ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 752/13307/15
провадження № 2/753/656/19
"31" січня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,
секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,
представники позивача - Мартиненко О.В., Поляков Т.Ю. ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києвів порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У серпні 2015 р. публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі по тексту - ПАТ «ВіЕйБі Банк», позивач) звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 1 569 573,51 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. На підставі кредитного договору від 19.02.2008 № 283/21 позивач надав відповідачу кредит в сумі 142 000 дол. США під 12,85% річних. За умовами договору відповідач зобов'язався повертати кредит частинами згідно з графіком, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, на вимогу банку сплачувати неустойку та повернути кредит до 18.02.2015. Згідно з додатковою угодою від 21.08.2008 за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 16,5% річних. Додатковою угодою від 24.04.2009 сторони збільшили строк користування кредитними коштами до 19.02.2020. У зв'язку з невиконанням відповідачем графіку погашення заборгованості банк направив йому вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором, проте вимога була проігнорована, кредитна заборгованість не сплачена. Станом на 14.08.2015 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 1 569 573,51 грн. і складається із заборгованості за кредитом в сумі 61 027,41 дол. США, процентів за користування кредитом в сумі 7 524,19 дол. США та штрафу/пені за несвоєчасне повернення кредиту (неустойки) в сумі 56 198,39 грн.
У серпні 2016 р. позивач збільшив розмір позовних вимог, заявивши вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, розраховану станом на 18.08.2016, в загальному розмірі 2 085 464,09 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 61 027,41 дол. США, прострочених процентів за користування кредитом в сумі 17 873,46 дол. США та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту і сплати процентів в сумі 105 946,91 грн. (т. 1 а.с. 212-213).
Відповідач позов не визнав та обґрунтував свої заперечення такими обставинами.
Положення пунктів 2.7.1., 2.7.2. кредитного договору щодо зобов'язання позичальника виконати вимогу банку про дострокове виконання боргових зобов'язань у семиденний строк з дати отримання вимоги суперечить положенням пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими встановлені право споживача здійснити виконання вимоги кредитора протягом 30 календарних днів з дня її отримання та подальша втрата чинності цієї вимоги у випадку усунення протягом цього строку порушень, які стали підставою для її направлення.
Вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань позивач направив відповідачу 30.07.2015, а позовна заява датована 14.08.2015, а відтак у позивача було відсутнє суб'єктивне цивільне право, порушення якого підлягало судовому захисту, що має наслідком повну безпідставність позовних вимог.
Більш того, вимогу позивача відповідач взагалі не отримував і про її існування дізнався лише після початку судового розгляду.
У позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення штрафу за порушення грошового зобов'язання, оскільки за змістом частини 3 статті 549 ЦК України встановлення неустойки за порушення грошового зобов'язання можливе лише у вигляді пені, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Крім того з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити, яким чином банком здійснено нарахування штрафу.
По березень 2015 р. відповідач відповідно до умов кредитного договору перераховував кошти на погашення заборгованості на свій поточний рахунок, а починаючи з березня 2015 р. був позбавлений можливості здійснювати такі перерахування, оскільки відомі йому установи банку припинили свою діяльність без надання позивачу будь-якої інформації щодо подальшої можливості виконання ним своїх зобов'язань перед банком. Відтак в період з березня по жовтень 2015 р. невиконання відповідачем умов договору було обумовлено виключно винними діями банку, що відповідно до статті 616 ЦК України є підставою для зменшення розміру збитків та неустойки, нарахованої за вказаний період.
Позивачем також безпідставно нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 16,55% річних, оскільки додаткова угода від 21.08.2008 містить відомості щодо нового розміру процентної ставки, які суперечать один одному - цифрами вказаний розмір ставки 16,5% річних, а літерами зазначено «чотирнадцять цілих п'ять сотих». За таких обставин додаткова угода є такою, що не укладена, і розмір процентної ставки підлягає обрахуванню виходячи з умов пункту 1.3. кредитного договору без урахування змін, тобто 12,85% річних.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
?21.09.2015 суддя Голосіївського районного суду м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду (т. 1 а.с. 44).
?12.11.2015 перенесено розгляд справи з технічних причин (т. 1 а.с. 49).
?17.12.2015 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представника позивача (т. 1 а.с. 56).
?26.01.2016 представник відповідача подав клопотання про передачу справи за місцем проживання відповідача (т. 1 а.с. 64).
?26.01.2016 суд постановив ухвалу про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (т. 1 а.с. 76).
?15.02.2016 справа надійшла до Дарницького районного суду м. Києва та передана в провадження судді Трусової Т.О. (т. 1 а.с. 77).
?30.03.2016 відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою відповідача (т. 1 а.с. 87-88).
?13.04.2016 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору у позасудовому порядку (т. 1 а.с. 105).
?13.04.2016 відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 108-109).
?25.05.2016 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 112-113).
?25.05.2016 протокольною ухвалою від позивача витребувано докази та відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 114-115).
?15.06.2016 відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 191-192).
?04.08.2016 представниками сторін подано спільне клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 196).
?04.08.2016 відкладено розгляд справи (т. 1 а.с. 197).
?18.08.2016 представник відповідача подав письмові заперечення проти позову (т. 1 а.с. 201-206).
?18.08.2016 оголошено перерву в судовому засіданні (т. 1 а.с. 207-209).
?08.09.2016 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та пояснення на заперечення (т. 1 а.с. 212-213, 218-223).
?08.09.2016 постановлено ухвалу про залишення без руху заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 1 а.с. 235-236, 237).
?05.10.2016 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 а.с. 241).
?05.10.2016 представником позивача подано квитанцію про сплату судового збору (т. 1 а.с. 242).
?05.10.2016 продовжено перерву в судовому засіданні (т. 1 а.с. 244).
?18.10.2016 представником відповідача подано клопотання про призначення економічної експертизи (Т. 2 а.с. 1-4).
?18.10.2016 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 2 а.с. 5).
?18.10.2016 постановлено ухвалу про призначення економічної експертизи та зупинення провадження у справі (т. 2 а.с. 8-9).
?08.10.2016 представником позивача подано заяву про долучення доказів, витребуваних експертом (т. 2 а.с. 15-16).
?24.02.2017 постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі (т. 2 а.с. 22-а).
?29.05.2017 представником відповідача подано клопотання про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи та відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у нього повноважень на представництво відповідача (т. 2 а.с. 30-31, 33).
?29.05.2017 відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 34).
?31.07.2017 постановлено ухвалу про повторне направлення матеріалів справи до експертної установи та зупинення провадження у справі (т. 2 а.с. 39).
?26.10.2017 постановлено ухвалу про відновлення провадження у справі (т. 2 а.с. 58-а).
?16.11.2017 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 69-70).
?22.11.2017 відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 74).
?24.01.2018 протокольною ухвалою вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та замінено засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням та відкладено підготовче засідання (т. 2 а.с. 81-82).
?19.03.2018 представником відповідача подано заперечення проти заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог та клопотання про призначення повторної економічної експертизи (т. 2 а.с. 84-86, 87-90).
?20.03.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні (т. 2 а.с. 92-93).
?12.06.2018 постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду по суті (т. 2 а.с. 96а).
?11.09.2018 оголошено перерву в судовому засіданні (т. 2 а.с. 106-108).
?09.10.2018 продовжено перерву в судовому засіданні (т. 2 а.с. 112).
?16.10.2018 представником відповідача подано клопотання про надання експерту запитань щодо висновку експертизи (т. 2 а.с. 116-118).
?02.11.2018 представником позивача подано клопотання про надання експерту запитань щодо висновку експертизи (т. 2 а.с. 114).
?02.11.2018 представником відповідача подано повторне клопотання про призначення повторної економічної експертизи (т. 2 а.с. 122-126).
?02.11.2018 протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної економічної експертизи та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 2 а.с. 127-128).
?31.01.2019 представниками сторін подано заяви про закінчення розгляду справи за їх відсутності (т. 2 а.с. 140-141, 142).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
19.02.2008 між відкритим акціонерним товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (банком), правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_2 (позичальником) укладено кредитний договір № 283/21, предметом якого є надання банком позичальнику в порядку та на умовах, визначених договором, грошових коштів в сумі 142 400 дол. США на придбання автотранспортного засобу марки Mersedes-Benz зі строком кредитування до 18.02.2015 (т. 1 а.с. 10-24).
Згідно з умовами, визначеними пунктами 12.85., 2.4.1., 2.4.2. договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою в розмірі 12,85% річних, які розраховуються у валюті кредиту виходячи з фактичної суми наданих коштів і за фактичний час користування коштами із розрахунку 360 днів на рік.
Сторони договору погодили, що погашення кредиту і сплата нарахованих процентів буде здійснюватися щомісяця в дату, зазначену у Графіку, шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунку позичальника в сумі, яка дорівнює сумі боргових зобов'язань позичальника, строк яких настав (пункти 2.5.2., 2.5.6., 3.3.3.).
Позичальнику відкривається поточний рахунок в гривні № НОМЕР_1 та у доларах США № НОМЕР_1 у Першій Київській філії ВАТ «ВіЕйБі банк», при цьому між позичальником та банком укладається договір банківського рахунку на умовах, запропонованих банком (пункт 2.1.1.6).
Відповідно до пункту 2.5.1. договору позичальник зобов'язався щомісячно до дати, встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору.
За несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплату процентів договором передбачений штраф в розмірі 20% від суми невиконаних зобов'язань, строк сплати яких настав (пункт 4.3.)
Згідно з пунктом 2.7.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником таабо поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором таабо умов договору застави/договору поруки.
При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником таабо поручителем протягом 7 робочих днів з дати отримання позичальником вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині (пункт 2.7.2.).
Відповідно до умов договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим договором є застава автотранспортного засобу, що набувається позичальником по договору купівлі-продажу автотранспортного засобу від 15.02.2008, укладеному між позичальником та ТОВ «Торговий Дім Юніком» (пункт 1.4.).
21.08.2008 сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої збільшили розмір процентної ставки до 16,5% річних (т. 1 а.с. 25).
Додатковим договором від 24.04.2009 сторони збільшили строк користування кредитними коштами до 19.02.2020, виклали Графік погашення кредиту у новій редакції та домовились про внесення змін до договору застави (т. 1 а.с. 26-29).
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в сумі 142 400 дол. США, що не заперечується відповідачем і підтверджується меморіальним валютним ордером, заявою на видачу готівки та виписками по особових рахунках позичальника (т. 1 а.с. 34, 117, 118-190).
До листопада 2014 р. включно відповідач, в цілому, виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів, а з грудня 2014 р. будь-які сплати за кредитним договором припинив.
З висновку експерта № 17116/17-45, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 41-57), вбачається, що за вказаний період відповідачем на користь позивача здійснено платежів на загальну суму 193 893 дол. США та 13 303,72 грн., з яких 81 272,59 дол. США зараховано на погашення кредиту (тіла кредиту), 112521,01 дол. США - на погашення процентів, а 13 303,72 грн. - на погашення комісії за надання кредиту, передбаченої пунктом 2.3. договору.
30.07.2015 позивач направив відповідачу за зазначеною у договорі адресою письмову вимогу про дострокове виконання усіх зобов'язань за кредитним договором у семиденний строк, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції (т. 1 а.с. 35, 227-228).
Суду не надано доказів отримання відповідачем вказаної вимоги, проте вказана обставина не має жодного правового значення для вирішення цього спору, оскільки відповідно до застереження 2 до кредитного договору вимога вважається надісланою в день направлення її на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі, а документом, що підтверджує відправлення банком листа про вимогу усунення порушення, виконання порушеного зобов'язання та про дострокове погашення кредиту є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику чи квитанція поштового відділення про неможливість вручити такий рекомендований лист.
Доводи представника відповідача про те, що положення пункту 2.7.1. кредитного договору в частині строку виконання позичальником вимоги банку про дострокове повернення кредиту суперечить пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на дату укладення договору, суд відхиляє, оскільки недійсним кредитний договір судом не визнавався, ніким не скасовувався, а відтак в силу положень статті 204 ЦК України він є правомірним.
На підтвердження розміру позовних вимог позивач надав розрахунок, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, розрахована станом на 18.08.2016, становить 2 085 464,09 грн., в тому числі з повернення основної суми кредиту в розмірі 61 027,41 дол. США, відсотків за користування кредитом в розмірі 17 873,46 дол. США та штраф за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків в сумі 105 946,91 грн. (т. 1 а.с. 216-217).
Згідно з висновком судово-економічної експертизи (т. 2 а.с. 41-57), призначеної судом за клопотанням представника відповідача, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача в частині визначення заборгованості по кредиту та відсоткам, розрахованим виходячи з процентної ставки 16,5% річних, відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту і сплати відсотків, а відтак документально підтверджується заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» з повернення основної суми кредиту в розмірі 61 027,41 дол. США та відсотків за користування кредитом в розмірі 17 873,46 дол. США.
Водночас експертизою встановлено, що наданий позивачем розрахунок штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків не відповідає умовам кредитного договору.
Зі змісту експертного висновку вбачається, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить детальної інформації щодо застосованого алгоритму розрахунку штрафу, а з пояснень представника позивача, наданих на заперечення проти позову, експерт дійшов висновку, що переведення суми штрафу, розрахованого у валюті кредиту (доларах США), в національну валюту України було здійснене позивачем з застосуванням курсу НБУ не на дату оплати штрафу позичальником, як це передбачено пунктом 4.4. договору, а на довільно вибрану дату.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, письмовими доказами та висновками експертів.
Висновок судово-економічної експертизи складений кваліфікованим і не зацікавленим у результаті розгляду даної справи експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У висновку експерт, керуючись ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337, з застосуванням методів документальної перевірки та співставлення провів дослідження розрахункових документів щодо видачі та погашення кредиту і сплати відсотків, за результатом якого надав висновок, який за змістом відповідає вимогам статті 102 ЦПК України і не суперечить іншим матеріалам справи.
Жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували висновки експерта, або нового розрахунку штрафу, здійсненого з дотриманням пункту 4.4. кредитного договору, суду не надано, а тому висновок експерта суд вважає належним і допустимим доказом розміру невиконаних відповідачем зобов'язань та покладає в обґрунтування свого рішення.
Станом на 18.08.2016 офіційний курс долара США до гривні становив 2508,8661 грн. за 100 дол. США, а відтак загальний розмір заборгованості відповідача в національній валюті України на вказану дату складає 1 978 517,18 грн.
З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника відповідача про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом за ставкою 16,5% річних.
Підтвердженням погодження сторонами саме такої процентної ставки є і підписання відповідачем Додатку № 1 до кредитного договору в новій редакції, викладеній на підставі Додаткового договору від 24.04.2009 (т. 1 а.с. 27-29), а також та обставина, що усі подальші сплати за кредитним договором здійснювались відповідачем з урахуванням цієї процентної ставки.
ІV. Норми права та мотиви їх застосування.
Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За приписом частини 2 статті 1050 ЦК України прострочення позичальником повернення чергової частини позики (кредиту) кореспондує праву позикодавця (кредитодавця) вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання безпідставні.
Отже на підставі викладених у заявах по суті справи аргументів, оцінки наданих сторонами доказів та вищенаведених положень матеріального закону, суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення суми кредиту в розмірі 61 027,41 дол. США та відсотків за користування кредитом в розмірі 17 873,46 дол. США, а всього в перерахунку на національну валюту України -1 978 517,18 грн.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Стаття 141 ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив вимоги на суму 2 085 464,09 грн. і поніс судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 7741,48 грн. (т. 1 а.с. 243).
Водночас відповідач поніс витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 26 480 грн. (т. 2 а.с. 32, 40).
Позов задоволено на 1 978 517,18 грн., тобто на 95/100 часток (1 978 517,18х100/2 085 464,09), а тому суд покладає на відповідача судові витрати в сумі 7 354,41 грн. (7741,48/100х95), а на позивача - в сумі 1 324 грн.(26 480/100х5).
Отже, здійснивши залік взаємних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача 6 030,41 грн. судових витрат (7 354,41 - 13 283,01-1 324).
Оскільки на день подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд вбачає підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 21 936,28 грн. (1 978 517,18/100х1,5) -7741,48).
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 978 517 гривень 18 копійок та судові витрати в сумі 6 030 гривень 41 копійка, а усього 1 984 547 гривень 59 копійок.
Стягнути з з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 21 936 гривень 28 копійок.
Позивач: публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», код юридичної особи: 19017842, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: