ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2019Справа № 910/8892/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 14196320) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, буд. 31, офіс 6; ідентифікаційний код 35274677)
про стягнення 158 316,00 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Родень-М" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім 2001", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 158 316,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ліквідатор зазначає, що в ході здійснення ліквідаційної процедури, при дослідженні первинної документації, ним було встановлено, що відповідач в період з 23.01.2013 по 14.03.2013 здійснив поставку позивачу карбаміду в кількості - 207, 35 т. на загальну суму 815 412, 75 грн.
Разом з тим, згідно видаткових накладних № ВП-0000003 від 01.07.2013 та № ВП-0000004 від 01.07.2013 позивачем було повернуто відповідачу карбамід в загальній кількості 40,08 т. на загальну суму 158 316, 00 грн.
Однак, ліквідатор зазначає, що виходячи із наявної в нього документації, кошти за повернутий товар в сумі 158 316, 00 грн. відповідачем не були повернуті позивачу, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019" прожитковий мінімум працездатних осіб з січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921, 00 грн.
З огляду на викладене вище, враховуючи ставку судового збору та ціну позову, позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою мав би сплатити судовий збір у розмірі 2 374,74 грн.
Проте, як вбачається з позовної заяви та додатків доданих до неї, позивачем в порушення норм чинного законодавства, а саме, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України не додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.
Однак, суд зазначає, що позивач у своїй позовній заяві просить суд відстрочити товариству сплату судового збору за подання останньої до прийняття рішення за результатами розгляду позову, оскільки у зв'язку з тим, що позивач не здійснює господарську діяльність, не має можливості отримувати дохід та є неплатоспроможним у останнього немає змоги сплатити судовий збір в розмір 2 374, 74 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
Суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов'язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб'єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.
Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" дій є врахування ним майнового стану сторони.
Отже, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочки сплати судового збору.
При цьому, суд вказує, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочки сплати судового збору або звільнення від його сплати, а також не додано жодних доказів на підтвердження його доводів щодо важкого фінансового становища та недостатності коштів на оплату судового збору.
Суд зазначає, що заявлене у позовній заяві клопотання містить лише посилання на загальні норми законодавства, що регулюють процедуру визнання боржника банкрутом, проте ліквідатором позивача не надано суду доказів відсутності на рахунках позивача грошових коштів для сплати судового збору або майна за рахунок якого можливо сплати судовий збір за подання позовної заяви до суду.
При цьому, долучений до позовної заяви фінансовий звіт за грудень 2017 року не є належним доказом відсутності на рахунках позивача грошових коштів, а з доданого до позовної заяви витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише вбачається накладення державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції у 2014 році арешту на майно позивача в межах виконавчого провадження № 45904170.
В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості його у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі, і не вказано, до якої конкретної дати позивач просить суд відстрочити сплату судового збору.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене вище, розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про недоведеність ним обставин, які перешкоджають сплаті судового збору в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а відтак, вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відсутність доказів сплати судового збору, відповідно до частини першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на те, що позивачем не дотримано вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення заяви без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Родень-М" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича про стягнення 158 316 грн. - залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Родень-М" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 2 374, 74 грн.
3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою
Ухвала набрала законної сили 15.07.2019 та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.О. Баранов