Справа № 643/364/19
Провадження № 22-ц/818/2994/19
15 липня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова, ухвалене 10 квітня 2019 рокуу складі судді Поліщук Т.В., -
09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила розірвати укладений 20.07.2007 шлюб між нею та ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_3 , стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу з відповідача.
Рішенням Московського районного суду м. Харковавід 15.03.2019 позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 20.07.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 790 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 778 грн. 40 коп.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харковавід 10.04.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 5 600 грн. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
При ухваленні додаткового рішення суд виходив з того, що при зверненні до суду з позовом позивач надала попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат. 18.03.2019 ОСОБА_2 надала суду остаточний розрахунок суми понесених нею судових витрат у зв'язку з розглядом справи, підтверджений належними та допустимими доказами, на суму 5600 грн. Враховуючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 , суд вирішив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 600 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить додаткове рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на завищений розмір витрат на професійну допомогу, незначну складність справи та визнання ним позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали цивільної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, 10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 2).
У якості доказів нею були подані копії паспорту та ідентифікаційного коду сторін, копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження (а.с. 4-9).
При подачі позовної заяви розмір витрат на правничу допомогу було визначено у 5 600 гривень (а.с. 10). ОСОБА_4 було надано копію ордеру № 000025 від 9.1.2019 та копію договору про надання правової допомоги № 25 від 9.1.2019 з адвокатом Крамарем Ігорем Миколайовичем (а.с. 12-14).
Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, ОСОБА_1 надала суду акт виконаних робіт та квитанцію № 031804 від 15.03.2019 (а.с. 30, 31). Згідно акту виконаних робіт консультація клієнта зайняла 2 години 30 хвилин, складання позовної заяви та збирання доказів - 3 години, представництво клієнта в суді - 40 хвилин.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Також витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч.ч, 4,5,6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що розірвання шлюбу не належить до категорії справ значної складності. Позовна заява ОСОБА_1 незначного обсягу. Докази, додані до позовної заяви, також не потребують тривалого часу на їх збирання. Сторони проти позову не заперечували, звернувшись до суду із відповідними заявами (а.с. 22, 23). Судове засідання 15.03.2019 не проводилось, позов розглядався за відсутності сторін.
За таких обставин, суд уважає, що є підстави для зменшення розміру судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 5 600 грн. до 2 500 грн. Тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а додаткове рішення суду належить змінити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2019 рокузмінити.
Зменшити розмір витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 2 500 (двох тисяч п'ятисот) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 15 липня 2019 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний