Провадження № 22-ц/803/6539/19 Справа № 199/652/19 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
10 липня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
за участю секретаря - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення суми банківського вкладу, ненарахованих відсотків та стягнення неустойки, -
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.02.2014 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір банківського вкладу «СТАНДАРТ» № SAMDN25000740717646 у місті Ялта, за умовами якого позивач передала, а банк прийняв грошову суму у розмірі 16 111,45 дол. США, договір було оформлено строком на 366 днів (тобто по 20.02.2015 року включно), та відповідно до його умов серед іншого банк повинен нараховувати проценти по вкладу у розмірі 10% річних, а період нарахування процентів становить 1 місяць. З боку банку жодних повідомлень відповідно до п. 8 Договору про незгоду з пролонгацією договору позивач не отримувала. Вимога позивача про повернення вкладу та процентів зареєстрована банком 02.03.2017 р. Строк дії договору з урахуванням умов п. 9 Договору закінчився 06.03.2017, однак, відповіді на заяву про розірвання договору позивачем від відповідача не отримано. Позивач зазначає, що банком було нараховано відповідні проценти по вкладу позивачу тільки за перший місяць користування вкладом, тобто з 21.02.2014 по 21.03.2014: виплати процентів з 21.03.2014 припинилися та не були поновлені до 06.03.2017, що є порушенням своїх договірних зобов'язань. З березня 2014 р. депозит позивача було заблоковано, також були заблоковані виплати по нарахуванню процентів по вкладу відповідно до умов договору, у зв'язку з чим з метою вирішення ситуації позивач неодноразово зверталася із письмовими заявами до відповідача, втім, ситуація не вирішена.
Враховуючи уточнену позовну заяву та вищезазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь суму неповернутого вкладу в розмірі 16111, 45 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати; ненараховані проценти по вкладу в сумі 4728,36 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати; на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 228197,01 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати; пеню згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1434,8 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2019року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 : суму неповернутого вкладу в розмірі 16111 дол. США 45 центів; ненараховані проценти по вкладу в сумі 4728 дол. США 36 центів; пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 21.01.2018 по 21.01.2019 в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1418 дол. США 51 цент; 3% річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1182 дол. США, які підлягають виплаті у гривні за курсом НБУ на день такої виплати. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення ухвалене із неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, в частині задоволених позовних вимог не є законним та обгрунтованим, а тому підлягає скасуванню у вказаній частині.
ОСОБА_1 своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» не скористалась.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду в частині стягнутої з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1 418 дол. США 51 цент - змінити, зменшивши розмір пені до 48 дол. США 33 центів; в іншій частині рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.02.2014 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір банківського вкладу «СТАНДАРТ» № SAMDN25000740717646 (у м. Ялта), за умовами якого позивач передала для розміщення на депозитному вкладі, а банк прийняв грошову суму у розмірі 16 111,45 дол. США, що підтверджується відповідним договором та платіжним дорученням № 3144457773 від 20 лютого 2014 р.
Укладаючи договір, сторони за ним погодили порядок виплати процентів по вкладу, порядок нарахування відсотків по вкладу, умови дострокового розірвання договору та інші додаткові умови.
Згідно з укладеним договором, вклад оформлений на 365 днів по 20.02.2015 включно, на суму вкладу нараховуються відсотки за ставкою 10% річних, період нарахування відсотків по вкладу - 1 місяць.
Заявою від 02.03.2017 позивач просила повернути вклад з урахуванням нарахованих процентів згідно зобов'язань за договором, що підтверджується відповідною письмовою заявою, яка була отримана відповідачем 02.03.2017, про що свідчить відповідний відбиток штампу, однак, банківський вклад та відсотки не були повернуті.
Спірні правовідносини виникли із зобов'язання, що виникло на підставі договору та захисту права власності.
На підтвердження укладення договору 20.02.2014 Вклад «СТАНДАРТ» №SAMDN25000740717646 позивач надала сам договір та платіжне доручення від 20.02.2014 про одержання банком 20.02.2014 16 111,45 дол. США від позивача, де призначення платежу «до вкладу договір SAMDN25000740717646».
Виходячи з вищенаведеного, суд встановив, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу, а позивачем були внесені кошти на депозитний рахунок банку.
Суд дійшов висновку, що з боку відповідача було допущено порушення умов виконання зобов'язання, у зв'язку з чим порушення прав позивача відповідачем, тому порушені права позивача підлягають поновленню в обраний позивачем спосіб (ст. 16 ЦК).
З приводу розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд не погодився із наведеним позивачем розрахунком в частині розміру 3% річних за ст. 625 ЦК та розміру пені згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Розмір суми неповернутого вкладу (16111,45 дол. США) та ненарахованих процентів по вкладу (4728, 36 дол. США) відповідачем не оспорений, тому суд дійшов висновку, що зазначені грошові суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За заявою відповідача суд застосував строк позовної давності до вимоги про стягнення пені.
Що стосується розміру пені згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції виходив з наступного розрахунку.
За укладеним 20.02.2014 договором вартість послуги становить 10%, у зв'язку з чим вартість послуги за один день становить 0,0273972603.
Таким чином, 0,0273972603 х 365 х 4728,36 дол. США х 3% = 1418,51 дол. США.
Що стосується вимоги про стягнення 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з наступного розрахунку.
Прострочена сума становить 20839,81 дол. США (16111,45 /вклад/ та 4728,36 дол. США /відсотки за вкладом/).
Період з 02.03.2017 (подання заяви про повернення вкладу та відсотків) по 23.01.2019 (подання позову), тобто 690 днів.
