Справа № 622/577/19 Головуючий І інстанції -
Провадження № 33/818/800/19 Чернова О.В.
Категорія: ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.
03 липня 2019 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.
за участю секретаря - Михайлюка А.В.
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
26 травня 2019 року працівником поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії БД № 018766, 26 травня 2019 року о 10-30 год. в Харківській обл., в смт. Золочів, по майдану Слобожанський, 17, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу представника поліції про зупинку транспортного засобу завчасно подану за допомогою проблискових сигналів синього та червоного кольору, а також звукової сирени та гучномовця не зупинився, був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі шляхом штучного затору.
ОСОБА_1 порушив п. 2.4 ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність встановлена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії БД № 158747, 26 травня 2019 року о 10-30 год. в Харківській обл., в смт. Золочів, по майдану Слобожанський, 17, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: а саме: нечітка мова, хитка хода, почервоніння очей та різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року об'єднано в одне провадження адміністративний матеріал про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 № 622/578/19, провадження 3/622/103/19 та адміністративний матеріал про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 № 622/577/19, провадження 3/622/102/19, присвоєно № 622/577/19.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384,20 грн.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.
Постанова районного суду винесена в супереч вимог чинного законодавства, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся незаконно, матеріали справи та протокол про адміністративне правопорушення містять численні порушення.
Посилається, що розгляд справи відбувся з порушенням його права на професійну правничу допомогу.
Вважає, що розглянувши справу за відсутністю свідків та поліцейських судом не забезпечено всебічний розгляд справи.
Просить скасувати постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року та ухвалити нову, справу про адміністративне правопорушення відносно нього про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П. 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення п. 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
П. 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція) передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018765 від 26 травня 2019 року, складено саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:
- поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які були залучені поліцейськими при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення та засвідчили своїми поясненнями відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1-3);
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейським, на якому зафіксовано, що по вулиці рухається автомобіль «ВАЗ 2109» д.н.з. НОМЕР_1 , за яким рухаються поліцейські. Водій ОСОБА_1 зупинився на парковці та до нього підійшли поліцейські. Під час спілкування з ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовляється в присутності двох свідків. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводиться зухвало, лається, погрожує поліцейським фізичною розправою. Проводжуючись неадекватно, ОСОБА_1 зламав антену розташовану на службовому автомобілі Національної поліції. В подальшому на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 напав на поліцейського та збив з його форменого одягу нагрудну камеру (а.с. 7).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, надати пояснення відмовився, протокол не підписав, копію протоколу не отримав. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв (а.с. 1).
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.
З врахуванням викладеного суд правильно вважав, що поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 018765 від 26 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно, у суду першої інстанції та апеляційного суду відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про численні порушення в протоколі серії БД № 018765 від 26 травня 2019 року є безпідставні.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції так і апеляційним перевірено правильність складеного протоколу та інших матеріалів справи в порядку передбаченому ст. ст. 251, 252, 256, п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП, підстав для визнання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП неналежним доказом не встановлено.
Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому ст. 267 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржував.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
На підставі вищевикладеного, враховуючи зухвалу поведінку ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2.4 ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність.
Апеляційний суд не погоджуються з висновками суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.
Згідно досліджено відеозапису події, поліцейські не подавали завчасно вимогу про зупинку транспортного засобу за допомогою проблискових сигналів синього та червоного кольору, а також звукової сирени та гучномовця.
Водій ОСОБА_1 зупинився на парковці та до нього підійшли поліцейські, переслідування на патрульному автомобілі та зупинка шляхом штучного затору не здійснювалась (а.с. 7).
Виходячи із встановлених обставин події, яка мала місце 26 травня 2019 року вбачається, що водій ОСОБА_1 не порушував вимоги п. 2.4 ПДР України. Відповідно, відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаним пунктом ПДР України.
Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку про скасування постанови Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП з закриттям у цій частині провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в іншій частині підстав для зміни або скасування постанови не встановлено.
Керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 266, 278, 280, 283, 294, 295 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
В іншій частині постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду В.М. Бездітко