вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2019 р. Справа№ 910/21566/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання:Вороніній О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Пільх А.В. - довіреність №12/07-1
від відповідача: Толкачов Я.С. довіреність № 95 від 05.06.19
розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", м. Дніпро
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 (повний текст складено 22.02.19)
у справі №910/21566/17 (суддя Котков О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис",м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк", Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1087644,82 грн. з яких: 1076576,00 грн основного боргу, 2529,95 грн пені, 2079,41 грн 3% річних та 6459,46 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди приміщення від 01.12.2016 щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем у вказаному розмірі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 визнано припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1076576,00 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором №07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Приватофис" 2422,29 грн пені, 1990,93 грн 3% річних, 4844,59 грн індексу інфляції, а також 16 287,83 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи підстави прийняття вказаного рішення, суд першої інстанції встановив, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1 076 576,00 грн заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року є обґрунтованими. Проте з огляду на наявність заяв Відповідача від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 № 65.0.0.0/3-188787 про зарахування зустрічних вимог, які не визнавалися в судовому порядку недійсними, тобто є чинними, суд першої інстанції дійшов висновку визнати припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Перевіривши надані Позивачем розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції місцевий господарський суд встановив, що вони здійснені арифметично неправильно та без врахування приписів п. 2.2. договору оренди приміщення від 01.12.2016. За наслідками здійсненого власного розрахунку за висновком суду першої інстанції правомірним є стягнення з Відповідача на користь Позивача 2422,29 грн пені, 1990,93 грн 3% річних, 4844,59 грн індексу інфляції. Позовні вимоги в частині стягнення 107,66 грн пені, 88,48 грн 3% річних, 1614,87 грн індексу інфляції визнані безпідставними, у їх задоволення судом відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "Приватофис" та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Приватофис" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, Позивач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням Позивача, місцевий господарський суд не врахував, що обставини стосовно припинення зобов'язань зарахуванням на підставі заяв Відповідача від 06.11.2017, 28.11.2017, 20.12.2017, 22.01.2018, 14.02.2018 вже досліджувались в інших судових справах №910/21648/17, №910/21652/17, і за ухваленими у них рішеннями, які набрали законної сили, судами встановлено, що зарахування зустрічних вимог за вказаними заявами Відповідача не відбулося. Проігноровано судом і той факт, що Відповідач відмовився від заліку зустрічних однорідних вимог на підставі цих заяв, направивши Позивачу відповідну заяву від 17.12.2018 і повідомивши про це суд першої інстанції в поясненнях від 20.12.2018.
Крім того Позивач вважає, що суд першої інстанції, зазначивши в резолютивній частині рішення висновок про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00грн на користь АТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором №07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання АТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вийшов за межі позовних вимог, оскільки така позовна вимога не заявлялась Позивачем у даній справі і Відповідач на подавав зустрічного позову з такими вимогами. Отже судом першої інстанції порушено вимоги ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Не доведеним належними та допустимими доказами Позивач вважає і факт припинення зобов'язання Відповідача щодо сплати заборгованості за орендними платежами, що є предметом спору у даній справі, на підставі нової заяви Відповідача від 17.12.2018 за вихідним номером 20.1.0.0.0/7 693007/01, якою він зарахував зазначену заборгованість шляхом зустрічної вимоги до Позивача, але вже за іншим Кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008. Скаржник наголошує в апеляційній скарзі, що заява Відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 про припинення зобов'язання зарахуванням не відповідає необхідним вимогам безспірності зарахованих вимог через відсутність передбачених ст. 601 ЦК України умов для зарахування у зв'язку з наявністю спору між ТОВ "Приватофис" та АТ "КБ "Приватбанк" щодо змісту, умов виконання та розміру зустрічних зобов'язань. Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, Позивач зазначає, що з огляду на те, що заява АТ "КБ "Приватбанк" про припинення зобов'язання зарахуванням була направлена після відкриття провадження у даній справі, вона не може вважатися способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості ТОВ «Приватофис» перед АТ "КБ "Приватбанк" має бути встановлена в межах захисту відповідних прав АТ "КБ "Приватбанк" за його позовом в окремій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ "КБ "Приватбанк" та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись частково із вказаним рішенням, АТ "КБ "Приватбанк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у даній справі скасувати в частині визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь АТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором №07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання АТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, а також дійшов помилкових висновків у зв'язку з неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що заявою від 17.12.2018 за №20.1.0.0.0/7 693006/01 Відповідач повідомив Позивача про відмову від проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором №07/30//К від 17.04.2007 з одночасним направленням на адресу Позивача заяви за №20.1.0.0.0/7 693007/01 про припинення зобов'язання щодо сплати АТ "КБ "Приватбанк" боргу за договором оренди від 01.12.2016 у розмірі 1 076 576,00 грн внаслідок зарахування боргу ТОВ "Приватофис" перед АТ "КБ "Приватбанк" в розмірі 76 008 124,78 грн за Кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008.
Поряд з цим, скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про припинення зобов'язань між Позивачем та Відповідачем, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовна заява не містить такої вимоги. Вказане, на думку скаржника, свідчить про порушення місцевим господарським судом вимог ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/21566/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019, справу №910/21566/17 призначено до розгляду на 15год. 20хв. 08.04.2019.
Ухвалою від 19.03.2019 судом апеляційної інстанції також відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Приватофис" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у цій справі з призначенням справи до розгляду на 15год. 20хв. 08.04.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 розгляд справи відкладено на 15.04.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 оголошено перерву до 13.05.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І. та Коробенка Г.П. визнано необґрунтованою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 розгляд справи призначено на 27.05.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 оголошено перерву до 24.06.2019.
24.06.2019 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кравчука Г.А. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019, у зв'язку з виходом судді Кравчука Г.А. з відпустки розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/21566/17 призначено на 10.07.2019 о 10 год. 15 хв.
Позиції учасників справи
Через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 29.03.2019 від Відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому останній просить залишити її без задоволення.
03.04.2019 від Позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Відповідача, відповідно до якого Позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення.
Явка представників сторін.
У судове засідання 10.07.2019 з'явився представник позивача, вимоги апеляційної скарги ТОВ "Приватофис" підтримав, проти вимог апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" заперечував з підстав викладених у відзиві, просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/21566/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Приватофис" задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.07.2019 вимоги апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк" підтримав, проти вимог апеляційної скарги ТОВ "Приватофис" заперечував з підстав вказаних у відзиві, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/21566/17 в частині визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
01.12.2016 між ТОВ "Приватофис" (орендодавець) та ПАТ "КБ "Приватбанк" (орендар) укладено договір оренди приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2 а та має загальну площу 6728,6 кв.м і належить орендодавцеві на підставі права власності (п. 1.2. Договору).
За умовами п. 2.2. Договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 80,00 грн за 1 кв.м, в тому числі ПДВ 13,33 грн., всього 538 288 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою Сторін, про що укладається додаткова угода до даного Договору.
В п.п. 5.1., 5.2. Договору визначено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі - приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання.
На виконання умов Договору згідно акту здачі-приймання приміщення від 01.12.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв згідно договору оренди приміщення від 01.12.2016 приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом'ясницька, 2 а та має загальну площу 6728,6 кв.м. В зазначеному акті зафіксовано, що приміщення передано в належному стані, придатне для використання за призначенням.
Термін дії Договору з 01 грудня 2016 року по 31 жовтня 2019 року (п. 7.1. Договору).
Звертаючись до суду з даним позовом Позивач вказує, що починаючи з жовтня 2017 року Відповідач не виконує зобов'язання за Договором зі сплати орендної плати, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за жовтень та листопад 2017 року в загальній сумі 1 076 576,00 грн.
Судом встановлено, що Позивач, внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором за жовтень та листопад 2017 року 27.10.2017 направив Відповідачу претензію № 27/10-1 від 27.10.2017 про сплату заборгованості. Вказана претензія отримана уповноваженою особою ПАТ "КБ "Приватбанк" 30.10.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4909405285072, № 4909405247944, № 4909405247928 та № 4909405285080.
Однак, претензія № 27/10-1 від 27.10.2017 була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
23.11.2017 Позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією № 23/11-1 про сплату заборгованості за Договором, яка отримана ПАТ КБ "Приватбанк" 23.11.2017 за вх. № 1383338.
Проте, Відповідач суму заборгованості за Договором зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в сумі 1 076 576,00 грн. не сплатив.
Водночас, за твердженням Відповідача, грошове зобов'язання перед Позивачем за Договором зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявами ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 № Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 № Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 № 65.0.0.0/3-188787, відповідно до яких Відповідачем було повідомлено Позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за Договором в сумі 1 076 576,00 грн., а саме: зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" по сплаті орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 по лютий 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно договору у період жовтень-листопад 2017 року) та частково зобов'язання ТОВ "Приватофис" перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007 щодо повернення суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитним коштами та нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання неустойки.
Судом першої інстанції встановлено, що правочини - заяви ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.11.2017 №65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 №65.0.0.0/3-147662, від 20.12.2017 №Е.65.0.0.0/3-161064, від 22.01.2018 №Е.65.0.0.0/3-177212 та від 14.02.2018 №65.0.0.0/3-188787 не визнавалися недійсними, оскільки матеріали справи зворотного не містять, отже, в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, є чинними.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку визнати припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.с. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із змісту вищенаведених норм права та умов п.п. 2.1, 2.2 Договору, місцевим господарським судом вірно зазначено, що строк оплати орендних платежів за жовтень-листопад 2017 є таким що настав, а відтак, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати орендних платежів за ним рахується заборгованість в сумі 1 076 576,00 грн. Відповідач не заперечує наявність заборгованості за спірний період та її розмір.
Щодо висновку місцевого господарського суду про припинення зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідачем було направлено Позивачу заяву про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7693006/01, якою повідомило ТОВ "Приватофис" про відмову від проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором №07/30/К від 17.04.2007.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором №07/30/К від 17.04.2007 згідно заяв про припинення зобов'язання зарахуванням за вих. № 65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 та за вих. № 65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017.
Разом з цим, за твердженням Відповідача, грошове зобов'язання останнього перед Позивачем за Договором зі сплати орендної плати було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявою ПАТ "КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018, відповідно до якої Відповідачем було повідомлено Позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за спірним договором оренди приміщення від 01.12.2016 року, в загальному розмірі 1 076 576,00 грн., а саме: зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" по сплаті орендних платежів за користування належними позивачу приміщеннями у період з жовтня 2017 по листопад 2018 року (в т.ч. спірним приміщенням згідно договору у період жовтень-листопад 2017 року) внаслідок зарахування за зустрічними вимогами по сплаті заборгованості за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008.
Ст.ст. 202, 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони є учасниками двох окремих самостійних зобов'язань, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанніа, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Обґрунтовуючи звернення із заявою в порядку ст. 601 ЦК України Відповідач посилається на те, що за Позивачем рахується заборгованість перед банком згідно кредитного договору № 08/104/К від 17.12.2008, укладеного між Відповідачем та Позивачем (Том 2, а.с. 148).
В свою чергу, Позивач у відповідь на вищенаведену заяву листом № 28/12-5 від 28.12.2018 повідомив Відповідача про те, що не визнає припинення зобов'язань зарахуванням через відсутність передбачених ст. 601 ЦК України умов для зарахування, в зв'язку з наявністю спору між ТОВ "Приватофис" та АТ "КБ "Приватбанк", щодо заборгованості за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008 (Т. 2, а.с. 198).
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вимоги Відповідача за кредитним договором №08/104/К від 17.12.2008 не можуть вважатися безспірними, враховуючи заперечення Позивача проти зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується копією листа вих. № 28/12-5 від 28.12.2018 (Т. 2, а.с.198) з доказами направлення вказаного листа на адресу Відповідача (Т.2, а.с. 199). Крім того, за відсутності кредитного договору №08/104/К від 17.12.2008 на який посилається Відповідач, зі змісту якого можна встановити початок строку настання зобов'язань за цим договором, а також інших належних доказів початку строку виникнення зобов'язань, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для здійснення зарахування є безпідставним та необґрунтованим, відтак, застосування визначеного ст. ст. 202, 203 ГК України та ст. 601 ЦК України способу припинення зобов'язання є неможливим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.Враховуючи, що Відповідачем належним чином не доведено обставини припинення грошового зобов'язання з оплати орендних платежів за жовтень-листопад 2017 згідно Договору оренди, що є предметом розгляду у даній справі, вимога про стягнення 1 076 576,00 грн основної заборгованості є доведено та не спростованою Відповідачем.
Доводи апеляційної скарги Відповідача про те, що Позивачем не було оскаржено односторонній правочин Відповідача про припинення зобов'язань шляхом зарахування (заява ПАТ "КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018), відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що визнання недійсною в судовому порядку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог є альтернативним способом захисту, а порушене право сторони в силу приписів ст. 5 ГПК України може бути захищено й іншим більш ефективним для Відповідача способом, зокрема, шляхом зверненням з позовом про стягнення заборгованості. Відсутність судового рішення про недійсність такого правочину не може бути безумовною підставою для припинення зобов'язань в контексті приписів ст. ст. 202, 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.
Також, у зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати орендних платежів Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 529,95 грн. пені, 2079,41 грн. три відсотки річних по кожному платежу окремо за жовтень - у період з 20.10.2017 по 27.11.2017; за листопад - у період з 20.11.2017 по 27.11.2017 та інфляційні збитки у розмірі 6 459,46 грн. за жовтень 2017 року за період з 21.10.2017 по 27.11.2017.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи вірно встановлено, а Відповідачем не спростовано, що орендна плата за жовтень, листопад 2017 ПАТ КБ "Приватбанк" не сплачена, а відтак має місце наявність прострочення виконання договірних зобов'язань.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,01 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено власний розрахунок пені з урахуванням положень п.п. 2.2., 6.3. Договору:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення
538288.021.10.2017 - 27.11.2017380.01 %2045.49
538288.021.11.2017 - 27.11.201770.01 %376.80
Таким чином загальна сума пені за Договором становить 2422,29 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У рекомендаціях Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ було зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Колегією суддів апеляційного господарського суду здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням положень п.п. 2.2., 6.3. Договору:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
538288.021.10.2017 - 27.11.2017383 %1681.23
538288.021.11.2017 - 27.11.201773 %309.70
Загальна сума 3% річних за Договором становить 1990,93 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
21.10.2017 - 27.11.2017538288.01.0094844.59543132.59
Загальна сума інфляційних втрат за невиконання зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень 2017 року за Договором становить 4844,59 грн.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також з огляду на встановлення факту прострочення виконання Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати орендних платежів за жовтень-листопад 2017, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову щодо стягнення 2422,29 грн. пені, 1990,93 грн. 3 % річних та 4844,59 грн інфляційних втрат за невиконання Відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень 2017 року за Договором.
Таким чином апеляційні скарги Позивача та Відповідача підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 підлягає скасуванню в частині визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" зі сплати основного боргу в розмірі 1 076 576, 00 грн. на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В цій частині має бути прийнято нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1 076 576,00 грн. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд доводи викладені в апеляційній скарзі позивача вважає обґрунтованими, апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню. Доводи викладені в апеляційні скарзі Відповідача колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доведеними в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 в частині визнання припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017. В іншій частині апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, яке прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже на підставі п.2 ч.1., ч.14 ст.129 ГПК України за подачу позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги ТОВ "Приватофис", судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ТОВ "Приватофис" покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Ч. 9 ст. 129 ГПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями Відповідача, відтак наявні підстави для покладення на Відповідача витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги ПАТ КБ "Приватбанк".
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/21566/17 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/21566/17 в частині визнання припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" по сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн. за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - скасувати.
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1 076 576,00 грн (один мільйон сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень 00 коп.).
4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 залишити без змін
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" 24 431,25 грн (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять одна гривня двадцять п'ять коп.) судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
7. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.07.2019.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко