79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" липня 2019 р. Справа № 907/282/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Матущака О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
представники учасників справи - не з'явились,
розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 24 травня 2019 року
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17 травня 2019 року (підписана 17.05.2019 року), суддя Ремецькі О.Ф.
у справі №907/282/19
за заявою Valvidia Business Company Ltd. Компанія, Сейшельські острови б/н від 15.05.2019
про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Малого підприємства «Надія», м. Тячів та ОСОБА_1 , м. Тячів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал», м. Тячів у межах суми заявлених позовних вимог до звернення з позовом
15.05.2019 компанія Valvidia Business Company Ltd. (Сейшельські острови) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з заявою, в якій просила вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі Малому підприємству «Надія» та фізичній особі ОСОБА_1 і знаходяться у них чи в інших осіб.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що на день подання заяви відповідачами допущено заборгованість по оплаті за надані послуги згідно ф'ючерсного контракту №BVI-12К від 23.10.2018 строк виконання якого завершився 23.11.2018. Вказані обставини на думку заявника свідчать про недобросовісність та явний умисел в ухиленні від виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитих послуг, що порушує баланс інтересів сторін, внаслідок чого відповідачі отримують безпідставну перевагу в договірних відносинах, а на позивача покладається надмірний й необґрунтований тягар у вигляді тривалого неодержання грошових коштів на які він претендує проте не може розпорядитись.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2019 у справі №907/282/19 вищезазначену заяву задоволено повністю, накладено арешт у межах ціни позову 2 459 358,67 доларів США на майно, що належить або підлягає передачі Малому підприємству «Надія» (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська,2, код ЕДРПОУ: 13583486) та фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) й знаходяться у них чи в інших осіб.
Вказана ухвала мотивована наявністю правових підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки боржники, через повноваженого представника (згідно п.3.4 договору від 06.07.2012 про спільну діяльність), не заперечують накладення арешту на належне їм майно, а саме: нежитлова будівля, адміністративно-складська будівля та будівля складу, загальною площею 2773,7 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
29.05.2019 фізична особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати зазначену вище ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, покликаючись на те, що остання ухвалена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Інші учасники справи не реалізували свого права, передбаченого ч. 3 ст. 263 ГПК України на подання відзиву.
В судове засідання 08.07.2019 учасники справи не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце слухання справи, що в силу ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з'явились.
Апеляційним господарським судом встановлено, що статтею 136 ГПК України, регламентовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2019 у справі №907/282/19 накладено арешт у межах ціни позову, який мав бути пред'явлений, а саме: на 2 459 358,67 доларів США на майно, що належить або підлягає передачі Малому підприємству «Надія» (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська,2, код ЕДРПОУ: 13583486) та фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) й знаходяться у них чи в інших осіб.
Вказане судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви суд першої інстанції ухвалив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України.
Частиною третьої статті 138 ГПК України передбачено у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Таким чином, вказаною процесуальною нормою визначено процесуальний обов'язок особи, яка просила про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, пред'явити позов протягом десяти днів.
Згідно з ч. 4 ст. 13 та ч. 2 ст. 14 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Підстави для скасування заходів забезпечення позову встановлені ч. 13 ст. 145 ГПК України. Зокрема, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу;
2) повернення позовної заяви;
3) відмови у відкритті провадження у справі.
Отже, з аналізу характеру спірних правовідносин та закону, який їх регулює вбачається, що вжиття заходів забезпечення позову до подання позову має особливу процесуально-правову конструкцію з відповідними правовими наслідками, які, зокрема передбачені п. 1 ч. 13 ст. 145 ГПК України.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.06.2019 у справі №907/282/18 на підставі п. 1 ч. 13 ст. 145 ГПК України скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2019 року у справі №907/282/19, а саме : накладений арешт у межах ціни позову 2.459.358,67 доларів США на майно що належить або підлягає передачі Малому підприємству «Надія» (90500, Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська,2, код ЄДРПОУ: 13583486) та фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) й знаходяться у них чи в інших осіб.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги, яка є предметом цього розгляду, зводяться до того, що фізична особа ОСОБА_1 (апелянт) не погоджується із заходами забезпечення позову, вжитими на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 17.05.2019 у справі №907/282/19.
Тобто, фактично в апелянта виник спір щодо наявності чи відсутності правових підстав існування (дії) заходів забезпечення позову, які вжиті, зокрема, по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 .
При цьому спосіб вирішення цього спору апелянт обрав шляхом скасування судового акта. В даному випадку це ухвала суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову.
Таким чином, кінцевою метою апелянта є скасування вжитих заходів забезпечення позову, а саме накладеного на належне йому майно арешту.
Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що поняття «юридичний спір» широко тлумачитися, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від наявності чи відсутності, обґрунтованості чи безпідставності позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.
Як встановлено вище апеляційним господарським судом, заходи забезпечення позову (арешт), вжиті до подання позову в даній справі, були скасовані місцевим господарським судом у зв'язку з неподанням позовної заяви.
Ці обставини свідчать про те, що майно фізичної особи ОСОБА_1 втратило статус арештованого, а його мета, у вигляді скасування вжитих по відношенню до нього заходів забезпечення позову, досягнута ще до завершення апеляційного перегляду. Зазначене свідчить також про те, що в апелянта відсутні неврегульовані або спірні питання з цього приводу.
У зв'язку з цим апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, позбавлений сутнісного значення, та фактично спрямований не на реальний правовий захист прав особи, що звернулась до апеляційного господарського суду, а навпаки про його формальність й ілюзорність.
При цьому, апеляційний господарський суд не ототожнює поняття «предмет спору» та «предмет позову».
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Натомість під предметом позову слід розуміти частину позову, яка містить безпосередньо матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.
В даній справі, апеляційним господарським судом встановлено, що позову заявлено не було, однак юридичний спір (щодо вжитих заходів до забезпечення позову (накладення арешту)) існував, проте, припинив своє існування у зв'язку з винесенням ухвали про скасування судом першої інстанції вжитих заходів до забезпечення позову.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (щодо заходів до забезпечення позову), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №5015/3902/12 (http://reestr.court.gov.ua/Review/74002616).
Керуючись ст.ст.231, 234, 264, 269, 270, 271 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Закрити апеляційне провадження у справі №907/282/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 17 травня 2019 року.
Справу №907/282/19 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 15 липня 2019 року
Головуючий суддя Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Матущак О.І.