Житомирський апеляційний суд
Справа №283/2944/18 Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.
Категорія 29 Доповідач Галацевич О. М.
10 липня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №283/2944/18 за позовом приватного підприємства «Нічний Експрес» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,
за апеляційною скаргою приватного підприємства «Нічний Експрес»,
на рішення Малинського районного суду Житомирської області, ухвалене 19 квітня 2019 року суддею Міхненком С.Д., у м. Малині,
У грудні 2018 року приватне підприємство «Нічний Експрес» (далі - ПП «Нічний Експрес», Підприємство) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 28.12.2015 з вини працівника підприємства ОСОБА_1 , з яким укладено договір про повну індивідуальну відповідальність, та який керував належним Підприємству автомобілем марки «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). В результаті ДТП автомобілю марки «MERCEDES», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належному ОСОБА_2 , завдані матеріальні збитки. Цивільно-правова відповідальність власника транспортних засобів ПП «Нічний Експрес» була застрахована в приватному акціонерному товаристві страхова компанія «Галицька» (далі - ПАТ СК «Галицька»), яке здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу у сумі 49500грн. Підприємство сплатило на ремонт пошкодженого автомобіля потерпілого 206251,58 грн, які просило стягнути в порядку регресу із ОСОБА_1 .
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ПП «Нічний Експрес».
В апеляційній скарзі представник ПП «Нічний Експрес», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове - про задоволення позову Підприємства, вирішити питання розподілу судових витрат.
На його думку, позов було подано не з підстав притягнення працівника до матеріальної відповідальності, а з підстав відшкодування шкоди, завданої іншою особою, яка і має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування в строки позовної давності три роки. Також, вважає помилковим висновок суду про те, що річний строк, встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України, не є позовною давністю і застосовується незалежно від наявності заяви відповідача. Суд прийнявши справу до свого провадження не вирішував питання відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України про залишення позову без розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №227-к від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу до ПП «Нічний Експрес», з посадовим окладом 1600 грн. на місяць (а.с.9).
28.12.2015 з вини ОСОБА_1 , з яким 09.10.2015 укладено договір про повну індивідуальну відповідальність, та який керував належним Підприємству автомобілем марки «МАН», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась ДТП, внаслідок якої автомобілю марки «MERCEDES», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належному ОСОБА_2 , завдані матеріальні збитки (а.с. 11,70).
На момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу, належного ПП «Нічний Експрес», була застрахована в ПАТ СК «Галицька» згідно полісу №АІ/5984270. ( а.с. 22).
Відповідно до дослідження, проведеного ПП «ГАЛавтоекспертиза» №76С/12/15 від 15 січня 2016 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «MERCEDES», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 256 251,58 грн (а.с.26-45).
На виконання умов договору №АІ5984270 від 31 березня 2015 року, ПАТ СК «Галицька» згідно платіжного доручення №3958 виплатила страхове відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 49500 грн (а.с.46).
Позивачем на рахунок автосервісу ТОВ «Юніком АВТО» було перераховано на відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_2 суму в розмірі 206251,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №32 від 09 лютого 2016 року на суму 100000грн та платіжним дорученням №34 від 10 лютого 2016 року на суму 106251,58грн (а.с.18).
Наказом №30/1-к від 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортного засобу за згодою сторін, згідно з п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.15).
З довідки про доходи відповідача вбачається, що середньомісячний заробіток останнього під час роботи водієм на ПП «Нічний Експрес» станом на грудень 2015 року становить 2100 грн (а.с.71).
Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Отже, право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.
Річний строк, встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України, не є позовною давністю і застосовується незалежно від наявності заяви відповідача.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому має нести відповідальність у розмірі заподіяної з його вини підприємству шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132 КЗпП України). Проте, позивач пропустив встановлений законом річний строк, для звернення до суду з даним позовом, а тому після закінчення строку для звернення з позовами про стягнення з працівників шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям, працівник звільняється від обов'язку відшкодовувати завдану ним шкоду. Крім того, суд зазначив, що із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин відповідно до ст. 234 КЗпП України позивач не звертався і про наявність таких причин в позові не зазначав.
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції правильним, так як він відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.
Оскільки позивач здійснив виплату третій особі 09 та 10.02.2016, а звернувся до суду з даним позовом 26.12.2018, тобто з пропуском річного строку, визначеного ч. 3 ст.233 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивача на необхідність застосування судом положень ст. 126 ЦПК України є безпідставними, оскільки зазначені положення закону стосуються наслідків пропущення процесуальних строків, а строк, визначений ст. 233 КЗпП України таким не є.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Нічний Експрес» залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 15 липня 2019 року.