02 липня 2019 року
м. Чернівці
справа №724/902/18
провадження № 822/501/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з
розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
секретар Ковальчук Н.Д.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
третя особа Недобоївська сільська рада Хотинського району Чернівецької області
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року (повний текст рішення складено 07 березня 2019 року),
головуючий в суді першої інстанції суддя Єфтеньєв О.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог, Недобоївська сільська рада с. Недобоївці, Хотинського району, Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування труби-межового знаку, який відповідачами встановлено на його земельній ділянці.
В обґрунтування позову посилається на те, що між сторонами існує спір щодо межі земельної ділянки, яка проходить між їхніми господарствами по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 . Зазначає, що він неодноразово звертався із заявою до Ставчанської сільської ради Хотинського районного щодо вирішення спору про межі земельної ділянки між їхніми господарствами, оскільки його сусіди: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які є відповідачами по справі, порушують його права як землекористувача.
Посилається на те, що 17 травня 2018 року в.о. старости с. Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області ОСОБА_6 разом із землевпорядниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно встановили межові знаки на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні.
Просить суд зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування труби-межового знаку, який ними незаконно встановлено на його земельній ділянці.
В серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Недобоївська сільська рада с. Недобоївці, Хотинського району, Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод.
Зазначала, що згідно рішення Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 17 серпня 2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,1465 га. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі вказаного рішення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05 вересня 2016 року внесено відомості про власника та об'єкт нерухомого майна.
ОСОБА_1 порушує право ОСОБА_2 на безперешкодне користування належною їй на праві власності земельною ділянкою, що підтверджується актом від 05 червня 2018 року, складеним представниками Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області.
Просила суд, зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності та знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,1465 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд шляхом знесення курника, огорожі та розібрання фундаменту, що знаходиться на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог, Недобоївська сільська рада с. Недобоївці, Хотинського району, Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, Недобоївська сільська рада с. Недобоївці, Хотинського району, Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод, залишено без розгляду.
Суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів порушення його прав, як суміжного землекористувача земельної ділянки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог, Недобоївська сільська рада с. Недобоївці, Хотинського району, Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування труби-межового знаку, який встановлено на земельній ділянці позивача, скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд при ухваленні рішення не звернув увагу, що перешкодою в користуванні земельною ділянкою зі сторони позивача є труба, яка являється межовим знаком, яку незаконно встановили на межі відповідачі 17 травня 2018 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
На апеляційну скаргу представник ОСОБА_9 подала відзив.
Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо межі земельної ділянки, яка проходить між господарствами позивача ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які проживають по АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 17 серпня 2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 0,1465 га., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67281435 від 05 вересня 2016 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1017138473250, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка, площею 0,1465 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), номер запису про право власності 16215634 вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_2 ..
Судом встановлено, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі її у власність ОСОБА_2 ПП «Терра Буковина» було складено кадастровий план земельної ділянки, а також схему прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості, погоджено зовнішні межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 05 червня 2018 року, складеного представниками Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, а також за участю ОСОБА_2 , вбачається, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1465 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 3 штук (межові знаки під номером 2018.06-002-0001 та 2018.06-002-0002 не були встановлені, так як вони співпали з існуючою бетонною огорожею та металевим кілком, а межовий знак під номером НОМЕР_2 припав на бетонний фундамент, який належить ОСОБА_1 , останній був повідомлений щодо встановлення-відновлення межових знаків 05 червня 2018 року.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких
виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено у статтях 186, 186-1 ЗК України.
Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція тут і далі у редакції від 28 березня 2011 року), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами».
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виділення йому земельної ділянки та хоча б однієї з підстав набуття права власності, передбачених статтею 81 ЗК України (придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельної ділянки, що була надана йому у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю).
А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено як належність йому прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою так і порушення його прав щодо земельної ділянки, якою нібито на законних підставах він користується.
Помилковими є доводи апелянта про набуття ним права користування земельною ділянкою та порушення його прав, як суміжного землекористувача земельної ділянки, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ч.2 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З доданих до позову документів вбачається, що позивачу земельна ділянка не належить ні на праві власності, ні на праві користування, межі землекористування в натурі не встановлювались.
За таких обставин, право власності чи право користування земельною ділянкою в розумінні ст. 125 ЗК України у позивача не виникло, а відповідно він не може ставити питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Окрім того, позивачем проект по відведенню у його власність земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_2 не розроблявся.
Відповідно до ч. 1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що докази, які додані до позову та доводи на його обґрунтування не відповідають фактичним обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині яка оскаржується, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2019 року, в частині яка оскаржується, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови 12 липня 2019 року.
Головуючий (підпис) М.І. Кулянда
Судді (підпис) О.О. Одинак
(підпис) Н.Ю. Половінкіна
З оригіналом згідно: