Справа № 755/18997/18
"01" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Астахової О.О.
при секретарі Якименко Т.С.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи Муханова А.І.,
свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
11 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить позбавити відповідача ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи вимоги тим, що 15 вересня 2002 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який було зареєстровано у Бердичівському відділі реєстрації актів громадського стану міського управління юстиції Житомирської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 491 та видано свідоцтво про одруження НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 , про що в книзі записів актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві зроблено відповідний запис за № 574.
З часу укладення шлюбу і до грудня 2005 року, не зважаючи на спільне проживання з відповідачем, останній ставився до доньки байдуже, матеріальної участі в утриманні сім'ї не приймав, ніде не працював, зловживав спиртними напоями та міг тижнями не з'являтися додому.
З грудня 2005 року позивач і відповідач припинили шлюбні відносини та почали проживати окремо, при цьому донька залишилася проживати разом з позивачем. З того часу відповідач участі у вихованні та спілкуванні із дитиною не приймає. Позивач самостійно виховує та утримує дитину, забезпечуючи її відповідний належний фізичний та духовний розвиток.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Оскільки своїми діями відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку по утриманню власної дитини, її вихованню та розвитку, це змушує позивача звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, призначено підготовче засідання на 09:20 год. 20 лютого 2019 року. Відповідачу та третій особі запропоновано подати відповідно відзив на позов та пояснення щодо позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (а.с. 46).
Підготовче судове засідання проведено за участі представника позивача ОСОБА_2 . Відповідач і третя особа до суду не з'явилися, про час і місце судового розгляду були своєчасно та належним чином повідомлені, причини своєї неявки суду не повідомили. Відповідач правом на подання відзиву до суду не скористався. Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду. (а.с. 58).
26 лютого 2019 року від третьої особи до суду надійшов лист за № 103008-672 від 20 лютого 2019 року, згідно якого третя особа позовні вимоги підтримує та просить проводити розгляд даної справи у відсутності її представника.
У судовому засіданні 01 липня 2019 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Позивач у своїх поясненнях зазначила, що відповідача вона бачила в останнє близько 10 років тому, коли виникло питання виїзду дитини за кордон. Відповідач погодився на видачу дозволу лише умовах задоволення його прохання про позичку, проте, після отримання бажаного, зник. Оскільки відповідач протягом останніх 13 років не приймає участі у вихованні спільної дитини, уникає зустрічей з донькою, жодного разу не телефонував дитині, не вітав її з днем народження, не цікавився її справами, навчанням, станом здоров'я, тощо та перешкоджає позивачу у забезпеченні всестороннього розвитку дитини, та відмовляє у наданні ОСОБА_1 дозволу на вивезення дитини для оздоровлення та туризму за кордон, позивач просить про задоволення позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виховання дитини та її утримання, що підтверджується відповідним висновком. Долучені до позовної заяви письмові докази, зокрема, характеристика позивача за місцем її проживання, а також видана закладом освіти, де навчається донька позивача та протоколи опитування знайомих сім'ї позивача свідчать про те, що утриманням і вихованням ОСОБА_6 займається виключно позивач, а відповідач в цьому участі не приймає та не цікавиться власною дитиною.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, просив прийняти до уваги висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань чи заяв від нього не надходило. Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, вислухавши думку позивача та її представника, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, допитавши свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач з 15 вересня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 , виданим Бердичівським відділом реєстрації актів громадського стану міського управління юстиції Житомирської області (а.с. 11).
Від даного шлюбу у позивача та відповідача народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 15).
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року у цивільній справі № 274/3613/15-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 13).
У судовому засіданні встановлено, що дитина позивача та відповідача ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 - позивачем у справі.
Відповідно до характеристики, виданої 28 листопада 2018 року головую ЖБК «Весна-2» за місцем проживання позивача, остання характеризується виключно позитивно, займається вихованням доньки, створює необхідні умови для необхідного розвитку дитини, постійно приділяє їй увагу. Батько дитини - відповідач по справі, жодного разу не провідав дитини та не звертався до житлового кооперативу стосовно проживання своєї доньки (а.с. 18).
Відповідно до характеристики, виданої 30 листопада 2018 року Навчально-виховним комплексом № 30 «Еконад», де навчається ОСОБА_6 , мати учениці - ОСОБА_1 цікавиться досягненнями і успіхами своєї доньки, є членом батьківського комітету її класу; батько учениці ОСОБА_5 участі у батьківських зборах не брав.
Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Допитані у судовому засіданні свідки суду показали; свідок ОСОБА_3 , яка являється подругою позивача з дитинства повідомила, що відповідача ніколи не бачила та не спілкувались з ним. З її слів відповідач не приймав та не приймає участі у житті дитини, не вітав доньку зі світами, до першого класу ОСОБА_6 повели вона та позивач.
Свідок ОСОБА_4 надав суду свідчення, тотожні тим, які повідомила свідок ОСОБА_3 , показав, що, не зважаючи на те, що він є другом позивача, проте йому взагалі нічого не відомо про відповідача, з останнім він ніколи не спілкувався, як не спілкувалися відповідач та його дитина.
Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2018 року за № 8493/41/3/103 про доцільність позбавлення батьківських прав, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол комісії № 12 від 12.09.2018 року) орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27-28).
Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України, відповідно до положень якої мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною ; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пленум Верховного суду України у п.п. 15, 16 постанови від 30.03.2007 року за №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови, винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері) , так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно частини 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсний обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).
При цьому суд може не погодитись із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Досліджений судом висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2018 року за № 8493/41/3/103 (протокол комісії № 12 від 12.09.2018 року) щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_6 суд вважає обґрунтованим, юридично доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.
Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа , в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Нормою статі 150 СК України, статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлений обов'язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У судовому засіданні достаменно встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не проявляє батьківського піклування щодо доньки, батьківських обов'язків не виконує, умовами проживання, вихованням, станом здоров'я дитини не цікавиться, не піклується про її інтелектуальний та фізичний розвиток, матеріально не утримує, проживає окремо.
Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За положеннями статті 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на кожну із сторін.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач не забезпечує доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з нею; не надає доньці доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Доказів, які б спростовували дані обставини суду не надано. Зазначені фактори, суд розцінює як ухилення відповідача ОСОБА_5 від виховання дитини і приходить до висновку про свідоме нехтування ним своїми обов'язками.
За таких обставин, суд вбачає достатні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі статті 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 141, 258-259, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155, 157, 164-166, 180-182, 191, 192 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим по м. Києву не значитьсчя, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим по м. Києву не значиться, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Астахова
Повний текст рішення суду виготовлено 10.07.2019 року.