вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2019 р. Справа№ 922/3356/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бакулін А.С. ( за довіреністю №248-226/18 від 04.12.2018)
від відповідача: Ковриженко С.О. ( за довіреністю б/н від 01.02.2019)
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Завод "Електроважмаш"
на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019р.
у справі №922/3356/18 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом державного підприємства "Завод "Електроважмаш"
до акціонерного товариства "Сбербанк"
про стягнення безпідставно одержаних коштів, неустойки, ціна позову 48907,20 грн.,
У грудні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про повернення суми безпідставно списаних коштів у розмірі 1031,81 доларів США на рахунок позивача. Просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 15411,87 грн., суму індексу інфляції за період невиконання грошового зобов'язання 3515,86 грн., суму трьох відсотків річних 1134,35 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2019р. у позові державного підприємства "Завод "Електроважмаш " м. Харкова відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що претензію про несанкціоноване списання коштів, користувач карти заявив із простроченням передбаченого п.6.1.1.14 Умов строку, тому спірні платежі вважаються погодженими та підтвердженими позивачем, відповідно до п.6.12.1.14 вищевказаних умов.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач - державне підприємство "Завод "Електроважмаш" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2019р. у справі №922/3356/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було наведено у рішенні будь-яких доказів законності несанкціонованого зняття грошових коштів відповідачем з рахунку позивача 19.05.2017 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують законність надання грошей відповідачем з рахунку позивача 19 травня 2017 року по двом проведеним спірним операціям, зокрема не зазначено хто є банком -еквайром, на підставі чого відповідач має правовідносини з даним банком - еквайром; про яку платіжну систему зазначає відповідач; яким саме обов'язковим правилам платіжної системи відповідають оскаржувані операції; не надано до суду оригіналів фіскального та термінального чеків; чи відповідають дані фіскального та термінального чеків будь-яким нормативним актам або правилам; чиї підписи зазначені на цих чеках. Судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в позові з підстав пропущеного строку подачі претензії, чим порушено право позивача на судовий захист. Застереження у договорі та Умовах щодо повідомлення відповідача про всі операції з використанням платіжної картки, з якими клієнт не погоджується не пізніше 21-го числа суперечить законодавству, оскільки є значно меншим ніж строк позовної давності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу державного підприємства "Завод "Електроважмаш" та призначено справу до розгляду.
14.05.2019 рок через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 25.06.2019 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 26059010034739/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском корпоративних платіжних карток (а.с.65).
10.08.2016 року в межах зазначеного договору працівнику позивача, ОСОБА_1 , була видана корпоративна картка № ОСОБА_1 для проведення операцій, пов'язаних з витратами на відрядження за кордоном.
19.05.2017 року по вказаній картці, у місті Мумбаї (Індія), відбулось зняття грошових коштів в розмірі 1031,81 долар США, а саме у розмірі 294,80 доларів США (квиткод транзакції 594498) та 737,01 доларів США (квиткод транзакції 596610), що за курсом становило 27 229,46 грн. (а.с.19).
Як видно з виписки по рахунку корпоративного клієнта станом на 01.06.2017 року списання вищевказаних коштів було здійснено в місті Мумбаї (Індія)
10.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського відділення №3 банку з претензією клієнта №74-гр/57-3 в якому зазначив, що з карткового рахунку № НОМЕР_2 були списані кошти в розмірі 294,80 та 737,01 доларів США, проте відповідні послуги він не отримував (а.с.25).
26.07.2017 року відповідач направив позивачу лист №7476/3/09-2-1 в якому зазначив, що на підставі претензії № 74-гр/57-3 від 10.07.2017 року щодо оскарження сум 294,80 та 737,01 доларів США по картці НОМЕР_2 від 19.05.2017 за операціями розрахунку в готелі, повідомив, про те, що оскаржувані дії були проведені через магазин «SAPNA COLLECTION (40228404), Mumbai, IN». Для отримання повної інформації за оскаржуваними операціями, ПАТ «СБЕРБАНК» було здійснено запит на отримання документів по цих операціях. Так, у відповідь на запит від банка-єквайера отримано підтвердження про те, що ці операції пройшли успішно та з дотриманням обов'язкових правил платіжної системи, щодо проведення операцій з платіжними картками в вищезазначеному магазині. (а.с.26)
В подальшому листами від 31.07.2017р., 09.11.2017р., 13.11.2017р., 23.04.2018р. позивач повідомляв відповідача про те, що відрядження до Індії в м. Мумбаі, або до іншої країни на 19.05.2017 року ОСОБА_1 не оформлювалось (а.с.31, 37-39).
29.05.2018 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист №301/5/57-3, з додатковими документами, що підтверджують проведення операцій по списанню коштів по картці № НОМЕР_2 (а.с.42-44)
Звертаючись з даним позовом ДП «Завод Електроважмаш» зазначив на те, що відповідач - банк не виконав покладені на нього обов'язки щодо збереження цих коштів, після отримання повідомлення про необхідність повернення безпідставно списаних коштів відповідач кошти йому не повернув та просив стягнути з відповідача на його користь 1031,81 доларів США, що еквівалентно 28845,12 грн. за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США станом на 7 листопада 2018 р. несанкціоновано списаних коштів, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 3515,86 грн., три проценти річних з простроченої суми 1134,35 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було пропущено строк звернення з претензією, так як всупереч п. 6.12.1.14 Умов банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в ПАТ "Сбербанк", затверджених наказом голови Правління № 316 від 4 квітня 2013 р., позивач у 21-денний строк з моменту отримання щомісячної виписки за попередній календарний місяць, письмово не проінформував банк про операції, з якими він не погоджується та не надав з цього приводу претензії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі-Закон), Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі-Положення), затвердженим постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014 р., Умовами банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в ПАТ "Сбербанк", затверджених наказом голови Правління № 316 від 4 квітня 2013 р. (далі-Умови).
Відповідно до вимог п. 14.12 ст. 14 Закону користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно п. 2 розділу VI, п. 7 розділу Х Положень користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
Аналогічні положення закріплені в пунктах 6.6.1.1, 6.6.1.5 Умов банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в ПАТ "Сбербанк".
Відповідно до п. 14.16 вищевказаного Положення та ст. 14 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Згідно Умов банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в ПАТ "Сбербанк", затверджених наказом голови Правління № 316 від 4 квітня 2013 р., а саме п. 6.12.1.14 - клієнт зобов'язується письмово інформувати банк про всі операції з використанням картки за картковим рахунком, зазначені у виписці, з якими клієнт не погоджується, не пізніше 21-го числа місяця, у якому клієнтом була отримана відповідна щомісячна виписка за попередній календарний місяць, шляхом надання банку претензії із зазначенням конкретних причин та фактів з приводу такої незгоди. Неотримання банком претензій в письмовій формі в зазначений термін вважається погодженням та підтвердженням клієнтом наданої у виписці інформації.
Як вже зазначалось вище, про несанкціоноване, на думку позивача, списання коштів з корпоративного рахунку клієнта він дізнався 01 червня 2017 року, проте з претензією до відповідача звернувся лише 10 липня 2017 р. (а.с. 25).
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
За умовами укладеного між сторонами договору саме клієнт несе відповідальність за операціями, здійсненими з використанням картки, впродовж всього строку дії договору (п. 2.7 договору).
Також, пунктами 4.1.4 та 4.1.6 договору сторони погодили, що клієнт зобов'язався: нести відповідальність за здійснені операції з використанням картки з дати отримання картки та до дати повернення її. Контролювати рух і цільове використання коштів за рахунком.
За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 526 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на умови договору, погоджені між сторонами в добровільному порядку, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки сторони погодили, що підтвердженням спірної операції є наявність письмової претензії протягом 21-го дня з дня отримання щомісячної виписки (п.4.1.14 вищевказаного договору). Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про те, що оскільки позивач не повідомив в порядку та строки передбачені договором про здійснення на його думку несанкціонованої операції з списання коштів з картки, спірні платежі вважаються погодженими та підтвердженими позивачем відповідно до п. 6.12.1.14 «Умов банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Отже, зважаючи на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що користувач картки звернувся з претензією про несанкціоноване списання коштів 10.07.2017 року із простроченням передбаченого п. 6.1.1.14 Умов банківського обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців строку, а наслідком неотримання банком претензій в письмовій формі в зазначений термін вважається погодженням та підтвердженням клієнтом наданої у виписці інформації. Отже спірні платежі вважаються погодженими та підтвердженими позивачем.
Доводи про те, що у зв'язку з відрядженням користувача корпоративної картки № НОМЕР_2 за кордон у позивача була відсутня можливість вчасно подати з цього приводу претензію, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів неможливості самого позивача, який є стороною за договором № НОМЕР_3 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском корпоративних платіжних карток від 29 листопада 2012 року, за наявності у його штаті фінансово-бухгалтерських підрозділів, після одержання виписки по платіжних операціях самостійно та своєчасно заявити заперечення щодо операцій з використанням картки за картковим рахунком не надано.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було зазначено в рішенні на докази законності зняття грошових коштів відповідачем з рахунку позивача 19.05.2017 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки як свідчать матеріали справи всі спірні операції були здійснені коректно, в межах обслуговування клієнта за договором, у відповідності до вимог Закону, Положення та Умов, з електронною ідентифікацією спеціального платіжного засобу (картки), фізичним пред'явленням картки, зчитуванням магнітної смуги картки, всі операції були успішними.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено право на судовий захист, оскільки підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є порушення позивачем п.6.12.1.14 Умов щодо своєчасного не пізніше 21 числа місяця повідомлення відповідача про незгоду з операціями з використанням картки за картковим рахунком, зазначені у виписці, колегія суддів вважає безпідставними, так як позовна заява позивача була розглянута в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих сторонами доказів із з'ясуванням всіх обставин справи, та прийняттям законного рішення відповідно до вимог законодавства.
Окрім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідність умов договору щодо строку повідомлення банку про всі операції з використанням платіжної картки, з якими Клієнт не погоджується, не пізніше 21- го числа не є предметом доказування у даній справі, вимоги про визнання умов договору в цій частині не заявлялись.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 922/3356/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 922/3356/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року у справі № 922/3356/18 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 922/3356/18 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 12.07.2019
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко