ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.07.2019Справа № 910/15440/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Яблоновського Владислава Анатолійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум"
про стягнення 1 768 976, 91 грн.
та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум"
до Фізичної особи-підприємця Яблоновського Владислава Анатолійовича
про визнання недійсним договору та стягнення 1 050 000,00 грн.
за участю представників:
від позивача (відповідача - за зустрічним позовом): не з'явився ;
від відповідача (позивача - за зустрічним позовом): Лиска П.О.; Руденко В.О.
До Господарського суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець Яблоновський Владислав Анатолійович (далі - ФОП Яблоновський В.А. , позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" (далі - ТОВ "Марафет Хоум", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1 768 976, 91 грн.
Позов мотивований тим, що відповідач порушив умови договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих послуг. Внаслідок неналежного виконання господарського зобов'язання у відповідача утворилась заборгованість.
У позові ФОП Яблоновський В.А . просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 550 000,00 грн., втрати від інфляції у сумі 171 727,91 грн. та 3 % річних у сумі 47 249,00 грн., а всього - у сумі 1 768 976, 91 грн.
Провадження за вказаними вимогами було порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2017 р.
Представник позивача (ФОП Яблоновського В.А.) заявив клопотання від 27.10.2017 р. про колегіальний розгляд справи, розглянувши яке суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження. Водночас, законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від змісту спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.
При цьому норми ГПК України не пов'язують право суду призначати колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які, на думку сторони, свідчать про складність справи. Таким чином, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи, та зробити мотивований висновок щодо обґрунтованості таких доводів.
У даному випадку, господарський суд дійшов висновку, що справа даної категорії не є значної складності, а наведені заявником обставини не свідчать про неможливість всебічного та об'єктивного розгляду даної справи суддею одноособово, отже, підстави для її розгляду у складі колегії суддів відсутні.
У подальшому у зв'язку з набранням чинності нової редакції ГПК України (з 15.12.2017 р.) ухвалою суду від 25.06.2018 р. розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, сторонам надана можливість реалізувати процесуальні права та обов'язки.
У підготовчому засіданні відповідач за первісним позовом (ТОВ "Марафет Хоум") у строк, встановлений законом, надав відзив, у якому заперечив факт наявності договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. між ФОП Яблоновським В.А. та ТОВ "Марафет Хоум". Також вказав, що генеральний директор ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 ніколи не підписував цей договір та у товариства ніколи не було первинних документів до цього договору (технічного завдання, актів наданих послуг), що ставить під сумнів факт укладення такого договору та його виконання.
Також у підготовчому засіданні за клопотанням ТОВ "Марафет Хоум" ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2017 р. у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинене до отримання висновку експерта.
За результатами проведеного дослідження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Заслуженого професора Бокаріуса М.С. був наданий висновок № 29180/2849-2850 від 11.02.2019 р., яким було встановлено, що підписи від імені директора ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 , що містяться у договорі надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р.; технічному завданні та календарному плані до цього договору; актах наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Також до початку розгляду справи по суті від ТОВ "Марафет Хоум" надійшов зустрічний позов до ФОП Яблоновського В.А. про визнання договору надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. недійсним та стягнення грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн.
У обґрунтування зустрічних вимог позивач зазначає, що укладений сторонами договір наданих послуг від 01.10.2016 р. не відповідає волевиявленню ТОВ "Марафет Хоум", оскільки цей договір ніколи не підписувався директором ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 , що свідчить про його недійсність.
У зустрічному позові ТОВ "Марафет Хоум" просило визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. та стягнути з ФОП Яблоновського В.А . грошові кошти у сумі 1 050 000,00 грн., як безпідставно отримані у порядку ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 р. зустрічний позов ТОВ "Марафет Хоум" був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом у межах підготовчого провадження, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки за зустрічним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом (ФОП Яблоновський В.А.) у строк, встановлений законом, відзиву не надав. Суд вважає за можливе розглянути спір без відзиву відповідача за зустрічним позовом відповідно до ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Також у підготовчому засіданні, окрім клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи ТОВ "Марафет Хоум" (відповідачем за первісним позовом) були заявлені клопотання про призначення у справі судової експертизи друкарських форм, технічної експертизи документів, про призначення експертизи комп'ютерної програми, розглянувши які суд відмовив у їх задоволенні, як у безпідставних.
При цьому суд виходив з того, що відповідно до ст. 99 ГПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у справі. Судова експертиза призначається якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими та їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Ураховуючи наявні у справі докази, у тому числі висновок судової почеркознавчої експертизи, суд вважав, що наявні у справі докази є достатніми для всебічного та правильного вирішення спору.
Також у підготовчому засіданні ухвалою суду від 06.08.2018 р. було задоволене клопотання відповідача за первісним позовом (ТОВ "Марафет Хоум") про примусове вилучення доказів по справі на підставі ст. 134 ГПК України, зобов'язано Державну виконавчу службу провести тимчасове вилучення відповідних доказів у ФОП Яблоновського В.А. , а саме - оригіналу договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р.; оригіналу Технічного завдання та календарного плану (додаток № 1 до договору про надання послуг від 01.06.2016); оригіналів акту надання послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., акту надання послуг № 1/11 від 30.11.2016 р., акту надання послуг № 3/12 від 30.12.2016р. за вказаним договором.
16.10.2018 р. вказані докази (які підлягали тимчасовому вилученню) ФОП Яблоновським В.А. були самостійно подані до суду, у зв'язку із чим були відсутні підстави для накладення на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) штрафу за неподання витребуваних доказів, про що було заявлене клопотання ТОВ "Марафет Хоум" від 13.07.2018 р.
Із указаних підстав ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотань ТОВ "Марафет Хоум" про виключення документів з числа доказів (клопотання ТОВ "Марафет Хоум" від 13.07.2018 р., подане із зустрічним позовом); про визнання обставин встановленими (клопотання ТОВ "Марафет Хоум" від 17.07.2018 р.), як необгрунтованих та таких, що втратили свою актуальність.
Також судом було відмовлено у клопотанні ФОП Яблоновського В.А. від 26.02.2018 р. про передачу справи за місцем виконання послуг (до господарського суду Дніпропетровської області), виходячи з того, що воно є безпідставним.
Крім того, представником позивача - ФОП Яблоновського В.А. було заявлене клопотання від 30.11.2017 р. про витребування від ТОВ "Марафет Хоум" документів облікової та кадрової звітності, а з іншого боку - представниками ТОВ "Марафет Хоум" - клопотання про витребування від ФОП Яблоновського В.А. від 17.07.2018 р. - оригіналів договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., технічного завдання, актів виконаних робіт, а також від Криворізької Північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області додаткових доказів по справі, а саме - доказів, які підтверджують здійснення господарської діяльності (фінансову та податкову звітність) ФОП Яблоновським В.А .
Розглянувши вказані клопотання, зокрема, повторне клопотання ТОВ "Марафет Хоум" про витребування додаткових доказів від ФОП Яблоновського В.А. - оригіналів договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., технічного завдання, актів виконаних робіт, судом було відмовлено, оскільки аналогічні клопотання вже були вирішені судом при призначенні судової почеркознавчої експертизи. Щодо клопотань ФОП Яблоновського В.А. та ТОВ "Марафет Хоум" щодо витребування документів облікової та кадрової звітності, а також доказів від податкової інспекції було відмовлено з тих підстав, що вказані докази не стосуються предмета позову.
Стосовно клопотання ТОВ "Марафет Хоум", поданого 13.07.2018 р., про залишення первісного позову без розгляду у зв'язку з неподанням ФОП Яблоновським В.А. оригіналів документів, необхідних експерту для проведення почеркознавчої експертизи, то у подальшому заявник просив його не розглядати, про що заявив усно клопотання у підготовчому засіданні від 01.04.2019 р. Так само за заявою ТОВ "Марафет Хоум" не розглядалось клопотання про опитування представника ТОВ "Марафет Хоум" у якості свідка.
Окрім усього, до початку розгляду справи по суті суду стало відомо, що ФОП Яблоновський В.А. (позивач за первісним позовом - відповідач за зустрічним позовом) припинив діяльність суб'єкта підприємницької діяльності за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис № 22270060003058780 від 02.05.2019 р. Водночас, встановивши таку обставину та вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією суб'єкта господарювання, що є стороною спору, суд врахував наступне.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на вказані положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення як суб'єктний склад сторін правочину, так і наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Із первісного позову вбачається, що ФОП Яблоновський В.А. просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 768 976, 91 грн., яка виникла внаслідок невиконання господарського правочину - договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., у свою чергу, ТОВ "Марафет Хоум" у зустрічному позові до ФОП Яблоновського В.А. просить визнати недійсним вказаний договір та стягнути за ним кошти.
Аналіз змісту та підстав первісного та зустрічного позовів свідчить про те, що спір між сторонами виник під час здійснення ними господарської діяльності, зокрема, щодо виконання господарського договору, яким було опосередковано зобов'язальні правовідносини сторін спору з надання послуг у сфері їх господарської діяльності.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, зі змісту статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вбачається, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона, як фізична особа, не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, незважаючи на те, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ФОП Яблоновський В.А. припинив свою діяльність як суб'єкт підприємницької діяльності (втратив статус господарювання), проте, враховуючи зміст правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у Яблоновського В.А. із втратою його статусу (ФОП) не припинились, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи має здійснюватись (продовжуватись) у суді господарської юрисдикції, тобто, у господарському суді міста Києва (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. по справі № 910/8729/18).
За таких обставин суд здійснює подальший розгляд даної справи.
У судове засідання під час розгляду справи по суті позивач за первісним позовом (ФОП Яблоновський В.А.) чи його представник не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у їх відсутність до суду не подали. У минулих судових судових засіданнях представник позивача первісні позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представники відповідача за первісним позовом (ТОВ "Марафет Хоум") проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що позивачем не підтверджено факту укладення договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. та обставин фактичного виконання ФОП Яблоновським В.А. зобов'язань за цим договором, що узгоджується із експертним висновком судової почеркознавчої експертизи, яким підтверджено, що вказаний договір та первинні документи не були підписані директором ТОВ "Марафет Хоум" Гурським М . С. Просили відмовити у задоволенні первісного позову.
Вимоги зустрічного позову - ТОВ "Марафет Хоум" про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. та повернення позивачу грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн., представники позивача (ТОВ "Марафет Хоум") підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити.
Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що у первісному та зустрічному позовах необхідно відмовити, враховуючи наступне.
Звертаючись до суду з первісним позовом ФОП Яблоновський В.А. вказував на невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р.
На підтвердження своїх доводів, позивач надав указаний договір, підписаний з боку виконавця - ФОП Яблоновським В.А. , а з боку замовника - генеральним директором ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 (далі - договір).
Також позивач надав технічне завдання та календарний план до вказаного договору, якими узгоджено перелік послуг та строк їх надання, а саме: віддалене технічне обслуговування та супровід CRM-системи під час експлуатації, створення та редагування модулів для підтримки різних бузнес-процесів, інтеграція CRM-системи із зовнішніми додатками - до 31.10.2016 р.; робота з базами даних з оптиматизації, наповнення та структуризації для оптимальної швидкості та пошуку - до 30.11.2016 р.; додаткові послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем за результатами попередніх робіт згідно цього договору - до 30.12.2016 р.
Обгрунтовуючи свої вимоги та посилаючись на вказані докази, ФОП Яблоновський В.А. вказує, що ним, як виконавцем, були надані відповідачу послуги у сфері інформатизації на загальну суму 2 600 000,00 грн., на підтвердження чого він також долучив акти наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р. При цьому, зазначив, що ТОВ "Марафет Хоум" оплатило вказані послуги частково - на суму 1 050 000,00 грн., отже, несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 1 550 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з ТОВ "Марафет Хоум".
Зі свого боку, заперечуючи проти первісного позову, відповідач вказує, що договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. директором ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 не підписувався, так само не підписувались первинні бухгалтерські документи за цим договором - технічне завдання та акти наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., якими позивач обгрунтовує наявність заборгованості. Також зазначив, що дій з фактичного надання послуг позивачем вчинено не було, а перерахування коштів у сумі 1 050 000,00 грн. були здійснені не на виконання вказаного договору та невстановленими особами.
Перевіряючи такі доводи сторін та розглядаючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Як вже зазначалось, із метою встановлення факту підписання директором ТОВ "Марафет Хоум" договору надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., а також технічного завдання до цього договору та актів наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., суд призначив у справі судову почеркознавчу експертизу для ідентифікації виконавця підпису з боку ТОВ "Марафет Хоум" на зазначених документах, виконання якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора Бокаріуса М.С.
За результатами проведеного судово-почеркознавчого дослідження висновком експертів № 29180/2849-2850 від 11.02.2019 р. було встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 , що міститься у п. 11 «реквізити сторін» в графі «замовник»; рукописні записи «гендиректора ОСОБА_3 » на першій сторінці договору; рукописні записи ТОВ "Марафет Хоум" на п'ятій сторінці договору, розташовані в графі «замовник» у договорі надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Також згідно з цим же висновком експертами встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у технічному завданні та календарному плані, розташованому в рядку ТОВ "Марафет Хоум"; в актах наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., розташовані в графі «від замовника» ТОВ "Марафет Хоум", виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Відповідно до ст.ст. 73, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.оказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний експертний висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора Бокаріуса М.С. № 29180/2849-2850 від 11.02.2019 р. суд приймає у якості належного доказу в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, на підставі якого суд встановив, що договір у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. директором ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 підписаний не був.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Відповідно до ст. 180 ГПК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. А за змістом ч. 3 ст. 180 ГПК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України.
Отже, враховуючи той факт, що договір у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. не був підписаний однією із сторін - ТОВ "Марафет Хоум" (замовник), суд приходить до висновку, що сторони цього договору не досягнули згоди на його укладення та не погодили жодної із істотних умов вказаного договору, відтак, суд вважає, що договір від 01.10.2016 р. укладений не був.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У даному випадку судом встановлено, що сторони не вчинили дій зі схвалення вказаного правочину (договору від 01.10.2016 р.), виходячи з оцінки наданих учасниками спору доказів.
Так, позивач (ФОП Яблоновський В.А. ) на підтвердження факту надання послуг у сфері інформатизації долучив до позову акти наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р. та вказував, що вони підписані від імені замовника директором ТОВ "Марафет Хоум" ОСОБА_3 .
Однак, як вже зазначалось, за результатами проведеного експертного дослідження ідентифікації виконавця підпису на актах наданих послуг № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., експерт встановив (висновок № 29180/2849-2850 від 11.02.2019 р.), що підпис на даних актах з боку замовника (ТОВ "Марафет Хоум") виконаний не ОСОБА_3 , тобто, вказаним висновком спростовуються доводи ФОП Яблоновського В.А. про те, що такі послуги були виконані позивачем та прийняті відповідачем.
Також суд приймає до уваги те, що у вказаних актах, які є первинними бухгалтерськими документами, не зазначено, на виконання якого саме правочину вони були сформовані, не конкретизовано зміст та обсяг господарської операції, кінцевий результат якої вони засвідчують, що порушує ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо зазначення обов'язкових реквізитів первинних документів.
При цьому, суд вважає, що на підтвердження доводів та фактичного виконання послуг, зазначених у актах № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р., ФОП Яблоновський В.А. міг надати додаткові докази, які мали бути у нього, як виконавця специфічних послуг, а саме - здійснення резервного копіювання даних, оновлення версії відновлення після апаратних збоїв СRМ-системи (акт № 1/10 від 31.10.2016); здійснення інтеграції CRM- системи з зовнішніми додатками (акт № 1/11 від 30.11.2016); здійснення технічного обслуговування та супровід CRM-системи відповідно до регламенту робіт (акт № 3/12 від 30.12.2016). Проте, таких доказів позивач не надав.
