Справа № 759/21026/18
Провадження № 2/761/4419/2019
(заочне)
08 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В..
з участю секретаря: Малашевського О.В.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, пені та моральної шкоди, -
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її корить заборговану суму аліментів, встановлених рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2015 року № 2-1230/15, на користь ОСОБА_1 на утримання малолтініх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 69 193,12 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку 9пеню) по сплаті заборгованих алемнтів на утримання малолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 21 050,61 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 120 000.00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20.01.2015 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також присуджено до стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 700,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 25.12.2014 року і до повноліття дітей.
Разом з тим, позивач зазначає, що з моменту ухвалення вищевказаного рішення відповідач не здійснює у повному обсязі щомісячні платежі по сплаті аліментів, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Шеремет О.В. в станом на 30.11.2018 року становить 69 193.12 грн.
За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст.ст. 194, 196 Сімейного кодексу України (надалі - СК України), позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.
При цьому, в обгрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що невиплата відповідачем аліментів спричинила йому значних душевних та фізичних страждань, які, в свою чергу, полягають у неможливості в достатній мірі забезпечити своїх доньок всім необхідним для життя та розвитку.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.01.2019 року матеріали даної позовної заяви передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою від 28.02.2019 року було відкрито провадження в цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 06.05.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на примусовому виконанні в Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві перебуває виконавчий лист №2-1230, виданий Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх доньок, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 700,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 25.12.2014 року і до повноліття дітей (виконавче провадження №48372057).
При цьому, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві Шеремет О.В. в межах виконавчого провадження №48372057, заборгованість відповідача по сплаті аліментів позивачу за період з лютого 2015 року 21.12.2018 року у загальному розмірі становить 69 193,12 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів у вищенаведеному розмірі на підставі положень ст. 194 СК України.
Так, відповідно до ч.3 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Як передбачено положеннями ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
При цьому, згідно положень ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.
Отже, аналіз зазначених норм закону свідчить про те, що право визначати заборгованість по аліментам надано державному виконавцю і лише у разі незгоди з розміром заборгованості, обчисленим останнім, сторони виконавчого провадження в праві оскаржити його постанову до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, спір між сторонами виник щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів, а не з приводу обчислення розміру заборгованості по сплаті аліментів.
Крім того, сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, не може бути прийнятий судом в якості підстави для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів, в даному випадку це права позивача, є захищеними в силу закону, оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів перебуває на виконанні в Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, по сплаті яких і виникла ця заборгованість.
Натомість, стягнення заборгованості по аліментам, які вже стягуються за рішенням суду на підставі виконавчого листа, призведе до подвійного стягнення, що суперечить положеннями ст. 61 Конституції України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів відсутні.
В свою чергу, статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пеню) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
При цьому, правова позиція у справі № 572/1762/15-ц, викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, вказує на те, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Тобто, пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 21 050,61 грн.
Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
У відповідності з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В свою чергу, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.
В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як заподіяння йому моральної шкоди та протиправності дій відповідача, так і наявності причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.
Таким чином, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, зокрема щодо заподіяння йому моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову у вказаній частині слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів, пені та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 25.12.2015 року по 30.11.2018 року в розмірі 21050,61 грн.
У задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті аліментів у розмірі 69193,12 грн. та моральної шкоди в розмірі 120000,00 грн. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст складений 15.07.2019.
Суддя: