вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" липня 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/298/19
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Незамай Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у справі № 902/298/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд", м.Дніпро
до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, м.Вінниця
до: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, м. Вінниця
про стягнення 68 934,36 грн. безпідставно набутих грошових коштів
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Банасько О.О.) перебувала справа №902/298/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення 68 934,36 грн, з яких 55 290,10 грн безпідставно набутих грошових коштів, 3 022,02 3% річних, 10 622,24 інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 06.05.2019 відкрито провадження у справі №902/298/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2019.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.05.2019 в зв'язку з призначенням судді Банаська О.О. на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/298/19 за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.
Ухвалою суду від 11.05.2019 справу №902/298/19 прийнято до свого провадження суддею Міліціановим Р.В. та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 29.05.2019.
24.05.2019 до суду від відповідача 1 Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву №02-15/2707 від 20.05.2019, в якому відповідач 1 заявляє, що у даному спорі є неналежним відповідачем та повністю заперечує проти наведених правових підстав позову.
27.05.2019 до суду від відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.05.2019, в якому відповідач 2 зазначає, що даний спір стосується публічно-правових відносин, відноситься до юрисдикції адміністративних судів та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
29.05.2019 до суду представником позивача подано клопотання б/н від 29.05.2019 (вх.канц. № 02.1-34/4535/19 від 29.05.2019), в якому останній просить суд проводити подальший розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.
В судовому засіданні 29.05.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.07.2019, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 29.05.2019.
Ухвалою суду від 29.05.2019 повідомлено сторін про дату, час та місце наступного судового засідання, а саме 08.07.2019.
02.07.2019 на адресу суду від Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 02-15/3361 від 26.06.2019.
05.07.2019 до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області надійшла заява (б/н від 04.07.2019), в якій останній в зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
08.07.2019 до суду представником відповідача 1 (Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області) подано клопотання б/н від 08.07.2019, в якому останній зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог повністю.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні клопотання позивача та відповідача 1 (Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області) б/н від 29.05.2019 та б/н від 08.07.2019 про розгляд справи за їх відсутності.
Обізнаність відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області) про дату час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням № 2101802147820, наявним в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача 2 б/н від 04.07.2019, про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на вищевказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення сторін про розгляд справи в суді, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 08.07.2019 розглянувши заяву представника відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області) б/н від 04.07.2019 про відкладення розгляду справи, суд відхиляє її як необґрунтовану та не визнає наведену у заяві обставину в якості поважної причини неявки в судове засідання, позаяк юридична особа не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК).
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на проведення оплати штрафу в сумі 55 290 грн 10 коп. згідно постанови Головного управління Держспоживслужби у Вінницькій області № 05 від 20.04.2016, яка згодом була визнана протиправною та скасована постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 804/2692/16.
В подальшому позивачем було заявлено до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій позов про стягнення перерахованої суми штрафу в розмірі 55 290 грн 10 коп. на підставі ст. 1173 ЦК України, який рішенням суду від 02.07.2018 у справі № 902/176/18 задоволено повністю.
Однак, за твердженням позивача, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 рішення суду від 02.07.2018 у справі № 902/176/18 скасовано та у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" відмовлено. При цьому, у зазначені постанові апеляційним судом зауважено, що наведені позивачем обставини можуть бути підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення спірної суми в порядку ст. 1212 ЦК України.
З огляду на вказане, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України 55 290,10 грн грошових коштів, 3 022,02 грн 3% річних та 10 622,24 грн інфляційних втрат.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 (Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області) позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню зазначаючи, що грошові кошти які є предметом спору перераховані позивачем до Державного бюджету України та не перебувають у володінні відповідача 1.
У відзиві відповідач 2 (Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області) просить суд відмовити в задоволенні позову вказуючи на те що, позивачем в добровільному порядку здійснено оплату штрафу на підставі постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області №5 від 20.04.2016 в дохід державного бюджету України, а не Головному управлінню Державної казначейської служби України.
Відповідно до ст. 45 БК України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів. помилково або надміру зарахованих до бюджету. перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 45 БК України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" контроль за справлянням надходжень на КБК 21081100 здійснює Держпродспоживслужба.
Як стверджує відповідач 2, на адресу Головного управління не надходило висновку контролюючого органу щодо повернення з бюджету на корить ТОВ "КомфіТрейд" сплаченого ним штрафу, а відтак в останнього відсутні правові підстави для повернення на користь останнього помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів.
Також, у письмових поясненнях від 26.06.2019 відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що він не мав можливості розпоряджатись коштами, що є предметом оскарження у справі та отримувати прибутки або будь-яку вигоду від цих коштів, оскільки він являється органом, який контролює надходження коштів до спеціального фонду державного бюджету, а не розпорядником.
Відповідач 1 стверджує, що правова позиція позивача щодо стягнення суми грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України є помилковою, оскільки позивачем було порушено процедуру звернення до розпорядника грошових коштів, тому і відшкодувати будь-які збитки та проценти в розумінні ст. 536 ЦК України є безпідставним.
Із наявних, досліджених та оцінених судом у справі доказів встановлено.
06.04.2016 Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області видано направлення на проведення позапланової перевірки на підставі ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" магазину "COMFY" Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" розташованого за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 17Е (а.с. 16, т. 1).
14.04.2016 за результатами позапланової перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області складено акт №0045, яким зафіксовано факт порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3, 5 ст.8 Закону України "Про захист прав споживачів" та п.п. 29, 33, 39 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, а саме відмову споживачу в реалізації його прав (а.с. 17-18, т. 1).
На підставі акта №0045 від 14.04.2016 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області винесено постанову №5 від 20.04.2018 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", у вигляді штрафу в розмірі 55 290,10 грн., що підлягав сплаті до Державного бюджету у 15-денний строк після отримання вказаної постанови (а.с. 19, т. 1).
13.06.2016 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження ВП №51390175 на підставі постанови №5 від 20.04.2016 про стягнення з позивача штрафу в розмірі 55290,10 грн. із наданням строку для добровільного виконання до 20.06.2018.
Постановою державного виконавця від 21.06.2016 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 5 529,01 грн.
01.07.2016 зупинено виконавче провадження, у зв'язку із надходженням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №804/2692/16 від 02.06.2016.
02.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" сплатило штраф у розмірі 55290,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №143913 від 02.12.2016 (а.с. 24, т. 1).
Листом №001649/12-00/16 від 05.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" повідомило відповідача-1 про сплату штрафу в розмірі 55 290,10 грн. згідно постанови №5 від 20.04.2016 та просило здійснити заходи щодо закінчення виконавчого провадження № 51390175, відкритого за заявою відповідача-1.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №804/2692/16, з урахуванням ухвали від 16.10.2017 про виправлення описки, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" №5 від 20.04.2016 (а.с. 20-22, т. 1).
24.10.2017 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із поданням стягувачем листа про погашення ТОВ "КомфіТрейд" заборгованості в розмірі 55 290,10 грн. за виконавчим документом та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 21.06.2016.
08.02.2018 ТОВ "КомфіТрейд" направлено до Головного управління Держпродмпоживслужби у Вінницькій області із заявою №000164/12-00/18 про видачу подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (а.с. 25, т. 1).
Лист отримано Головним управлінням Держпродспоживслужби у Вінницькій області 21.02.2018, що встановлено судом з копії листа зі штампом вхідної кореспонденції № 1217/01 від 21.02.2018, який долучено до матеріалів справи.
Листом від 05.03.2018 №01/1065 відповідач-1 повідомив про відсутність правових підстав для звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області з метою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, у зв'язку з тим, що Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області є територіальним органом Держпродспоживслужби, а Інспекція з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області була територіальним органом Держспоживінспекції, яка на даний час ліквідована (а.с.26-27, т. 1).
Враховуючи те, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 05 від 20.06.2016 була визнана протиправною та скасованою, а грошові кошти у вигляді штрафу, які були сплачені, відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України визначаються безпідставно набутим майном Товариство з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" звернулось до суду з позовом про повернення грошових коштів в сумі 55 290,10 грн.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Предметом спірних правовідносин є стягнення на користь суб'єкта господарювання помилково сплачених грошових коштів та застосування заходів цивільної відповідальності в зв'язку з простроченням їх повернення.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За змістом ст. 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
В якості правової підстави позову позивачем визначено положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на проведення оплати штрафу в сумі 55 290,10 грн. згідно постанови Головного управління Держспоживслужби у Вінницькій області № 05 від 20.04.2016, яка згодом була визнана протиправною та скасована постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 804/2692/16.
В зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України 55 290,10 грн. грошових коштів, 3 022,02 грн. 3% річних та 10 622,24 грн. інфляційних втрат.
Надаючи оцінку доводам позивача, в контексті встановлених обставин та змісту правовідносин, а також наявності підстав для стягнення коштів в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України", суд виходить з такого.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
З матеріалів справи слідує, що 02.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" перерахувало згідно платіжного доручення №143913 від 02.12.2016 на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Вінниці грошові кошти в сумі 55 290,10 грн. з призначенням платежу «сплата штрафу згідно постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про захист прав споживачів» № 5 від 20.04.2016 (а.с. 24. т. 1).
Водночас, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі №804/2692/16, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" № 5 від 20.04.2016 (а.с. 20-22, т. 1).
Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 по справі № 804/2692/16 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 09.06.2017. Крім того, ухвалою суду від 16.10.2017 по справі № 804/2692/16 виправлено описку в постанові від 05.10.2016, яка набрала законної сили 07.02.2018.
Таким чином, правова підстава для перерахування грошових коштів в сумі 55 290,10 грн. відпала у зв'язку з скасуванням постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області № 5 від 20.04.2016 на підставі якої було накладено штраф на ТОВ "Комфі Трейд".
Про відсутність підстав для перерахування коштів також вказано в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 по справі № 902/176/18, в якій зазначено, що перерахування грошових коштів безумовно призвело до майнових втрат позивача у розмірі сплаченого штрафу, однак в межах даного спору позивачем не доведено наявності в діях Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області всіх елементів складу цивільного правопорушення та яка станом на момент прийняття рішення у даній справі, згідно приписів ст. 255 є такою, що набрала законної сили.
Також в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у праві № 902/176/18 колегія суддів вказала, що вказані обставини можуть бути підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення спірної суми в порядку статті 1212 ЦК України, або стягнення на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Суд вважає правомірним пред'явлення позову до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, яке є правонаступником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.
Так, з письмових пояснень відповідача 1 слідує, що відповідно Постанови КМУ віл 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", пунктом 1 визначено створити: Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу. що утворюється. функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.
Пункт 5 Постанови КМУ від 10.09.2014 №442 визначає, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади з правонаступниками органів які реорганізуються.
Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються передаються відповідним центральним органам виконавчої впали, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.
Крім того, Постановою КМУ від 16.12.2015 року № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" відповідно якої утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. та реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Установлено, що територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно -епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження за передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області ліквідовано 11.04.2017. Правонаступником Держпоживінспекції є Держпродспоживслужба, а територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів передані повноваження від територіальної Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.
Положення про Головне управління Держпродспоживслужби Вінницькій області, затверджене Наказом Першого заступника Голови Держпродспоживслужби 25.02.2016 №12 де у п. 12 визначено, що Відповідач 1 з метою організації своєї діяльності контролює надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету".
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, відповідачем 1 не спростовано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих (збережених) грошових коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 55 290,10 грн.
Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 022,02 грн. 3% річних та 10 622,24 грн. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
На порушення цієї норми відповідач 2 станом на день подання позовної заяви не повернув сплачені позивачем грошові кошти.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за безпідставно набуті кошти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17.
Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що позивач звернувся до не уповноваженого органу з вирішення питань про складення подання з повернення помилково сплачених бюджетних коштів.
Так, з письмових пояснень відповідача 2 слідує, що контроль за справлянням надходжень на КБК 21081100 (адміністративні штрафи та інші санкції), на який позивачем здійснено перерахування коштів, здійснює Держпродспоживслужба. ТОВ "Комфі Трейд" сплатило штраф не Головному управлінню Державної казначейської служби України, а в дохід Державного бюджету.
Оскільки, відповідно до ст. 45 БК України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів. помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 45 БК України).
Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також визначено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" найменування коду бюджетної класифікації 21081100, на який позивачем здійснено перерахування коштів, - адміністративні штрафи та інші санкції.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" контроль за справлянням надходжень на КБК 21081100 здійснює Держпродспоживслужба.
Зокрема, органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100 є Держпродспоживслужба (код ЄДРПОУ 39924774) - центральний орган, а Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (відповідач 1) є територіальним органом.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області затвердженого Наказом від 06.07.2017 №534 Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковане.
Згідно п. 3 Положення завданням Головного управління Держпродспоживслужби є реалізація повноважень Держпродспоживслужби на території Вінницької області.
За змістом пп. 11 п. 13 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, з метою організації своєї діяльності управління контролю надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та їх облік.
Приписи п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" відносять обов'язок зі складення подання саме на орган, який контролює справляння надходжень до бюджету.
Тобто, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів делегована повноваження з контролю за справлянням надходжень до бюджету на території Вінницької області відповідному територіальному управлінню, що не суперечить вимогам закону.
Отже, позивач звернувся з заявою про складення подання на повернення бюджетних коштів до уповноваженої установи - до відання якої станом на дату звернення віднесено здійснення контролю за справлянням надходжень до бюджету.
З приводу конкретного розміру 3% річних та інфляційних витрат, який підлягає стягненню на користь позивача суд виходить з наступного.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, - повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України.
Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Відповідно до п.п. 5 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.
На виконання приписів п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 затверджений Порядок конання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників п. 16 якого визначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.
Пунктом 17 вказаного Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначено Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили (п. 5 Порядку).
Водночас, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
На підставі п. 6 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.
Тому, суд виходить з того, що незважаючи на обов'язок державної установи скласти подання щодо повернення помилково перерахованих коштів, заявник самостійно звертається до органу державної казначейської служби з відповідною заявою.
Отже, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 09.06.2017 року - дати набрання законної сили Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 по справі № 804/2692/16. Оскільки, ТОВ "Комфі Трейд" звернулося до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області 21.02.2019 року, що підтверджено копією заяви з відміткою про її отримання.
Водночас, застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України пов'язано з настанням заходів цивільно - правової відповідальності. тобто істотним є визначення моменту порушення виконання зобов'язань з повернення помилково сплачених грошових коштів.
Положення Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" не визначають конкретного строку складення подання державним органом, що контролює справляння надходжень до бюджету, з визначенням суми коштів. яка підлягає поверненню.
Суд не погоджується з позицією позивача стосовно обчислення такого строку згідно п. 10 Порядку.
Так, органи казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Тобто, даний термін є строком прийняття подання до виконання з моменту його складення, а не проміжком часу протягом якого державна установа повинна скласти таке подання.
Законодавством не визначено автоматичного повернення грошових коштів (штрафу) у випадку скасування судом акту про нарахування грошових зобов'язань.
Однак, принцип належного урядування покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
Застосування даного принципу здійснюється з урахування практики Європейського суду з прав людини як джерела права (ч. 4 ст. 11 ГПК України), зокрема п. 70 Рішення у справі Рисовський проти України від 20.01.2012 року (заява № 29979/04).
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Тому, суд виходить з того, що Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області повинно було скласти відповідне подання не пізніше наступного робочого дня з дати отримання заяви позивача (21.0.2018 року), тобто до 22.02.2018 року включно.
Таким чином, прострочення з повернення помилково сплачених коштів мало місце починаючи з 23.02.2018 року, тому саме з цієї дати належить розраховувати 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми.
При здійсненні перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора за період з 23.02.2018 по 04.04.2019 (а не за період з 09.06.2017 по 04.04.2019 як визначив у своєму розрахунку позивач) судом встановлено, що за вказаний період розмір №% річних становить: 1 845,02 грн.; інфляційних втрат - 5 408,76 грн.
Відтак, у стягненні 1 177,00 грн. - 3% річних та 5 213,48 грн. інфляційних втрат за період з 09.06.2017 по 22.02.2018 р.р. - слід відмовити.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
З приводу того за рахунок яких коштів має відшкодовуватись спірна сума суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181; далі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до держаного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі). Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П ОСОБА_1 І ОСОБА_1 Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органом у цій справі є Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).
Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.
При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, як і не встановлювала відповідна норма у редакції ГПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
У спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.
Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Оскільки, позивачем сплачено грошові кошти в сумі 55 290,10 грн. до Державного бюджету, то належним способом захисту прав ТОВ "Комфі Трейд" є стягнення вказаної суми саме з Державного бюджету без визначення особи, уповноваженої на їх перерахування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16.
Заперечення відповідачів викладенні у відзивах на позовну заяву судом оцінюються критично та не беруться до уваги, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявним в ній доказами. Зокрема судом критично оцінюються посилання відповідачів стосовно відсутності підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").
В свою чергу у рішенні по справі "Каіч та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Отже, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частинами 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд, приймаючи рішення у даній справі, керуючись принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів кожного окремо та в їх системній сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача згідно із приписами ст. 1212 ЦК України.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин у своїй сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 213,48 грн. інфляційних втрат та 1 177,00 грн. 3% річних, що становить 9,27% від ціни позову, то витрати по сплаті судового збору пропорційно покладаються на позивача в сумі 1 742,92 грн.
Отже, слід залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 178,08 грн.
Враховуючи складність справи, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КомфіТрейд" (ідентифікаційний код 3169808123, бульвар Слави, 6-Б, к. 413, м. Дніпро, 49100) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 55 290,10 грн. (сплачені 02.12.2016 року згідно платіжного доручення 02.12.2016 року на рахунок № 31111106700002 ГУ ДКСУ у Вінницькій області з призначенням платежу: "сплата штрафу згідно Постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 ЗУ "Про захист прав споживачів" № 5 від 20.04.2016 р., без НДС"), 5 408,76 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за період з 23.02.2018 по 04.04.2019 р.р., 1 845,02 грн. - 3% річних нарахованих за період з 23.02.2018 по 04.04.2019 р.р. та 1 742,92 грн. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення - 5 213,48 грн. інфляційних втрат та 1 177,00 грн. - 3% річних.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 178,08 грн. - залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повне рішення складено 15 липня 2019 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. 5 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - бульвар Слави, 6-Б, к. 413, м. Дніпро, 49100.
3 - представнику позивача - Шайко ОСОБА_2 Едуардівні - АДРЕСА_1 .
4 - відповідачу 1 - вул. Максимовича, буд. 19, м. Вінниця, 21036.
5 - відповідачу 2 - вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018.