Натомість, відповідач за первісним позовом надав суду власні докази - рішення про створення робочої групи з дослідження програмного, апаратного забезпечення на ТОВ «Марафет Хоум» від 10.10.2017; додаток № 1 до рішення про створення вказаної робочої групи від 10.10.2017; акт складений за результатом дослідження програмного, апаратного забезпечення на ТОВ «Марафет Хоум» від 19.10.2017; протокол огляду комп'ютерної техніки, яка перебуває на балансі ТОВ «Марафет Хоум» від 19.10.2017; аудиторський висновок ТОВ Аудиторська фірма «Жерміналь»; заяви свідків ОСОБА_3 (з 01.12.2015 р. по 21.10.2016 р. генерального директора ТОВ "Марафет Хоум"), ОСОБА_5 (з 19.09.2016 р. спецаліста технічної підтримки у ТОВ "Марафет Хоум"), ОСОБА_6 (з 06.06.2016 р. фахівця з технічної підтримки у ТОВ "Марафет Хоум"), ОСОБА_7 (з 09.06.2016 р. по 01.10.2017 р. керівника сектору технічної підтримки ІТ відділу ТОВ «Марафет Хоум»), ОСОБА_8 (з 15.03.2016 р. по 19.11.2017 р. фахівця з руху товарів ТОВ «Марафет Хоум»), з яких вбачається що ТОВ «Марафет Хоум» не здійснювало замовлень про покупку будь-якої CRM-системи, така CRM-система у нього відсутня (не впроваджена), її обслуговування не здійснювалось.
Наявний у матеріалах справи консультативний висновок ФОП Майданова А.В. , наданий ТОВ «Марафет Хоум», складений за результатами проведення дослідження договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., також свідчить про те, що послуги у сфері інформатизації товариству не надавались, зокрема і ФОП Яблоновським В.А .
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом факту виконання своїх зобов'язань з надання послуг у сфері інформатизації, про які зазначається у актах № 1/10 від 31.10.2016 р., № 1/11 від 30.11.2016 р., № 3/12 від 30.12.2016 р. та прийняття таких послуг відповідачем - ТОВ «Марафет Хоум».
Стосовно обставин часткової сплати послуг у сфері інформатизації ТОВ «Марафет Хоум», на що вказував ФОП Яблоновський В.А. , суд зазначає, що матеріали справи не містять первинних розрахункових документів на суму 1 050 000,00 грн. (рахунків), з яких би вбачалось, що призначенням платежу є договір від 01.10.2016 р. про надання послуг у сфері інформатизації.
У той же час, наявні у матеріалах справи платіжні доручення ТОВ «Марафет Хоум» № 28 від 02.02.2017 р., № 76 від 09.02.2017 р., № 155 від 24.02.2017 р., № 441 від 31.03.2017 р., № 834 від 24.05.2017 р., № 1147 від 04.07.2017 р., № 919 від 05.07.2017 р., № 1463 від 18.08.2017 р., не свідчать про те, що ТОВ «Марафет Хоум» сплачував саме послуги за спірним договором від 01.10.2016 р., оскільки не містять вказівок на призначення платежу в рахунок виконання цього договору, а містять лише посилання на рахунки № 2 від 01.10.2016 р. та б/н від 01.10.2016 р., які суду не надані.
Що стосується платіжних доручень № 919 від 05.07.2017 р. та № 1463 від 18.08.2017 р. із призначенням платежу - оплата за техобслуговування та супровід CRM-системи згідно договору б/н від 01.10.2016 р., то слід зазначити, що вказані перерахування були здійснені невстановленими особами (як вказав представник ТОВ «Марафет Хоум» - можливо колишніми працівниками товариства), що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що за вказаним фактом Слідчим відділом Святошинського УП ГУ НП у місті Києві відкрите кримінальне провадження № 12018100080002266 від 12.03.2018 р. про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України. Позивач протилежного не довів.
За таких обставин, наявні у справі платіжні доручення суд не приймає у якості належних доказів виконання договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. з боку ТОВ «Марафет Хоум».
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - це які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За висновком суду позивач не надав суду доказів, які б свідчили про факт укладення та виконання ФОП Яблоновським В.А. договору про надання послуг у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. Натомість, наданими доказами з боку відповідача та іншими матеріалами справи доведено, що договір від 01.10.2016 р. між ФОП Яблоновським В.А. та ТОВ «Марафет Хоум» укладений не був, а значить зобов'язання за ним у сторін не виникли.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що первісний позов ФОП Яблоновського В.А. в частині вимог про стягнення з ТОВ «Марафет Хоум» заборгованості у сумі 1 550 000,00 грн. задоволенню не підлягає, а також немає підстав для задоволення похідних від цієї вимог - про стягнення втрат від інфляції у сумі 171 727,91 грн. та 3 % річних у сумі 47 249,00 грн.
Отже, у первісному позові суд відмовляє у повному обсязі.
Розглядаючи зустрічну позовну заяву ТОВ «Марафет Хоум» до ФОП Яблоновського В.А. про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. та стягнення грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, суд виходив з наступного.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Марафет Хоум») оскаржує договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. та просить визнати його недійсним, оскільки він не був підписаний уповноваженою особою - генеральним директором ТОВ «Марафет Хоум» ОСОБА_3 .
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Перевіряючи доводи ТОВ «Марафет Хоум», суд приймає до уваги вищевказаний експертний висновок почеркознавчої експертизи № 29180/2849-2850 від 11.02.2019 р., згідно з яким договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. з боку ТОВ "Марафет Хоум" директором ОСОБА_3 не підписувався.
Також суд вже прийшов до висновку, що сторони спірного договору не досягнули згоди на його укладення та не погодили істотних умов вказаного договору, а у подальшому - не вчинили дій, направлених на його схвалення.
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 8 постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Як вже зазначалось вище, у даній справі суд прийшов до висновку, що договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. є неукладеним (невчиненим), оскільки сторони не погодили його зміст та істотні умови договору, а також не вчинили дій, направлених на його схвалення.
Разом з тим, слід врахувати, що у силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину - є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.
Проте, у даному випадку такого моменту вчинення (укладення) договору між сторонами не відбулось. Відтак, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки договір про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р. сторонами не був укладений, то він не може бути визнаний недійсним. За таких обставин суд відмовляє і у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Марафет Хоум" про визнання договору недійсним.
Щодо його вимог про стягнення з ФОП Яблоновського В.А. грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.
Стаття 1212 ЦК України визначає правила вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Так, частина 1 ст. 1212 визначає як підставу виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення сукупність наступних умов:
- набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;
- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.
Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Так, дійсно, під час розгляду первісного та зустрічного позовів судом були встановлені обставини щодо неукладеності між сторонами договору про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації від 01.10.2016 р., що свідчить про відсутність правової підстави для сплати ТОВ "Марафет Хоум" грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн., водночас, судом вже встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що замовник сплатив такі кошти за вказаним договором, а ФОП Яблоновський В.А. отримав їх від ТОВ "Марафет Хоум".
З підстав наведеного суд приходить до висновку, що зустрічні вимоги ТОВ "Марафет Хоум" в частині стягнення з ФОП Яблоновського В.А. грошових коштів у сумі 1 050 000,00 грн. також є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Таким чином, за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про відмову як у первісному позові ФОП Яблоновського В.А. , так і в зустрічному позові ТОВ "Марафет Хоум".
З приводу розподілу понесених сторонами судових витрат під час розгляду даної справи, зокрема, витрат на правову допомогу та судового збору, суд зазначає, що вказане питання буде вирішено в окремому порядку, визначеному господарським процесуальним законом, після ухвалення судового рішення у даній справі за заявою ТОВ "Марафет Хоум" від 08.07.2019, про подання якої останнім було заявлено до закінчення судових дебатів.
Щодо клопотань про застосування заходів процесуального примусу до ФОП Яблоновського В.А. , заявлених ТОВ "Марафет Хоум" під час розгляду даної справи, за невиконання вимог суду про витребування доказів, не повідомлення про свій статус та інші зловживання процесуальними правами та обов'язками, то суд вважає, що у задоволенні цих клопотань слід відмовити, оскільки такі дії ФОП Яблоновського В.А. не носять характер систематичного зловживання, при тому судом були застосовані альтернативні заходи примусу до ФОП Яблоновського В.А. , зокрема, тимчасове вилучення необхідних доказів, передбачених ст.ст. 132, 134 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Яблоновського Владислава Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" про стягнення заборгованості у сумі 1 768 976, 91 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" до Фізичної особи-підприємця Яблоновського Владислава Анатолійовича про визнання недійсним договору та стягнення 1 050 000,00 грн.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 1 липня 2019 року.
Повний текст рішення складений 12 липня 2019 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.