Справа № 758/5621/19
03 липня 2019 року суддя Подільського районного суду м.Києва Войтенко Т. В., розглянувши питання про можливість відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою від 26 квітня 2019 року дана позовна заява була залишена без руху для визначення правових підстав звернення з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини в Україні до Подільського районного суду м. Києва.
Зокрема, залишаючи позовну заяву без руху, суд виходив з того, що до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про міжнародне приватне право» та Договір між Україною та Грузією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Так, відповідно до ч.2 ст.27 Договору між Україною та Грузією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони, і один з них проживає на території однієї, а другий - на території другої Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.
Таким чином, вимога про розірвання шлюбу може бути розглянула Подільським районним судом м. Києва за місцем реєстрації позивача за законодавством України.
Водночас, для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відповідно до ст.5 Договору між Україною та Грузією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, зобов'язаний направити через Міністерство юстиції України прохання про здійснення правової допомоги та додатки до нього, які складаються українською мовою, та до них додати завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або російську мову. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.
За таких обставин, суд в порядку залишення позовної заяви про розірвання шлюбу без руху відповідально до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, пропонує позивачу надати суду копію позовної заяви з додатками до неї російською чи грузинською мовою, засвідчені належним чином, які будуть направлені судом до Міністерства юстиції України з дорученням про вручення документів відповідачу.
Що стосується вимоги про визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду такої вимоги судом за місцем проживання матері дитини.
Так, відповідно до ч. 2,3 ст.28 Договору між Україною та Грузією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, правовідносини між батьками та дітьми визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони
мають спільне місце проживання. Якщо місце проживання будь-якого з батьків і дітей знаходиться на території другої Договірної Сторони, тоді правовідносини між ними визначаються законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є дитина.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що дитина є громадянкою Грузії, а відтак Подільський районний суд м.Києва не є компетентним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Представник позивача стверджує, що до спірних правовідносин повинна застосовуватися Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року (ратифікована Україною у 2006 році, яка набула чинності для Грузії у 2015 році), відповідально до п. b ст.3 якої, дана Конвенція застосовується до співробітництва у сфері заходів щодо батьківської відповідальності, зокрема в цілях права визначати місце проживання дитини.
Стаття 5 даної Конвенції передбачає, що судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати
заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.
З посиланням на те, що звичайним місцем проживання дитини є м. Київ, де дитина проживала з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , з вересня 2018 року по січень 2019 року відвідувала дитячий садочок та спортивний комплекс, представник позивача вказував на те, що саме Подільський районний суд м. Києва повинен розглядати спір про визначення місця проживання дитини як суд звичайного місця проживання дитини.
Разом з тим, суд не може погодитися з таким твердженням позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що лише з вересня 2018 року по 19 січня 2019 позивачка з дочкою проживали в м.Києві. До цього періоду постійним місцем проживання подружжя та дитини було м.Батумі Грузія.
З матеріалів справи вбачається також, що позивачці відомо про те, що в м. Батумі ОСОБА_2 подав позов про визначення місця проживання дитини з ним.
Крім того, вбачається, що на підставі Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, позивачкою подано Заяву через Міністерство юстиції України про сприяння поверненню дитини.
Таким чином, 1) за відсутності доказів про те, що звичайним місцем проживання дитини є м.Київ, 2) зважаючи на те, що відповідно до Договору між Україною та Грузією про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах спір про визначення місця проживання дитини повинен розглядатися за законодавством країни, громадянином якої є дитина, 3) зважаючи на те, що дитина є громадянкою Грузії, 4) з огляду на те, що відповідно до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.1996 року, до спірних правовідносин може застосовуватися законодавство України лише у випадку, якщо Україна є звичайним місцем проживання дитини, суд не вбачає підстав для розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини за законодавством України.
При цьому, чинний ЦПК України передбачає, що в разі непідсудності спору місцевому загальному суду, суд направляє справу за підсудністю до іншого суду, компетентного розглядати спір між сторонами.
З огляду на те, що ЦПК України не встановлено процедуру направлення позовної заяви до компетентного органу іноземної держави, а Подільський районний суд м.Києва не компетентний розглядати спір про визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно відмовити у прийнятті до розгляду її позовної заяви в частині вимог про визначення місця проживання дитини.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 30, 175, 177, 187, 189, 190, 272, 274, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків: надання завіреної копії позовної заяви з додатками до неї для відповідача російською чи грузинською мовою.
Роз'яснити позивачу, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
ОСОБА_1 відмовити у прийнятті до розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Ухвала в частині відмови у прийнятті до розгляду позовної заяви про визначення місця проживання дитини може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
СуддяТ. В. Войтенко