11 липня 2019 року
м. Рівне
Справа № 556/1383/18
Провадження № 22-ц/4815/667/19
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Закревський Л.В.
Рішення ухвалене в смт. Володимирець
Дата ухвалення повного тексту 01.03.2019
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крестинської Л.А. на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ "ПриватБанк" звернулися до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.12.2012 в сумі 59489,40 грн. та судові витрати по справі.
Позов мотивує тим, що 05 грудня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №б/н за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За умовами укладеного договору, що складається із анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідачка була ознайомлена та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідачки в заяві.
У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала. Внаслідок порушення відповідачкою своїх зобов'язань станом на 21.08.2018 р. утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 59489 грн. 40 коп., з яких: заборгованість по відсотках за користування кредитом - 33777,83 грн.; заборгованість за пенею - 24687,73 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, фіксована складова штрафу - 500, 00 грн., процентна складова штрафу - 2809,02 грн., тому і заявлено АТ КБ «ПриватБанк» позов до суду.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за процентами за користування кредитним договором № б/н від 05 грудня 2012 року у сумі 33 328,55 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 3 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Крестинська Л.А. вказує на те, що основною підставою для зміни судового рішення та відмови позивачу у позові в цілому, вважає, відсутність належним чином узгоджених сторонами умов договору про розмір відсотків, пені та штрафів.
Вважає, що твердження про те, що заява разом з Умовами та Правилами може становити один договір є вірним, оскільки це і є суть поняття договору-приєднання. Разом з тим, щоб стягувати відсотки та пеню в певних розмірах, слід щоб такі розміри діяли в банку на час підписання заяви про приєднання до договору, і з матеріалів справи має чітко вбачатись, до яких саме умов і правил приєднався позичальник. Однак, зазначає, що відомостей про розмір відсотків, пені, інші умови отримання картки анкета-заява не містять.
Зазначає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Натомість, надані суду до позовної заяви Умови та Правила не містять жодних ідентифікуючих даних, зокрема, коли вони затверджені/прийняті, та коли які зміни відбулись. Те саме стосується і витягу з Тарифів, а Пам'ятка, про яку в анкеті-заяві зазначено як про частину договору, взагалі не надана суду та не досліджувалась.
Також вказує на те, що в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції встановив, що відсотки, які були нараховані до 11.09.2015 року, тобто поза межами трьохрічного строку позовної давності в сумі 1449,28 грн. стягненню не підлягають, однак в резолютивній частині суд не зменшив розмір відсотків на вказану суму, а лише на 449,28 грн. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача щодо безпідставного підвищення банком відсоткової ставки. Окрім того, вважає, що розрахунок відсотків, виконано банком не вірно, оскільки нараховано відсотки на відсотки та на пеню, що не відповідає вимогам закону.
Що стосується пені в розмірі 24687,73 грн., то зазначає, що судом було відмовлено у стягненні пені в розмірі 6775,11 грн, як такої, що нарахована поза межами річного строку позовної давності, решту пені у розмірі 17 912,62 грн зменшено до 3000 грн на підставі ч.2 ст. 616 ЦК України. Вважає, такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, одна існують підстави для відмови у стягненні будь-якої пені. Вважає, що немає достатніх підстав стягувати будь-які платежі, окрім як визначених в заяві-анкеті. В свою чергу, заява-анкета не містить домовленості сторін щодо відсоткової ставки по кредиту, порядку її зміни та розміру пені.
За наведеного просила, змінити рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2019 року та у позові банку про стягнення заборгованості відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.
У поданому представником АТ КБ "ПриватБанк" - Мазурком А.А. відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Доводи скарги відносно того, що відповідач не ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, не підписувала їх , не заслуговують на увагу, оскільки в заяві-анкеті зазначено, що відповідач ознайомилась та погоджується з договором про надання банківських послуг, який складається в тому числі з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку. Належність підпису на вказаній анкеті заяві, саме відповідачу, останнім не заперечувалась.
Щодо нарахованих відсотків, то зазначає, що як слідує з тарифів банку (додаток №6 до позову) закріплена відсоткова ставка на місяць, розмір яких наведений в розрахунку. Відповідно до виписки по рахунку, відповідач отримувала кредитні кошти після 01.09.2018 та 01.04.2015, відтак на частину боргу, який виник після цих дат банк правомірно нарахував відсотки за діючою збільшеною ставкою.
Враховуючи вищевикладене, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, , що 05 грудня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 в формі Анкети-заяви було укладено картковий кредитний договір №б/н. Зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка "Універсальна" 300 грн.
Із позовної заяви слідує, що взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконала, що призвело до утворення простроченої заборгованості, яка станом на 21.08.2018 становить 59 489,40 грн. та складається з наступного:
- 33777,83 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- 24687,73 грн. - заборгованість за нарахованою пенею;
- а також штрафи згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 500,00 грн. - штраф фіксована частина;
- 2809,02 грн. - штраф процентна складова.
Оскільки заборгованості по кредитному договору відповідачем не сплачено, Банк просить стягнути борг в судовому порядку, посилаючись на розрахунок заборгованості від 31.05.2015 року та розрахунок заборгованості від 21.08.2018 року; "Умови та правила надання банківських послуг", "Правила користування платіжною карткою"; та довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 30 днів пільгового періоду".
Як слідує із анкети-заяви підписаної ОСОБА_1 , вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між особою і банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилася і згідна з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та виявив бажання і оформив на своє ім'я платіжну картку кредитка «Універсальна».
З розрахунку заборгованості, наданої позивачем вбачається, що відповідач неодноразово здійснювала поповнення картки.
За умовами картка «Універсальна» передбачає пільговий період користування - 30 діб, під час якого існує можливість користуватися кредитними коштами безкоштовно.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції нараховував відсотки в межах трьох річного строку позовної давності, а також зменшив суму пені застосувавши ч.2 ст. 616 ЦК України. Крім того, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення суми штрафів в розмірі 3309 грн. у зв'язку з їх безпідставністю.
З такими висновками не погоджується колегія суддів, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.
При цьому, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору у що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Згідно зі ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що підставою стягнення відсотків та пені в певних розмірах, штрафів, необхідно щоб такі умови та розміри діяли в банку на час підписання заяви про приєднання до договору, і з матеріалів справи має чітко вбачатись, до яких саме умов і правил приєднався позичальник. Відомостей про розмір відсотків, пені, штрафи і інші умови отримання картки, анкета-заява не містять.
Заслуговують на увагу доводи відповідача, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Натомість, надані суду до позовної заяви Умови та Правила не містять жодних ідентифікуючих даних, зокрема, коли вони затверджені/прийняті, та коли які зміни відбулись. Те саме стосується і витягу з Тарифів, а Пам'ятка, про яку в анкеті-заяві зазначено як про частину договору, взагалі не надана суду та не досліджувалась.
Не можна погодитися і з аргументами заявника про згоду позичальника щодо того, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському веб-сайті www.privatbank.ua, складають укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Дані твердження спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, де зазначено, що за частинами першою, другою ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.
Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За встановлених обставин також не заслуговують на увагу як необґрунтовані доводи апелянта про застосування інших правових позицій Верховного Суду.
За наведеного, колегія суддів вважає, що в позові ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити повністю.
Суд першої інстанції наведених вище норм матеріального права не врахував, не всі йоговисновки відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даного спору, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна інстанція доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, судовий збір сплачений позивачем при подачі позову слід віднести на його рахунок. Оскільки відповідачка була звільнена від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги та її скарга підлягає до часткового задоволення, такий судовий збір слід стягувати з позивача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крестинської Л.А. задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 лютого 2019 року скасувати.
В позові Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь держави судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2643 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 11 липня 2019 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.В. Хилевич