ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2019Справа № 910/5542/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія
«Альфа-Гарант»
про стягнення 21.789,92 грн
Представники сторін: не викликались
26.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додаткової відповідальності «Експрес Страхування» до Товариства з додаткової відповідальності «Страхова компанія «Альфа Гарнт» про стягнення 21.789,92 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору страхування № 209.17.2353945 від 15.05.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки BOVA, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/1960175), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5542/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.05.2019 було 10.05.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049655871 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.05.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Дану ухвалу було отримано відповідачем 13.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049655871, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 28.05.2019 включно.
22.05.2019 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № АК/1960175.
27.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що ДТП сталося 25.08.2017, однак позивач до відповідача із заявою про страхове відшкодування у визначений п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк не звертався, тому в силу п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону у страховика є право відмови у виплаті страхового відшкодування. З приводу посилання позивача на те, що ним було надіслано відповідачу заяву про відшкодування шкоди № 3.17.1317 від 28.12.2017 відповідач зазначає, що ним 15.01.2018 було отримано єдиний документ від відповідача це заяву № 5846/17.1630 від 29.12.2017, яка надійшла в конверті з реєстраційним номером 0420523641416. Зазначає, що позивачем не подано жодних належних доказів надіслання відповідачу саме заяви № 3.17.1317 від 28.12.2017.
В поданому відповідачем відзиві міститься клопотання про розгляд справи № 910/5542/19 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про надання додаткового часу для подання додаткових доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5542/19 від 30.05.2019 в задоволенні клопотань Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про розгляд справи № 910/5542/19 в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін та про встановлення додаткового строку для подання доказів відмовлено.
04.06.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що заперечення факту щодо неотримання відповідачем заяви від 28.12.2017 не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що у своїй сукупності докази - рекомендоване повідомлення про вручення реєстрового листа № 0420523641416 та список № 1 згрупованих поштових відправлень свідчить, що 05.01.2018 позивачем направлено лист вагою 195 грам, що відповідає вазі заяви про відшкодування шкоди від 28.12.2018 з додатками.
13.06.2019 від відповідача до суду надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що ні рекомендоване повідомлення про вручення поштове відправлення, ні список № 1 рекомендованих листів від 05.01.2018, ні список № 65 згрупованих поштових відправлень не містять жодної інформації про зміст відправлення.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 755/13232/17 вбачається, що 25.08.2017 о 21 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , по вул. Малишка, 1, в м. Києві, керуючи транспортним засобом автобусом BOVA, державний номер НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпеці руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження автомобілів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 2.3б, 10.9 Правил дорожнього руху України.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Автомобіль марки Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_1 , застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на підставі договору страхування № 209.17.2353945 від 15.05.2017.
Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» № 0000011346 від 01.09.2017 вартість ремонту автомобіля марки Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_1 складає 22.789,92 грн.
Згідно акту виконаних робіт № 2017018541 від 25.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» виконано, а страхувальником прийнято роботи з ремонту автомобіля марки Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_1 вартістю 22.789,92 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 3.17.1317-1 від 05.09.2017, а також розраховано суму страхового відшкодування.
Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 22.789,92 грн.
Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 22.789,92 грн були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт ЛТД» згідно платіжного доручення № ЦО02354 від 05.09.2017.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки BOVA, державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1960175 застрахована у Товариства з додаткової відповідальності «Страхова компанія «Альфа Гарнт».
Відповідно до умов договору (полісу) № АК/1960175 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100.000,00 грн та розмір франшизи встановлено в розмірі 1.000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 22.789,92 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BOVA, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1960175, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
В матеріалах справи наявна заява про відшкодування шкоди № 3.17.1317 від 28.12.2017 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок відшкодування в сумі 21.789,92 грн (22.789,92 грн - 1.000,00 грн франшизи).
Згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом надіслання певного документу є опис вкладення, який підтверджує зміст поштового відправлення.
Проте належних доказів в підтвердження надіслання цієї заяви відповідачу позивачем не подано.
Подані позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0420523641416, список № 1 згрупованих поштових відправлень від 10.01.2018, список № 65 форми 103 згрупованих поштових відправлень від 10.02.2018 не є належними доказами відправлення саме заяви № 3.17.1317 від 28.12.2017, оскільки не підтверджують зміст відправлення.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Враховуючи наведені правові норми та встановлені судом обставини неподання позивачем відповідачу заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АК/1960175 протягом одного року з моменту ДТП, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
(Даної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, що викладена у постанові № 910/7448/9/17 від 05.06.2018).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто-страхування» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова