Справа № 632/1490/17 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/995/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст. 121 КК України
4 липня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 вересня 2018 року,стосовно ОСОБА_7 ,-
Вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 вересня 2018 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Балаклія Харківської області, громадянин України, українець, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, в силу ст.89 КК України не судимий, проживаючий без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України з призначенням покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Вказаним вироком встановлено, що 08.09.2017, близько 16-00 години, обвинувачений ОСОБА_7 разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 та співмешканкою ОСОБА_10 знаходився у приміщенні кімнати за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де разом вживали спиртні напої. Після вживання спиртних напоїв на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з мотивів ревнощів до своєї співмешканки ОСОБА_10 , у ОСОБА_7 виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи та передбачаючи реальну можливість настання суспільно - небезпечних наслідків, знаходячись на порозі вказаної кімнати, ножем, який тримав лівою рукою, наніс ОСОБА_9 один удар в грудну клітину справа, чим спричинив проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа з розвитком правостороннього пневмогематораксу. Дане тілесне ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 114-Пр/17 від 26.10.2017, відповідно до п.2.1.3.й) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995), відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою небезпеки для життя.
Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу з доповненнями в якій просить про скасування вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 вересня 2018 року.
В обґрунтування вимог вказує, що судом не було прийнято до уваги його доводи, які він надавав в судовому засіданні, а саме те, що потерпілий спровокував сварку та з погрозами напав на нього з дерев'яною палкою (ніжкою від стільця). Крім того ОСОБА_9 , повернувся до нього з погрозами про фізичну розправу через 15 хвилин після конфлікту про що підтвердив в судовому засіданні. Крім того зазначає, що потерпілі надавали покази, які їм надиктовував прокурор чим було порушено його право на захист.
Вказує і на те, що нанесене ножове поранення було спричинено лівою рукою, а він є правша та лівою рукою виконує лише допоміжні функції. Крім того апелянт не погоджується з проведеною психіатричною експертизою, якою він визнаний психічно хворим.
Вислухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу; пояснення захисника який вважав, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений так, як і в суді першої інстанції, частково визнав свою вину у скоєнні злочину та вказував на те, що на конфлікт його спровокував потерпілий ОСОБА_9 , який нападав на нього з палицею (ніжкою від стільця), він не мав умислу на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень або позбавлення його життя. Враховуючи таку позицію апелянта, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження належним чином .
Суд допитав обвинуваченого та перевірив його пояснення щодо невинуватості у скоєнні злочину, або іншої кваліфікації його дій.
Допитавши потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , вивчивши інші докази серед яких: протокол огляду місця події, висновки: судово-медичної, судово-дактилоскопічної, судово-психіатричної експертиз, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку у винності ОСОБА_7 в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, навів їх зміст у вироку, проаналізував їх, та надав відповідну оцінку, з якою погоджується колегія суддів, в зв'язку з чим вважає недоцільно наводити зміст доказів вдруге.
Позицію обвинуваченого про те, що він не мав умислу на спричинення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , а лише захищався, колегія суддів вважає явно надуманою з врахуванням наведених у вироку доказів, що підтверджують цілеспрямований характер дій обвинуваченого, який в ході конфлікту з потерпілим наніс йому удар ножем в життєво важливий орган.
При цьому колегія суддів враховує пояснення потерпілого , який заперечував те, що кидався з палицею на обвинуваченого.
Зі слів самого обвинуваченого потерпілий знаходився в такому стані алкогольного сп'яніння, що падав в коридорі. Враховуючи це, сумнівним є посилання обвинуваченого, що потерпілий в такому стані міг напасти на ОСОБА_7 .
Пояснення свідка ОСОБА_10 , яка нібито бачила, що ОСОБА_9 наніс удар палицею обвинуваченому, суд першої інстанції оцінив критично і належним чином обґрунтував своє ставлення тим, що свідок не могла бачити з кімнати те , що відбувалось коридорі; була дуже п'яна; її пояснення значною мірою відрізняються від пояснень обвинуваченого про обставини події.
Окрім того колегія суддів враховує, що з пояснень ОСОБА_10 випливає те, що ОСОБА_9 наніс удар обвинуваченому , але сам обвинувачений це заперечує , наполягаючи на тому , що потерпілий лише замахнувся на нього. При цьому будь-яких тілесних ушкоджень у обвинуваченого в результаті конфлікту з ОСОБА_18 не було, що також підтверджує надуманий характер пояснень ОСОБА_7 про те, що він знаходився в стані необхідної оборони.
Відповідно до фототаблиці протоколу огляду місця події ніяких палиць або брусків , які міг використовувати потерпілий не вбачається.
Враховуючи характер ушкодження , а саме проникаюче поранення грудної клітини, колегія суддів обґрунтовано вважає, що удар ножем потерпілому був нанесений з достатньою та значною силою . Тому позиція сторони захисту , що удар ножем, нанесений лівою рукою Зорі , який є правша, свідчить про випадковість або рефлекс на раптовість нападу, колегія судів вважає надуманими.
При цьому колегія суддів враховує, що в ході досудового слідства ОСОБА_7 відмовився від проведення слідчого експерименту для підтвердження своєї позиції(а.с.83 т.1).
Матеріали провадження не містять будь-яких вагомих даних , які б підтверджували пояснення ОСОБА_19 про напад на нього з боку потерпілого. Таким чином позиція сторони захисту про необхідність кваліфікувати дії ОСОБА_7 як перевищення меж необхідної оборони є необґрунтованою.
Незгода обвинуваченого з висновками психіатричної експертизи про те, що він страждає хронічним захворюванням у формі дисоціального розладу особистості та синдрому залежності від алкоголю, враховуючи фах спеціалістів, які її проводили, є безпідставною.
Окрім того ця незгода обвинуваченого жодним чином не впливає на висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме.
Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення грабежів та спричинення легких тілесних ушкоджень, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей.
Судом пом'якшуючих вину обставин не встановлено, оскільки ОСОБА_7 був нещирим під час давання пояснень суду, умисно перекручував фактичні обставини, що свідчить про відсутність у ОСОБА_7 каяття внаслідок зневажливого ставлення до життя та здоров'я іншої людини.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнав вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_19 покарання ближче до мінімальної межі санкції ч.1 ст. 121 КК України і дійшов обґрунтованого висновку, що такий вид і міра покарання буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_7 про незаконність та необґрунтованість судового рішення є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 6 вересня 2018 року, стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді-