Справа № 755/4880/19
"01" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Астахової О.О.
при секретарі Якименко Т.С.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Клим'юка Вадима Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
21 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 548571 від 15 березня 2019 року винесену роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Клим'юком В.А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та закрити провадження.
Обґрунтовуючи вимоги тим, що 15 березня 2019 року о 10:50 год., керуючи автомобілем Мерседес Бенц С 180, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ввімкненими денними ходовими вогнями та габаритними вогнями даного транспортного засобу, на 86-му кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп, позивач була зупинена інспектором роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Клим'юком В.А., який повідомив їй, що вона здійснювала рух поза населеними пунктами з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушила пункт 9.8 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 125 КУпАП, на підставі чого відповідачем було винесено постанову серії НК № 54871 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі, у вигляді попередження.
Зауваження позивача стосовно того, що на її автотранспортному засобі були включені денні ходові вогні, відповідач залишив без уваги, повідомивши лише, що позивач мав ввімкнути саме ближнє світло фар. З огляду на цю обставину позивачем були надані письмові пояснення, у яких вона заперечила факт порушення нею вимог пункту 9.8 ПДР, оскільки п. 9.8. ПДР передбачає, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а у разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України № 451261аз від 09.10.2013 року вимоги до денних ходових вогнів конкретизовані у Правилах № 87-00 Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй, які застосовуються в Україні відповідно до Женевської Угоди 1958 року згідно із Законом України «Про приєднання України до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року» та наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 року № 521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання».
Ввімкнені на автотранспортному засобі позивача денні ходові вогні повністю відповідали вимогам пункту 2.7.24 ДСТУ UN/ECE R 48-02:2002 (Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно установлення пристроїв освітлення та світлової сигналізації), а тому не прийняття їх відповідачем як доказу дотримання з боку позивача вимог пункту 9.8 ПДР є незаконним.
Позивач зазначила, що при винесенні оскаржуваної нею постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені вимоги статей 251 та 252 КУпАП.
Позивач вважає, що дана постанова не відповідає дійсним обставинам справи, вимогам закону, є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки інспектором поліції неправомірно було притягнуто її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке вона не вчиняла, не прийнято до уваги її пояснення, не надано їм оцінку та не наведено доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП.
З огляду на означене позивач просить про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2019 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Клим'юка Вадима Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Залучено до участі в справі у якості третьої особи Департамент патрульної поліції Національної поліції України. Призначено справу до судового розгляду на 10:30 год. 01 липня 2019 року. Відповідачу та третій особі запропоновано подати відповідно відзив на позовну заяву та пояснення з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються (а.с. 25).
Відповідач та третя особа правом на подання відзиву та пояснень до суду не скористались.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги і просила суд задовольнити позовну заяву виходячи із доводів, якими вона обґрунтовується.
Відповідач інспектор Клим'юк В.А. та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи або інших клопотань, заяв чи заперечень від них до суду не надходило.
Відповідно до положень частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог статті 268 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 548571 від 15 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, убачається, що 15 березня 2019 року о 10:50 год. на 86-му кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп позивач керувала транспортним засобом Мерседес Бенц С 180, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому не було ввімкнене ближнє світло фар чи денні ходові вогні, чим порушила пункт 9.8 Правил дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 125 КУпАП, у зв'язку із чим до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 9).
Вказана постанова була вручена позивачу 15 березня 2019 року, що підтверджується її власним підписом. Адміністративний позов подано до суду 21 березня 2019 року (а.с. 1-3).
Нормою статті 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За таких обставин позивач звернулася до суду із позовом у строки, передбачені статтею 289 КУпАП.
Відповідно до положень частини 1 статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Нормою частини 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно частини 1 статті 7 цього Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте, у постанові про адміністративне правопорушення від 15 березня 2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення відсутні будь-які посилання на докази, на яких ґрунтується висновок інспектора роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Клим'юка В.А. про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за статтею 125 КУпАП, зокрема не зазначено свідків правопорушення, не долучені показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
В той же час стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини 1 і 2 статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За положеннями частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на означене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийнятої ним постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП.
А відтак, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, пояснення позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, доводів на спростування обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог відповідачем не надано, хоча обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд вважає за необхідне скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 548571 від 15 березня 2019 року та закрити провадження за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 9, 77,78, 268-272, 286, 293 КАС України, ст.ст. 33, 122, 222, 245, 251, 254, 256, 268, 276, 278-280, 289, 293, 294 КУпАП, статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Клим'юка Вадима Анатолійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 548571 від 15 березня 2019 року, винесену інспектором роти № 1 БУПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Клим'юком Вадимом Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 125 КУпАП у вигляді попередження, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Астахова