10 липня 2019 року
м. Чернівці
справа №720/48/19
провадження 822/728/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія»
апеляційна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 травня 2019 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Павлінчук С.С.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (надалі - СГ ТзОВ «Надія») про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що ним на початку 2009 року проводилися роботи по реконструкції системи водовідведення, в районі консервного цеху, в м. Новоселиця, однак відповідач не уклав із ним трудову угоду та не здійснив оплату за виконані роботи. У зв'язку з цим, неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо надання інформації про невиплату коштів за виконані роботи, однак відповіді не отримував.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 110 000 гривень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із СГ ТзОВ «Надія» на користь ОСОБА_1 16 000 гривень моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки представником відповідача не заперечувався факт отримання СГ ТзОВ «Надія» заяв позивача про надання інформації, то ОСОБА_1 доведено порушення його прав як отримувача публічної інформації, яке полягає у ненаданні інформації, що призвело до душевних психоемоційних переживань і незадовільного стану здоров'я останнього.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди у відповідності до статті 386 ЦК У країни, суд виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу вартості привласненого відповідачем майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі СГ ТзОВ «Надія» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
В решті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказував на те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не встановлено причинно-наслідкового зв'язку з ненаданням відповідей на звернення позивача та завдання йому моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судом встановлено, що позивач звертався із заявами до відповідача у відповідності до Законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» (27 січня 2013 року, 10 червня 2013 року, 23 липня 2013 року, 08 квітня 2016 року) в яких просив надати наступну інформацію: чи включені працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в табель для нарахування заробітної плати за І квартал 2009 року; чи отримало СГ ТзОВ «Надія» від замовника УКБ Чернівецької ОДА кошти, за виконану роботу, по проведенню реконструкції системи водовідведення, в районі консервного заводу м. Новоселиця; чи відповідає дійсності інформація щодо укладення договору про виконання робіт між відповідачем та фіктивною фірмою ТзОВ «Реалбуд» та інше (а.с.72-76).
Відповідно до копій поштових конвертів, які були направлені ОСОБА_1 на адресу відповідача, встановлено, що останні відмовлявся від їх отримання (37-42).
З виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 вбачається, що останній знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря, гастроентеролога та кардіолога з діагнозом «виразкова хвороба», ремісія НСС,дифузний кардіосклероз, гіперплазія передміхурової залози.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга СГ ТзОВ «Надія» підлягає задоволенню.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що оскільки представником відповідача не заперечувався факт отримання СГ ТзОВ «Надія» заяв позивача про надання інформації, то останнім доведено порушення його прав як отримувача публічної інформації, яке полягає у ненаданні відповіді на запитувану інформацію, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 16 000 гривень.
Із даними висновками апеляційний суд погодитись не може, виходячи із наступного.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В статті 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону належним чином не дослідив, чи наявні складові для відповідальності СГ ТзОВ «Надія», а саме, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача, вина у заподіянні шкоди, чим обґрунтовується розмір суми морального відшкодування.
Суд першої інстанції не надав оцінку запереченням відповідача про те, що періодом завдання моральної шкоди позивач зазначає 2009-2018 роки, у той же час, як перше звернення до лікаря, згідно виписки з амбулаторної картки, відбулось лише у вересні 2013 року, що могло свідчити про погіршення загального стану здоров'я через похилий вік позивача.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням завдавача шкоди.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Щодо судових витрат
Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.
З платіжного доручення №2155 від 06 червня 2019 року вбачається, що СГ ТзОВ «Надія» за подання до суду апеляційної скарги сплатило судовий збір в розмірі 2643 гривні. (а.с.186).
Отже, із ОСОБА_1 на користь СГ ТзОВ «Надія» слід стягнути 2643 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору, за подання до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» задовольнити.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 травня 2019 року частині задоволення позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 16 000 гривень скасувати.
В позові ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без мін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» 2643 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору, за подання до суду апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І.Кулянда
Судді О.О.Одинак
Н.Ю. Половінкіна