ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2019Справа № 910/708/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» (39701, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Піщане, вул. Київська, буд. 34; ідентифікаційний код: 39185235)
до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 53; ідентифікаційний код: 03334894)
про стягнення 390000,00 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Коршун Т.О.
від відповідача: Воробйов О.В.
21.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» з вимогами до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва про стягнення 390000,00 грн. збитків.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що у зв'язку з ненаданням відповідачем заявки на поставку товару за Договором №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018, від дати отримання якої обчислюється строк виконання позивачем свого обов'язку поставити відповідачу товар, позивачу були завдані збитки у формі упущеної вигоди у сумі 390000,00 грн., так як товар, передбачений умовами договору, позивач повинен був поставити за ціною саме 390000,00 грн. (відповідно до п. 3.1 договору).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 відкрито провадження у справі №910/708/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.02.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
15.02.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові підстави та їх обґрунтування, в яких позивач вказав на те, що неправомірність дій відповідача полягає в ненаданні у строки, встановленні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, заявки на поставки товару. При цьому позивач зазначив, що якби відповідач виконав умови Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 і надіслав заявку на поставку товару позивачу, позивач би отримав прибуток у сумі 390000,00 грн. (вартість товару - ціни договору).
18.02.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову у зв'язку з необґрунтованістю.
У підготовчому засіданні 20.02.2019 судом було оголошено перерву до 13.03.2019.
26.02.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні на 03.04.2019.
У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 03.04.2019, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 підготовче засідання у справі №910/708/19 призначено на 15.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/708/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.06.2019.
У судовому засіданні 12.06.2019 судом було оголошено перерву до 21.06.2019.
Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2019 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2019 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 21.06.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.11.2018 між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» (постачальник) укладено Договір №361 на закупівлю товарів за держані кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у період дії договору на підставі письмових заявок (додаток №2) замовника, поставити замовнику товар: Код за ДК 021:2015 - 34210000-2 Кузови транспортних засобів (автомобільна кабіна МАЗ 5551 першої комплектності, кузов МАЗ 5551), Лот 1 - Автомобільна кабіна МАЗ5551 першої комплектності (товар), а замовник - прийняти і оплатити поставлений товар.
Згідно з п. 3.1 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 сума цього договору становить 390000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 строк поставки товару - протягом 2018 року.
Поставка товару здійснюється виконавцем протягом 30 календарних днів з дня надання заявки (Додаток №2) замовником. За порушення терміну поставки товару за цим договором постачальник несе відповідальність згідно умов даного договору та чинного законодавства України (п. 5.2 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018).
Відповідно до п. 5.5 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 заявка (Додаток №2) замовника на товар передається постачальнику засобами факсимільного або електронного зв'язку на електронну адресу avtopostavka3000@gmail.com.
Пунктом 10.1 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов'язань та поставки товару - до повного їх виконання.
Приписами ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як про це вказує позивач, з метою виконання умов Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 (відповідно до письмових пояснень позивача) 14.11.2018 між Фізичною особою-підприємцем Костькіним Максимом (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» (покупець) укладено Договір поставки товару №150/18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.
Положеннями п. 1.2 Договору поставки товару №150/18 від 14.11.2018 передбачено, що предметом постачання є автомобільні кабіни МАЗ 5551 першої комплектності найменування (номенклатура, асортимент), кількість, ціна за одиницю зазначені в Специфікації.
Згідно з п. 3.2 Договору поставки товару №150/18 від 14.11.2018 сума цього договору становить 345000,00 грн.
За умовами п. 4.1 Договору поставки товару №150/18 від 14.11.2018 строк поставки товару - протягом 15 календарних днів з дня надання заявки покупцем до 31.12.2018.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2018 позивач звернувся до відповідача із листом вих. №204/12-18 від 05.12.2018, в якому вимагав надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» заявку щодо поставки товару за Договором №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 17.12.2018, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію телеграми, надісланої 05.12.2018 відповідачу, в якій позивач вимагав відповідача надати заявку на поставку товару за Договором №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що у зв'язку з ненаданням відповідачем заявки на поставку товару за Договором №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018, від дати отримання якої обчислюється строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» свого обов'язку поставити Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва товар, позивачу були завдані збитки у формі упущеної вигоди у сумі 390000,00 грн., так як товар, передбачений умовами договору, повинен був бути поставлений за ціною саме 390000,00 грн. (відповідно до п. 3.1 договору).
При цьому, позивач зазначив, що в свою чергу з метою виконання ним умов Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018, ним було укладено з третьою особою договір поставки, відповідно до умов якого третя особа зобов'язувалася поставити позивачу товар (який в подальшому позивач мав намір поставити відповідачу) за ціною 345000,00 грн. та у строк - протягом 15 днів з дня отримання заявки від позивача.
Враховуючи викладені обставини, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) у розмірі 390000,00 грн. (вартість товару, вказану у п. 3.1 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов'язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов'язок із відшкодування шкоди.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свого зобов'язання та не подав позивачу заявку на поставку товару, у зв'язку з чим позивачем були понесені збитки у розмірі 390000,00 грн. (так як позивач зобов'язаний поставити відповідачу товар протягом 30 днів з дня надання заявки).
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відтак, суд акцентує увагу та тому, що п. 1.1 Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 унормовано, що постачальник зобов'язується у період дії Договору, на підставі письмових заявок (Додаток № 2) замовника, поставити замовнику товар: Код за ДК 021:2015 - 34210000-2 Кузови транспортних засобів (автомобільна кабіна МАЗ 5551 першої комплектності, кузов МАЗ 5551), Лот 1 - Автомобільна кабіна МАЗ5551 першої комплектності (товар), а замовник - прийняти і оплатити поставлений товар.
При цьому, п. 6.1 Договору №361 встановлені обов'язки замовника (відповідача), а саме замовник зобов'язаний: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; - приймати поставлений товар.
В той час, суд вказує, що аналізуючи умовами Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 суд дійшов висновку, про відсутність обов'язку відповідача подання заявки позивачу.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку з надання заявки на поставку товару, так як знову ж таки, такого обов'язку умовами Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018 не встановлено.
Так, відповідно до п. 1.3. Договору №361 обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реальної потреби.
За п. 1.4. бюджетні зобов'язання за даним договором виконуються у разі наявності та межах відповідних бюджетних асигнувань на 2018 рік. Замовник має право на коригування визначеної в договорі суми коштів та зобов'язань у разі зменшення надходжень з державного або місцевого бюджету.
Згідно з п. 3.2 сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 3.4. Договору №361 бюджетні зобов'язання за договором виконуються у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.
В той час, суд вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту у відповідача наявності відповідних бюджетних асигнувань на 2018 рік, що б дали останньому змогу для можливості виконання зобов'язань.
Крім того, згідно з п. 6.2.3 Договору №361 замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реальної потреби. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Таким чином, умовами договору передбачено можливість зменшення суми (ціни) договору в залежності від реальної потреби. За таких підстав, суд вважає недоведеними твердження позивача, що він міг би отримати як прибуток грошові кошти саме у розмірі 390000,00 грн.
Як про це вказувалось вище, позивачем з метою виконання позивачем умов Договору №361 на закупівлю товарів за держані кошти від 01.11.2018, було укладено з третьою особою договір поставки, відповідно до умов якого мав намір придбати у третьої особи товар (який в свою чергу повинен був бути поставлений відповідачу) за ціною 345000,00 грн.
В той час, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача що його прибуток (дохід) міг би становити 390000,00 грн. (у випадку поставки товару відповідачу), так як у свою чергу позивач повинен був би сплатити третій особі грошові кошти у розмірі 345000,00 грн., що свідчить про те, що по суті, чистий прибуток (дохід) позивача не перевищував би суму 45000,00 грн.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що будь яких доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» дійсно були понесені витрати в розмірі 345000,00 грн. на придбання товару, що мав би бути поставлений відповідачу матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, з огляду на викладене вище та з врахуванням того, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, тоді як Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» не доведено суду належними та допустимими засобами доказування наявності вказаних елементів складу цивільного правопорушення, то за таких підстав, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопоставка 3000» до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Голосіївського району» м. Києва про стягнення збитків у розмірі 390000,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу адвоката покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000" (39701, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Київська, буд. 34; ідентифікаційний код 39185235) до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та спору на них Голосіївського району" м. Києва (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 53; ідентифікаційний код 03334894)
про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 390 000, 00 грн. - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.07.2019
Суддя Д.О. Баранов