печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29140/18-ц
"10" липня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі судових засідань Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У червні 2018 року позивачка звернулася до суду з даним позовом в якому просила суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем.
Ухвалою судді Цокол Л.І. від 23 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н.В. №754 від 23 листопада 2018 року здійснено повторний автоматизований розподіл даної цивільної справи, у зв'язку з відстороненням від займаної посади судді ОСОБА_3 .
За результатами проведеного повторного автоматизованого розподілу, суддею який забезпечить розгляд даної справи визначено Козлова Р.Ю .
Судом неодноразово повідомлялись сторони про час та місце проведення судового засідання з розгляду справ, однак поштова кореспонденція повертається на адресу суду «за закінченням терміну зберігання».
Зокрема 06 червня 2019 року сторони не з'явилися на виклик суду. Від позивачки повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку з чим підготовче судове засідання черговий раз було відкладено.
З урахуванням вказаних обставин, судом неодноразово оголошувались перерви, з метою належного повідомлення позивачки та відповідача про судові засідання.
Однак як вбачається з матеріалів справи, конверти які направлялись судом сторонам повертаються на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» .
Крім того, судом розміщувались оголошення про виклик сторін у судове засідання на офіційному сайті суду.
Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».
Будучи ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.
Крім того, листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Згідно з приписами пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, судом встановлено, що судові повістки позивачка не отримує за зазначеною нею контактною адресою, із заявами про ознайомлення з матеріалами справи не зверталася до суду, заяви про розгляд справи за її відсутності не було подано, що свідчить про те, що позивачка не виявила належної зацікавленості у розгляді своєї справи. Відтак, суд вбачає достатність підстав для залишення її позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя