрат та 9.424,00 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідачем доказів в підтвердження постачання позивачу газу на суму 271.060,81 грн або повернення коштів не подано.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м. Київ, просп. Свободи, 2-Г, літ. А, код ЄДРПОУ 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (07400, Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, 62, код ЄДРПОУ 33584049) 271.060 (двісті сімдесят одна тисяча шістдесят) грн 80 коп. попередньої оплати, 26.526 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістнадцять) грн 55 коп. інфляційних втрат, 9.424 (дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири) грн 00 коп. - 3% річних, 4.605 (чотири тисячі шістсот п'ять) грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова