проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" липня 2019 р. Справа № 922/3526/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.
секретар судового засідання Рудик Т.С.
за участю представників:
від позивача: Третяк О.О., довіреність
від відповідача: Строєва О.Є., довіреність
від третьої особи 1: без участі представника
від третьої особи 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1579 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019р., повний текст складено 25.04.2019р. (суддя Жигалкін І.П.)
у справі № 922/3526/18,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут”, м. Харків
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, м. Харків,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1.Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова, м. Харків;
2.Міністерства соціальної політики України, м.Київ,
про стягнення 3 679,67 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про стягнення заборгованості у загальній сумі 3 679,67 грн., у тому числі: 3% річних у сумі 562,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 117,50 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу, який постачався населенню Шевченківського району м.Харкова, яке отримує субсидії.
Також, ТОВ “Харківгаз Збут” у позовній заяві просило залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 21.12.2018р., від 17.01.2019р. у справі №922/3526/18 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, залучено Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова та Міністерство соціальної політики України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі №922/3526/18 позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 03196593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) загальної суми у розмірі 3 679,67 грн. (де: 3% річних - 562,17 грн., інфляційні втрати - 3117,50 грн.) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 17-А, код за ЄДРПОУ 03196593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім” м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) суму судового збору у сумі 1 762,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у задоволеній частині.
В частині позовних вимог щодо залучення Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом першої інстанції відмовлено, зазначивши, що останнє не може розцінюватись як матеріально-правова вимога, а є лише процесуальною дією направленою на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи при розгляді їх в сукупності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі №922/3526/18 та ухвалити нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про стягнення коштів у сумі 3 679,67грн. відмовити повністю. Апелянт також просить апеляційну скаргу розглянути за участю представника відповідача.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку скаржника, суд першої інстанції, на підставі положень Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., зробив не вірний висновок, що відповідач у спірних відносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних правовідносинах (тобто виступає, як споживач послуги з відповідними правами та обов'язками ), застосувавши до спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем положення ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Наголошує, що відносини, які склалися між Управлінням та позивачем спрямовані на виконання державних соціальних програм з надання населенню пільг та субсидій у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, вказані відносини регулюються виключно бюджетним законодавством.
Відповідач, як головний розпорядник коштів на місцевому рівні, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, при проведенні розрахунків з позивачем по наданих субсидіях керувався Бюджетним кодексом України, Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік, Порядком №256, а також постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», яка була чинна до 01.01.2018р.
Зазначає, що у відповідності до п.4 Порядку №20, кошти субвенцій з Державного бюджету за надані пільги перераховувались Департаментом фінансів Харківської ОДА; Управління розрахунки з позивачем не проводило. Відтак, якщо відповідач не здійснював розрахунки з позивачем, висновок про порушення строків перерахування коштів, є неправомірним.
Пояснює, що конкретних строків проведення розрахунків відповідно до Порядку №20 не визначено. Пунктом 8 Порядку №256 передбачено п'ятиденний термін здійснення розрахунків з постачальниками відповідних послуг головним розпорядником коштів лише після отримання сум субвенції на рахунки головного розпорядника коштів.
Розрахунки по наданих пільгах у 2015-2016 роках проводились у відповідності до Порядку №20 на підставі спільних протокольних рішень(далі - СПР), підписаних учасниками таких розрахунків. Наявність спільних протокольних рішень свідчить, що сторони фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за газопостачання та погодили, що оплата послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі СПР.
Наголошує, що Управління стороною при підписанні спільних протокольних рішень не виступало.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Россолов В.В., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суд від 22.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі №922/3526/18; встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі №922/3526/18 залишити без змін.
Вважає, що Управління в спірних правовідносинах виступає як зобов'язана сторона і є належним відповідачем, оскільки згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002р. №256 саме відповідач, як розпорядник коштів місцевих бюджетів, здійснює розрахунки з постачальниками послуг, що надає йому право на компенсацію видатків за рахунок коштів державного бюджету.
На переконання ТОВ “Харківгаз Збут”, з урахуванням п.3 Порядку №256 Управлінню делеговане право взяття на себе бюджетних зобов'язань та здійснення видатків на фінансування субсидій за спожитий природний газ мешканцям Шевченківського району м.Харкова.
Зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про співробітництво, предметом якого є відносини щодо відшкодування Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради пільгової частини послуг наданих постачальником особам, які отримують субсидію. Сторони під час укладення договору не могли будь-яким чином змінювати встановлений нормами чинного законодавства України порядок призначення субсидій та проведення видатків на їх фінансування.
Наголошує, що у відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
На адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі №922/3526/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ “Харківгаз Збут” відмовити у повному обсязі. Також, у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова.
Посилається на те, що Порядком №256 встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256) після отримання сум субвенцій на рахунки головного розпорядника коштів. Строки перерахування коштів передбачені лише після отримання сум субвенції на рахунки головного розпорядника коштів. Строки надання субвенцій на рахунки головного розпорядника коштів не передбачені жодним нормативним актом. Крім того, договором про взаємне співробітництво від 13.08.2015р. також не встановлений конкретний строк для проведення поточних розрахунків за надані послуги з газопостачання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019р. у справі №922/3526/18 розгляд апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі № 922/3526/18 призначено на 11.07.2019р. о 12:00 год.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Россолова В.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019р. визначено колегію суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Терещенко О.І.
Представник апелянта в судовому засіданні 11.07.2019року підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 р. у справі №922/3526/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Явка представників не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - постачальник) з 01.07.2015р. здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП), згідно рішення №1588 від 21.05.2015 р. (переоформлена на безстрокову рішенням НКРЕКП від 08.09.2015 р. № 2283), з 11.05.2017 р. - на підставі рішення НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 р.
Як зазначає позивач, ТОВ «Харківгаз Збут» протягом липня - грудня 2015 р. здійснювало постачання природного газу населенню Шевченківського району м.Харків (що підтверджується актами звіряння розрахунків по формі № 3-пільга), яке отримує субсидії, на загальну суму 3 981 599,66 грн.
Посилається на те, що ним, з метою отримання оплати вартості спожитого природного газу у 2015 - 2016 р.р., укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі - СПР) № 759 від 23.02.2016р. та № 767/у від 23.02.2016р., підписані зі сторони Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ “Харківміськгаз”, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, ПАТ “Укртрансгаз”, на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги між ТОВ "Харківгаз Збут" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, що частково повинно було забезпечити відшкодування ТОВ "Харківгаз Збут" вартість спожитого природного газу абонентами - фізичними особами Шевченківського району м.Харкова, яким призначено субсидію.
Відповідно до розділів 1 спільних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
В розділі 2 спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність їх виконання сторонами спільного протокольного рішення.
Позивач зазначає, що відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, по частині СПР на суму 3 669 850,00 грн. (частково нарахування грудня 2015 р.) УПСЗНА Шевченківського району ХМР по Шевченківському району м. Харкова грошові кошти були перераховані в повному обсязі та своєчасно.
При цьому, по частині підписаних СПР на суму 9 670 398,00 грн. грошові кошти УПСЗНА Шевченківського району ХМР були перераховані позивачу несвоєчасно, а саме: СПР № 759, 767/у від 23.02.2016 р. на суму 570 811,00 грн. (часткова сума у розмірі 311 749,66 грн.), що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з УПСЗНА Шевченківського району ХМР 3% річних у сумі 562,17 грн. за період з 07.03.2016 по 28.03.2016 та інфляційних втрат у сумі 3 117,50 грн. за березень 2016р.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", ст.19 якого встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з положеннями ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, тощо, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій"( далі- Порядок № 20).
Аналіз змісту Порядку № 20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке користується пільгами, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку № 20, обласні та Київська міська держадміністрації розподіляють перераховану відповідно до пункту 2 цього Порядку субвенцію між бюджетами районів і міст обласного значення згідно із загальними плановими обсягами субвенцій, визначених бюджетам районів і міст обласного значення у рішеннях про затвердження обласних бюджетів та бюджету м. Києва; обласні та Київська міська держадміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу їх між бюджетами районів і міст обласного значення пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Управління Казначейства в областях та м.Києві на підставі платіжних доручень обласних та Київської міської держадміністрацій перераховують зазначені кошти на рахунки бюджетів районів і міст обласного значення, відкриті в органах Казначейства.
Згідно з п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Пунктом 12 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.
Також, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку №493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5 Порядку № 493).
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Згідно з пунктом 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пп. “б” п. 4 ч.1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, пільги окремим категоріям громадян проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодування витрат підприємств, що такі пільги надають.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тощо, відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України, визначено Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” (далі - Порядок № 256 в редакції до 01.01.2018).
Відповідно до пункту 3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Поняття та функціонал розпорядників бюджетних коштів визначений підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, яким визначено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради Державою делеговане право взяття на себе бюджетних зобов'язань та здійснення видатків на фінансування субсидій за спожитий природний газ мешканцями Шевченківського району м. Харкова.
Право позивача на отримання компенсації вартості природного газу поставленого абонентам ТОВ «Харківгаз Збут» на пільгових умовах виникає із законодавства, яким унормовано надання субсидій визначеним у цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками житлово - комунальних послуг.
В той же час, слід зазначити, що ТОВ «Харківгаз Збут» є суб'єктом господарювання, який надає послуги з постачання газу споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до пункту 6 частини 1 статті 21 якого, виконавець має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.
Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Приймаючи рішення у справі по суті даного спору суд першої інстанції погодився із доводами позивача, задовольнивши позов.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення 3% річних в розмірі 562,17грн. за період з 07.03.2016 по 28.03.2016 та інфляційних втрат у сумі 3117,50 грн. за березень 2016р. з огляду на наступне.
Згідно з пп. 47 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Відповідно до пункту 2.5. Порядку № 493 не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.
Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства.
До матеріалів справи позивачем були надані: спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №759 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 23.02.2016р., підписане між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ "Харківміськгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", на суму 5 000 000,00 грн.; спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №767/у за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України від 23.02.2016р., підписане між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ "Укртрансгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", на суму 4 670 398,00 грн.
Відповідно до розділів 1 вищевказаних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
В розділі 2 спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність їх виконання сторонами - учасниками.
Відповідно до Порядків №№ 493, 256, 20 порядок та строк розрахунків здійснюється наступним чином:
-не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;
-органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби;
-отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків;
-головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг.
Отже, фактично строки виконання та механізм перерахування коштів за надання постачання природного газу певним категоріям населення, регулюються безпосередньо порядками №20, №256, №493, а підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
Проаналізувавши вказані положення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Зі змісту виписки від 29.03.2016року по рахунку, яку товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" додано до позовної заяви вбачається, що кошти на рахунок позивача надходили від Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації.
Перерахування коштів Департаментом фінансів Харківської ОДА здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та Спільних протокольних рішень № 767/у від 23.02.2016р., № 759 від 23.02.2016р., що зазначено в призначенні платежу платіжних документів.
Виходячи з наведеного, позивачем не доведено порушення відповідачем, встановлених для нього строків здійснення розрахунків з постачальником, а також не підтверджено, що грошові кошти у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, перераховувались саме відповідачем на рахунок позивача, в тому числі з порушенням п'ятиденного строку з дня отримання суми субвенцій для здійснення відповідних видатків.
Надані позивачем до справи акти звіряння розрахунків станом на 01.01.2016, 01.02.2016, 01.03.2016, 01.04.2016, на підставі яких підписувалися СПР, є підставою лише для формування заявки на фінансування, і не визначені чинним законодавством як підстава для здійснення розрахунків.
Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів порушення Управлінням вимог Порядку № 256 та Порядку № 20 відносно строків проведення розрахунків.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законодавством соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічної безпеки України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Однак, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не врахував, що позивач використовує для обчислення розрахунку заборгованості дату підписання спільних протокольних рішень, але дата підписання СПР є лише підставою для виділення коштів з Державного бюджету. При цьому конкретні строки їх виділення в залежності від дати підписання законодавством не встановлені. Це підтверджується і змістом Спільних протокольних рішень, у пункті 5.3. яких передбачено, що це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі відповідного фінансування. Позивач не надав жодного доказу обґрунтування дати, з якої, як він вважає, настало порушення строку розрахунку, від якої залежать подальші розрахунки суми позову.
Зазначене виключає можливість застосування до відповідача наслідків неналежного виконання зобов'язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентам - фізичним особам Шевченківського району м. Харкова, яким призначено субсидії, у вигляді нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 562,17 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 117,50 грн.
Як вірно зазначено судом першої інстанції вимога позивача щодо залучення Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, не може розцінюватись, як матеріально правова вимога, а є лише процесуальною дією, направленою на всебічне, повне, об'єктивне з'ясування обставини справи при розгляді їх в сукупності.
За своєю суттю, зазначена вимога є клопотанням позивача про залучення органу державної казначейської служби до участі у справі в якості третьої особи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2018 року у справі №922/3526/18, у зв'язку з тим, що в позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова.
Отже, вказане клопотання позивача було розглянуто та задоволено судом на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.
Відмовивши за результатами вирішення спору у задоволенні вимоги про залучення Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, суд першої інстанції помилково прирівняв вказане клопотання до позовної вимоги.
За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019р. (повний текст складено 25.04.2019р.) у справі № 922/3526/18 із прийняттям нового рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі № 922/3526/18 покладаються на ТОВ “Харківгаз Збут”.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019р. у справі №922/3526/18 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019р. (повний текст складено 25.04.2019р.) у справі № 922/3526/18 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі №922/3526/18.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківгаз Збут” у задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради заборгованості у загальній сумі 3 679,67 грн., у тому числі: 3% річних у сумі 562,17 грн. та інфляційні втрати у сумі 3 117,50 грн., за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м.Харків, вул. Москалівська, буд.57/59, код ЄДРПОУ 39590621) на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 03196593) 2881,50грн. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 16.07.2019 року.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя О.І. Склярук
Суддя О.І. Терещенко