Справа № 761/24318/19
Провадження № 2-з/761/382/2019
20 червня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Укрссибанк» адвоката Останкової Валентини Олександрівни про забезпечення позову по справі № 761/24318/19 за позовом Акціонерного товариства «Укрссибанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» про встановлення нікчемності правочину та визнання недійсними правочинів, -
До провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. надійшла позов Акціонерного товариства «Укрссибанк» (далі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 3), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 4), Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (далі по тексту - відповідач 5) про встановлення нікчемності правочину та визнання недійсними правочинів.
Одночасно з поданням позовної заяви представником позивача АТ «Укрссибанк» адвокатом Останковою В.О. подано заяву, відповідно до якої остання просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_4, загальною площею 85.7 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта 1798865380000), зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 89.8 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта 1798904280000), зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 (далі по тексту - спірне нерухоме майно).
Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення нікчемності правочину (договору купівлі-продажу від 26.02.2019р.), визнання недійсними правочинів (договору про поділ часток від 29.03.2019р. та договорів іпотеки від 29.03.2019р.), скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за відповідачем 2, про реєстрацію права власності за відповідачем 4, про реєстрацію права власності за відповідачем 3, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію договорів іпотеки від 29.03.2019 року, та заборони на нерухоме майно, здійснені 29.03.2019 року, та скасування (вилучення) про припинення іпотеки у закритих розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 38493115, та скасування (вилучення) записи про припинення обтяження заборони на нерухоме майно у закритих розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер рішення 38493391.
Підстави звернення до суду з вказаним позовом - незаконні дії відповідачів щодо відчуження та реєстрації права власності на спірне майно, яке було передане в іпотеку позивачу на підставі договору іпотеки, укладеного між позивачем та відповідачем 1 29.05.2008 та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кияшко A.B., зареєстровано в реєстрі за № 2368 з внесенням відповідної заборони відчуження до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження 23560851) та до Державного реєстру іпотек (номер запису про іпотеку 23561024) в якості забезпечення за кредитним договором, укладеним між Банком та ТОВ «ПРОМОПТТОРГ».
Так, позивач вказує, що на момент подання позову існує великий ризик розпорядження відповідачами спірним майном, обтяження щодо якого були виключені з реєстрів, внаслідок чого, законні права та інтереси Банку не будуть захищені, а виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог банку, буде ускладнено або не можливе. Крім того внаслідок ймовірного розпорядження предметом іпотеки будуть порушені також майнові права третіх осіб, не обізнаних у тому, що нерухомість обтяжена іпотекою на користь АТ «УКРСИББАНК», що може призвести до виникнення додаткових спорів та судових процесів, порушення прав третіх осіб.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу встановлення нікчемності правочину (договору купівлі-продажу від 26.02.2019р.), визнання недійсними договору про поділ часток від 29.03.2019р. та договорів іпотеки від 29.03.2019р. та скасування записів про реєстрацію права власності за відповідачами.
Разом з тим, наявність самого по собі позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачами недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Відтак, позивач належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеними у заяві способами, а тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Укрссибанк» адвоката Останкової Валентини Олександрівни про забезпечення позову по справі № 761/24318/19 за позовом Акціонерного товариства «Укрссибанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ректайм», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» про встановлення нікчемності правочину та визнання недійсними правочинів, - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: