Справа № 758/15851/17
Категорія 58
19 червня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Васильченка О. В. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Перший український міжнародний банк», ПН КМНО Гамаль І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.2014 року позивач уклала з ПАТ «Банк ренесанс капітал» (правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк») кредитний договір № GP-6258808, відповідно до умов якого позивач отримала кредит з лімітом заборгованості 18240,00 грн. з яких 15000,00 грн. на споживчі цілі, 3240,00 грн. на оплату страхових платежів. строком до 11.04.2016 року зі сплатою 5,99% річних за користування кредитними коштами та зі сплатою 1,70% щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
11.05.2017 року ПН КМНО Гамаль І.М. було вчинено напис за реєстровим № 1691 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором з 19.04.2016 року по 18.04.2017 року у розмірі 25727,47 грн.
13.10.2017 року на підставі заяви Банку приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. було відкрито виконавче провадження.
Позивач вважає, що виконавчий напис ПН КМНО Гамаль І.М. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
До початку судового засідання позивач подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а справу просила розглянути без її участі.
Представник відповідача ПАТ «Перший український міжнародний банк» у судове засідання не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином. До суду неодноразово звертався із клопотаннями про перенесення розгляду справи, проте право на подання відзиву відповідачем так і не було використано.
Відповідач ПН КМНО Гамаль І.М. також в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином. У поданих заявах заперечувала проти позову, зазначала, що за своїм правовим статусом нотаріус не є належним відповідачем у даній справі, адже предметом оскарження не є постанова про відмову у вчинення нотаріальної дії.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.04.2014 року позивач уклала з ПАТ «Банк ренесанс капітал» (правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк») кредитний договір № GP-6258808, відповідно до умов якого позивач отримала кредит з лімітом заборгованості 18240,00 грн. з яких 15000,00 грн. на споживчі цілі, 3240,00 грн. на оплату страхових платежів. строком до 11.04.2016 року зі сплатою 5,99% річних за користування кредитними коштами та зі сплатою 1,70% щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості. (а.с. 11)
18.04.2017 року представник ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до ПН КМНО Гамаль І.М. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій зазначив, що строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежу. (а.с. 10)
11.05.2017 року ПН КМНО Гамаль І.М. було вчинено напис за реєстровим № 1691 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором з 19.04.2016 року по 18.04.2017 року у розмірі 25727,47 грн., з яких 17521,40 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 1074,23 грн. - заборгованість за процентами, 7131,84 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 9)
13.10.2017 року на підставі заяви Банку приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. було винесено постанову про відкриття виконавче провадження ВП № 54914955.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, процедура вчинення якої регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Згідно з пунктом 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Аналогічні положення містяться в п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Пунктами 2.1, 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Зважаючи на те, що сторонами не заявлялося клопотання про витребування у приватного нотаріуса копій документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис нотаріуса, однак сам виконавчий напис містить вказівку на те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», дає підстави стверджувати, що оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не можуть підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Також варто звернути увагу, що доказів на підтвердження переходу права вимоги до ПАТ «Перший український міжнародний банк» за кредитним договором, укладеним між АТ «Банк ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 до суду відповідачем не надано.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч. 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачами в свою чергу не було надано до суду жодного доказу в підстави своїх заперечень на позовну заяву та в обґрунтування правомірності вчиненого виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів в обґрунтування заперечень проти позову, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «ПУМБ» на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 11 травня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 1691, яким звернуто стягнення за кредитним договором № GP-6258808 від 11 квітня 2014 року.
Стягнути публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ - 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. В. Васильченко