ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2019Справа № 910/5679/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 36 116,86 грн., без участі представників сторін,
У травні 2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 36 116,86 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, на підставі ст. ст. 16, 22, 611, 909, 914, 920, 924 ЦК України та ст. ст. 224, 307, 314 ГК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.06.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує на те, що наданий позивачем розрахунок збитків є неправильним.
10.06.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.02.2019 року між Публічним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (вантажовідправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (вантажоотримувач), було оформлено залізничну накладну 53978045 від 04.02.2019 року, за груповою відправкою вантаж - прокат чорних металів у кількості 8 місць, вагою 55 350 кг.
На станції призначення Одесса-Порт Одеської залізниці 04.02.2019 року було складено комерційний акт № 400305/110 про недостачу вантажу в вагоні № 54217336 одного рулону в кількості 3410 кг, про що в залізничній накладній зроблено відповідну відмітку про складання комерційного акту.
З комерційного акту № 400305/110 (розділи Г, Д) вбачається, що вантаж прокат чорних металів у кількості 7 місць, менш ніж вказано в накладній на один рулон, рулони розміщені в ложементах, над 1-м візком за рухом поїзда у першому ложементі розміщено 2-а рулони з номерами місць: 3-32105, 3-21800; у другому - 2-а рулони з номерами місць: 3-33239, 3-30571. По середині вагона за №3-20370 з правого боку є вільне місце, у п'ятому ложементі 2-а рулони з номерами 3-31537, 3-31003. Окантовочні смуги на рулонах не пошкоджені. Перевірка здійснювалась по биркам, які були на рулонах, та звірки їх із сертифікатом якості №1374-1381. Рулон з номером місця 3-27970, зазначений в документі відсутній, має масу брутто рулону 3470 кг, нетто 3410кг.
Згідно ст.130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України) право на пред'явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.
Отримувачем даного вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД», яке у відповідності до ст. 133 Статуту залізниць України передало право на пред'явлення позову вантажовідправнику Публічному акціонерному товариству «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА».
Згідно з ст. 133 Статуту залізниць України передача прав на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, засвідчується переступним написом на відповідному документі - накладній.
Таким чином, право на пред'явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі належить позивачу.
Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.
Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт недостачі вантажу у вагоні № 54217336 за спірним перевезенням підтверджений вищевказаним комерційним актом №400305/110.
Судом дана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок суми збитків складено з порушенням не приймаються судом до уваги з огляду на те, що розрахунок збитків наведений позивачем у позовній заяві є правильним підтверджений належним доказом - комерційним актом та відповідає діючому законодавству.
Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.
У відповідності до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Розмір понесених позивачем збитків встановлено відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №2764SF від 28.12.2018 року.
Відповідач наявність своєї вини у втраті вантажу не спростував.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всупереч ст.74 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 36 116,86 грн. збитків підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код 00191129) 36 116 (тридцять шість тисяч сто шістнадцять) грн. 86 коп. збитків та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 15.07.2019р.
Суддя С.О. Чебикіна