Згідно розрахунку, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню 1182,00 дол. США: 20839,81 дол. США х 3% = 625,1943 дол. (три проценти річних за 365 днів) х 690 днів : 365.
Суд встановив, що зазначені вище грошові суми підлягають виплаті у гривні за курсом НБУ на день такої виплати, оскільки про стягнення грошових сум саме в гривні заявлено позовну вимогу, та присудження стягнення суми в національній валюті України не суперечитиме положенням ст. 192 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1434,8 дол. США у гривні за курсом НБУ на день такої виплати, суд першої інстанції посилався на відсутність підстав для її задоволення, оскільки ст. 625 ЦК України не передбачає стягнення пені за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнутої з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1 418 дол. США 51 цент, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції було невірно застосовано формулу розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів", викладену Верховним Судом у справі № 759/13827/15.
Згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 1061 ЦК України, якою передбачено виплату банком вкладнику процентів на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року по справі № 759/13827/15. В цій же постанові судом касаційної інстанції наведено формулу розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 759/13827/15 було частково задоволено заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про виправлення описки та арифметичних помилок, підтверджено правильність формули розрахунку пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та уточнено її застосування.
З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду та наведеної формули, визнаючи пеню в розмірі 3 % вартості фінансової послуги з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р., необхідно виходити з наступного розрахунку:
період розрахунку - з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. (365 днів);
сума грошового зобов'язання - 16111,45 доларів США;
відсоткова ставка за договором (вартість фінансової послуги за 1 рік) - 10 % річних;
вартість фінансової послуги за 1 день - 10 : 365 дн. = 0,0273972603 % (значення рахується як проценти та становить 0,000273972603 - відповідно до ухвали Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 759/13827/15, якою було уточнено формулу розрахунку пені).
Таким чином, 3 % вартості фінансової послуги з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. складає:
0,0273972603 %(значення рахується як проценти та становить 0,000273972603) х 3% х 16111,45дол. США х 365 дн. = 48, 33 дол. США.
Отже, сума пені, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р., складає - 48, 33 дол. США.
Однак, судом першої інстанції був застосований наступний невірний розрахунок:
0,0273972603 %(судом застосовано це значення не як проценти, що є помилковим) х 3% х 4728,36 дол. США (судом помилково в цій частині застосовано суму процентів, а не суму вкладу) х 365 дн. = 1418,51 дол. США.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наведений судом першої інстанції розрахунок пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є невірним, та таким, що не відповідає висновку Верховного Суду у справі № 759/13827/15.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що саме позивач повинен був довести належними, допустимими доказами факт знаходження грошових коштів на рахунку на час розгляду справи судом та факт того, що такі грошові кошти не були зняті (у тому числі - нараховані відсотки) позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" та/або зі спливом встановлених умовами договорів строку їх дії. Крім того, апелянт посилається на те, що у нього відсутні первинні документи (у т.ч. оригінали договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" через обмежений доступ банку у зв'язку з окупацією з 20.02.2014 року Російською Федерацією частини території України (АРК).
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами.
Стаття 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Постановою НБУ від 18 червня 2003 року за №254 було затверджено "Положення про організацію операційної діяльності в банках України", відповідно до якого: "7.5 Відповідальність за організацію збереження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку покладається на керівника банку. Керівники мають забезпечити місце (архів) для зберігання документів та надати відповідні інструкції працівникам банку, зокрема визначити порядок зберігання документів до передавання їх до архіву на постійне зберігання з урахуванням вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку; 8.1. Відповідальність за належну організацію системи внутрішнього контролю та її функціонування в процесі операційної діяльності банку покладається на його керівництво; 8.2. Система внутрішнього контролю банку - це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту і збереження активів, повноти і точності облікової документації. Внутрішній банківський контроль має бути невід'ємною частиною операційної діяльності банку та поєднувати адміністративний і бухгалтерський контроль за активами та пасивами банку. 4.14. Процес збору, оброблення та зберігання первинних документів має бути безперервним, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку, а відповідна інформація - цілісною, достовірною і несуперечливою.
Вищезазначені правові норми стосуються також і фізичних та юридичних осіб, які знаходяться або розташовані на тимчасово окупованих територіях.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території", тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач повинен довести факт укладення депозитних договорів та розмір внесених ним коштів, а відповідач повинен надати суду докази повернення грошових коштів позивачу у повному обсязі згідно умов договору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження укладення договору 20.02.2014 Вклад «СТАНДАРТ» №SAMDN25000740717646 були надані договір та платіжне доручення від 20.02.2014 про одержання банком 20.02.2014 року 16 111,45 дол. США від позивача, де призначення платежу «до вкладу договір SAMDN25000740717646». Оригінали вказаних документів знаходяться у позивача та були надані для огляду в судах першої інстанції та в апеляційній інстанції, що не заперечується сторонами.
Однак, відповідач, на якого покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань за договором банківського вкладу, не надав докази того, що кошти були повернуті вкладникові, а також докази відсутності коштів на депозитному рахунку позивача.
А тому, колегія суддів вважає посилання АТ КБ "ПриватБанк" на те, що у нього немає доступу до первинної документації, безпідставними, оскільки це не звільняє апелянта від обов'язку доказування обставин, на які він посилається в своїй скарзі.
Інші доводи, викладені в апеляційні скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" та зміни оскаржуваного рішення суду в частині стягнутої з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1 418 дол. США 51 цент, зменшивши розмір пені до 48 дол. США 33 центів, а в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"- задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року в частині стягнутої з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 21.01.2018 р. по 21.01.2019 р. в розмірі 3% в день від ненарахованих процентів в розмірі 1 418 дол. США 51 цент - змінити, зменшивши розмір пені до 48 дол. США 33 центів.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова