номер провадження справи 5/72/19
08.07.2019 Справа № 908/1135/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 30622532)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Похилюк Оксани Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 146 008,85 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Никоненко І.С., ордер про надання правової допомоги серія ЗП №59218 від 22.02.2019р., адвокат (посвідчення адвоката України №1053 від 27.02.2015р.);
від відповідача: не з'явився.
В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1135/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" до Фізичної особи-підприємця Похилюк Оксани Петрівни про стягнення 146 008,85 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 р. справу №908/1135/19 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 15.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1135/19 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/72/19, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.06.2019р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою. Ухвалою суду від 31.05.2019р. №908/1135/19 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" про забезпечення проведення судового засідання, в режимі відеоконференцзв'язку відмовлено. Ухвалою суду від 12.06.2019р. №908/1135/19 відкладено розгляд справи по суті до 08.07.2019р. У судовому засіданні 08.07.2019р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.07.2019р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
Позивач підтримує позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 21.09.2018 р. між ФОП Похилюк О .П. (далі - Покупець) та ТОВ "ТЕДІС Україна" (далі - Продавець) укладено договір поставки №25891-ЗП/18. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 160 149,20 грн., що підтверджується видатковими накладними. Однак, відповідач в порушення умов договору не у повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 107 080,85 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 21 660,93 грн., пеню в розмірі 15 935,90 грн., 3% річних в розмірі 1 331,17 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 530, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 08.07.2019р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Проте, у судовому засіданні 12.06.2019р. відповідач не заперечив проти наявності заборгованості перед відповідачем.
Запропонований ухвалою суду про відкриття провадження від 15.05.2019р. №908/1135/19 відзив на позовну заяву та додані до нього документи відповідач на адресу суду та позивача не надіслав, правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (далі - Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Похилюк Оксаною Петрівною (далі - Покупець) було укладено договір поставки №25891-ЗП/18 (далі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи Товарів (далі - Товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний Покупцем за цим договором Товар буде в подальшому реалізовуватися черз об'єкти торгівлі Покупця на території України. Асортимент, кількість, ціна Товару визначається Сторонами на кожну партію окремо. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до «20» вересня 2019р. включно, а п відношенню платежів - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого Товару (п.1.1. - 1.3. договору).
Відповідно до п. 3.8., 3.9. Договору закріплено, що право власності на Товар, що постачається, а також ризик йог випадкового пошкодження, переходять до Покупця з моменту отримання Товару та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома Сторонами. Після переходу права власності до Покупця Товар поверненню не підлягає. Покупець зобов'язаний надати Продавцю документи пов'язані з отриманням Товару (видаткові накладні, довіреності тощо), які належним чином оформлені.
Ціна Товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прас-листах Продавця, які діють на момент виконання Продавцем замовлень Покупця і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого Товару згідно видаткових накладних (п. 4.1. Договору).
Згідно п. 4.5., 4.8. Договору встановлено, що за згодою Продавця Покупцеві Товар може відпускатись на умовах повної передоплати або з відтермінуванням оплати за отриманий Товар. Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки видаткової накладної. День, наступний за днем виписки видаткової накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день. В разі розрахунку в інший спосіб, ніж перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, який не погоджений з Продавцем, строк відтермінування оплати може бути змінено Продавцем в односторонньому порядку, про що повідомляється Покупця.
Підпунктом 5.1.1.1. пункту 5.1. Договору встановлено, що Продавець має право вимагати від Покупця оплати фактично поставленого Товару в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Договором визначено, що Покупець зобов'язаний оплачувати фактично поставлений Товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.п. 5.4.1. п. 5.4. Договору).
Розділом 6 Договору визначено відповідальність сторін, а саме пунктами 6.2. - 6.4. Договору встановлено, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого Товару, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні, Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк Товару за користування коштами. Сплата пені, штрафу та відшкодування збитків не звільняє Покупця від повного виконання своїх зобов'язань по договору.
Усі спори (розбіжності), які виникають внаслідок або у зв'язку з виконанням даного договору, вирішуються шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди протягом тридцяти днів з моменту початку переговорів, такі спори вирішуються в судовому порядку відповідно до положень чинного законодавства (п. 6.6. Договору).
Договір поставки та додаток до договору до цього договору підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
Судом враховано, що станом на час подання позовної заяви договір є чинним. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки №25891-ЗП/18 від 21.09.2018р. ним було поставлено Товар відповідачу, що підтверджується наступними видатковими накладними: ЗП18-000121460 від 04.12.2018р. на суму 44 297,90 грн., №ЗП18-000121384 від 04.12.2018р. на суму 45 347,33грн., №ЗП18-000123274 від 08.12.2018р. на суму 12 523,54 грн., №ЗП18-000123275 від 08.12.2018р. на суму 28 213,78грн., №ЗП18-000123276 від 08.12.2018р. на суму 13 395,12 грн., №ЗП18-000123277 від 08.12.2018р. на суму 16 371,53 грн.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором поставки №25891-ЗП/18 від 21.09.2018р. не виконав та не здійснив у повному обсязі оплату позивачу за поставлений товар, зазначений у видаткових накладних.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджено видатковими накладними (а.с. 22 - 34), які підписані обома сторонами.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 28.12.2018р. за вих. №2358/ГО/ЮД з вимогою негайно сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з невиконанням умов Договору поставки. Проте відповіді на претензію отримано позивачем не було.
Відповідач доказів виконання свого зобов'язання за договором у повному обсязі суду не надав, а також не заперечив проти наявної заборгованості перед позивачем за договором.
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 107 080,85 грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 6.2., 6.3. Договору встановлено, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості отриманого Товару, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. У випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні, Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк Товару за користування коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ на загальну суму 15 935,90 грн. та штраф у розмірі 21 660,93 грн.
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок здійснено вірно і сума пені, яка підлягає стягненню становить 15 935,90 грн.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, заявлений до стягнення штраф у розмірі 21 660,93 грн. є підтвердженим матеріалами справи та також підлягає задоволенню судом у повному обсязі.
Крім того, позивачем пред'явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 1 331,17 грн. за весь час прострочення
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий розрахунок судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що сума 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо її стягнення позивачем доведені.
Контррозрахунку спірної суми та доказів її оплати відповідачем суду не надано.
Згідно ст.ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Похилюк Оксани Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р/р № НОМЕР_2 Запорізьке РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС Україна" (65044, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 30622532) суму основного боргу у розмірі 107 080 (сто сім тисяч вісімдесят) грн. 85 коп., штраф у розмірі 21 660 (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 93 коп., пеню у розмірі 15 935 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 17 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 190 (дві тисячі сто дев'яносто) грн. 13 коп. Видати наказ.
Суддя К.В. Проскуряков
Повне рішення складено: 15.07.2019р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.